Розвиток системи управління кредитними ризиками банку

Потенціал банку залежить від здатності прогнозувати зміни і ризики, уміння ставити нове завдання відповідно до стратегії розвитку і знаходити оптимальні шляхи його рішення. Останні тенденції розвитку банківської сфери вказують на істотне зростання ризиків, пов'язаних з банківською діяльністю, у тому числі кредитного ризику.

Прийняття рішення щодо кредитування повинно ґрунтуватися на повній інформації щодо кредитної ситуації і можливих варіантів розвитку подій. Через недостатність і невисоку достовірність даних про об'єкти кредитування і різноманітність кредитних ситуацій знижується якість прийняття рішень і збільшується ризик неповернення кредиту. В цих умовах стає необхідною розробка принципово нового підходу до формування системи взаємовідносин кредитної організації і позичальників та механізму зниження кредитного ризику банків, що забезпечують ефективне кредитування.

В сфері кредитування однією з основних проблем є невизначеність початкових даних і отримуваних результатів, що обумовлює появу нових вимог до системи управління кредитним ризиком банків. В процесі здійснення кредитних операцій управління кредитним ризиком складає основний зміст роботи банку і охоплює всі її етапи - від аналізу кредитної заявки потенційного позичальника до розгляду можливості відновлення кредитування. Організація управління кредитним ризиком забезпечується за рахунок інформаційного обміну між учасниками кредитного процесу на постійній основі.

Управління кредитним ризиком передбачає наступні етапи: виявлення чинників ризику; оцінка рівня ризику; вибір стратегії управління ризиком; вибір способів зниження ризику; контроль зміни рівня ризику. В сучасних системах оцінювання кредитного ризику банків застосовується сукупність наступних методів: ймовірносно-статистичні; методи статистики нечислових даних; методи теорії нечітких обчислень; методи теорії ігор; база прецедентів; експертні оцінки; нейронна мережа.

Оцінка кредитного ризику ймовірнісно-статистичними методами грунтується на припущенні, що можливі тільки два варіанти подій протягом кредитного періоду: «неповернення кредиту» і «повернення кредиту». Показником, що характеризує кредитний ризик, є стандартне відхилення.

Модель кредитної ситуації передбачає розрахунок прибутку або втрат банку при участі в кредитному проекті в залежності від варіантів подій:

  • кредит може бути не повернений, що призводить до втрати для банку;
  • кредит повернений повністю, що приносить банку дохід.

Ризик неповернення кредиту визначається наступними факторами: надійність позичальника, термін кредитування, сума кредиту, кредитна історія, кредитне забезпечення. Високий ризик характеризується низькою надійністю позичальника, мінімальним терміном кредиту, високим кредитним забезпеченням, стандартною сумою кредиту та відсутністю кредитної історії. На кредитний ризик впливають також чинники, що носять внутрішній характер і пов'язані з помилками персоналу, допущеними в ході оформлення кредитної документації, оцінки кредитоспроможності позичальника, порушеннями посадових інструкцій і правил здійснення кредитування.

Розвиток системи управління кредитними ризиками банку передбачає наступні заходи:

  • створення інструментів її інтеграції з процесами управління ефективністю і ліквідністю;
  • побудова моделей оцінки сукупного кредитного ризику для всіх ієрархічних рівнів;
  • розробку методики формування системи стратегічних обмежень (лімітів) на основі процедури розподілу капиталу;
  • створення системи моніторингу очікуваних і непередбачених кредитних ризиків, які впливають на формування вартості кредитної організації, для коригування стратегії.

Концепція ризик-менеджменту передбачає, що очікуваний ризик повинен покриватися поточним прибутком. Стратегія управління кредитними ризиками повинна бути спрямована на вибір кредитних проектів, рівень ризику яких не перевищує обсяг наявних у розпорядженні банку джерел його покриття. Застосування запропонованого підходу до управління кредитними ризиками дозволить вирішувати завдання кредитування в умовах ризику і невизначеності.

Джерело: Шпаковська Н.І. «Розвиток системи управління кредитними ризиками банку»