Кредитний ризик

Кредитний ринок дозволяє здійснити накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позикового капіталу між сферами економіки. Кредитний ринок ділиться на ринок грошових ресурсів (готівки) і ринок боргових зобов'язань (інструментів позики). Кредитний ризик – це можливість виникнення збитків унаслідок неоплати або простроченої оплати клієнтом своїх фінансових зобов'язань. Кредитний ризик зазнає як кредитор (банк), так і позичальник (підприємство).

Кредитний ризик слід розглядати у формі торгівельного і банківського кредитів.

1. Торгівельний кредитний ризик для постачальника товарів або при наданні послуг полягає в здатності клієнта сплатити їх відповідно до договірних зобов'язань, а для клієнта – в спроможності постачальника надати їх.
2. Сутність банківського кредитного ризику для банку складається з сум заборгованості позичальників по банківських позиках, а також із заборгованості клієнтів по інших операціях і полягає в тому, що клієнт може опинитися не в змозі виплатити позику, коли наступить термін платежу, або відкладе виплату і таким чином продовжить кредит на триваліший термін, ніж це було встановлене кредитним договором. Для клієнта ризик полягає в можливій відмові банку надати або продовжити кредит.

Кредит – це надання у борг (позика) грошових коштів або товарів на умовах поворотності і платні за користування кредитом в зазначені терміни. Мета кредиту – отримання доходу обома сторонами. Кредитор розраховує одержати відсоток на свій капітал, що виплачується позичальником, а позичальник сподівається, що, використовуючи одержані кошти, він може одержати дохід, який буде достатній не тільки для розрахунку з кредитором, але і для отримання певної частини доходу для себе.

Важливою складовою частиною кредитної угоди, є графік погашення кредиту, що пов'язує виплачувані суми боргу з відповідними термінами цих виплат.

Існує процентний ризик при розміщенні дуже великого депозиту в одному банку, оскільки банк, усвідомлюючи, що компанія є регулярним вкладником, може не запропонувати таку ж високу ставку відсотка по новому внеску, яку компанія могла б одержати в іншому банку.

Максимальний потенційний збиток – це повна сума заборгованості у разі її невиплати клієнтом. Прострочені платежі не приводять до прямих збитків, а виникають непрямі збитки, які є витратами по відсотках (із-за необхідності фінансувати дебіторів протягом тривалішого часу, чим необхідно) або втратою відсотків, які можна було б одержати, якби гроші були повернені раніше і поміщені на депозит.

Компанії, що перевищують нормальний обсяг продажу, мають високий ступінь ризику. Надмірний обсяг продажу (овертрейдинг) виникає у разі, коли кампанія дуже високо оцінює свої ресурси і намагається підтримати дуже великий обсяг ділової активності при недостатніх джерелах фінансування.

Компанії, які мають високі постійні витрати і діють на ринку із змінним обсягом продажу, володіють високим ступенем кредитного ризику.

Компаній з надмірними зобов'язаннями щодо інвестування володіють високим кредитним ризиком.

Під кредитним ризиком розуміють можливість того, що компанія не зуміє погасити свої борги вчасно і повністю. Відзначимо три основних джерела погашення боргів:

• грошові кошти, одержані в результаті діяльності компанії;
• грошові кошти, одержані компанією в результаті продажу фіксованих активів, запасів або цінних паперів;
• додаткові нові засоби, наприклад, одержана компанією нова позика або випуск власних акцій.

Кредитний ризик вимірюється за допомогою коефіцієнта залежності.

Гірінг – це коефіцієнт, сутність якого полягає у визначенні співвідношення розміру позикового капіталу, по якому нараховуються відсотки, і акціонерного капіталу. Для визначення гірінгу потрібно визначити акціонерний і позиковий капітали. Акціонерний капітал – капітал, сформований за рахунок простих акцій, що знаходяться в обігу, плюс балансова вартість резервів. Позиковий капітал – капітал, що складається з банківських позик, комерційних позик і боргових зобов'язань.

Вважається, що гірінг компанії високий, якщо коефіцієнт перевищує 100%. Це відбувається в тому випадку, якщо позиковий капітал є головним джерелом фінансових коштів, необхідних для бізнесу. Високий гірінг говорить про високий кредитний ризик. Проте не існує певного рівня гірінгу, перевищення якого означає, що кредитування компанії стає неодмінно ризикованим.

Одним з найважливіших коефіцієнтів при аналізі кредитного ризику є процентне покриття. Він відображає здібності компанії виконувати свої зобов'язання щодо виплати відсотків за кредит.

Подвійне і менше процентне покриття вважається дуже низьким. Потрійне покриття є граничним; лише після того, як його буде перевищено, витрати на виплату відсотків вважатимуться прийнятними.

При аналізі кредитоспроможності можна користуватися ще одним показником – коефіцієнтом заборгованості. Він фіксує ту частину загальної вартості активів компанії, яка фінансується за рахунок кредиту. Вищий коефіцієнт говорить про вищий кредитний ризик. Значення коефіцієнту, що перевищує 50%, указує на високих рівень загальної заборгованості.

Деякі вчені розробили моделі (засновані на аналізі коефіцієнтів), які дозволяють визначити, чи знаходиться компанія в “ризикованому” положенні (тобто чи існує небезпека розорення або поглинання її іншою компанією і чи є настійна необхідність перебудови або поліпшення її роботи). Деякі дослідники розробляли моделі прогнозування банкрутства на основі мінімальної кількості коефіцієнтів, об'єднаних в певну систему (Z-модель). Ця концепція розроблена американським професором Едвардом Альтманом і (незалежно) професором Річардом Таффлером, дослідником з Великобританії. Z-моделі розроблені на основі статистичного аналізу великої кількості фінансових коефіцієнтів як “благополучних”, так і збанкрутілих компаній.

Компанія може захотіти оцінити схильність ризику своїх ділових відносин з окремими банками. Причиною ризику може бути фінансовий крах банку і обумовлена цим втрата внесків компанії. Кредитний ризик позичальника полягає в тому, що банк може вирішити скоротити суму кредиту, яку він збирається надати. Це може бути викликане збитками і станом балансу банку, що погіршується, рівно, як і ухваленням жорсткішого курсу в управлінні кредитним портфелем. Ще один вид ризику для компанії полягає в тому, що в період фінансових ускладнень банки можуть встановити вищий відсоток щодо кредиту або вищу комісію за укладення договору і, таким чином, змусити компанії платити за ті труднощі, які вони відчувають.

Аналіз кредитоспроможності банків впливає на рішення компанії відносно того, до якого банку або банків звернутися за позиками або для здійснення інших операцій, пов'язаних з кредитуванням. При крупних внесках ризик слід розподіляти. Якщо компанія бажає більше заробити на відсотках, то вона може розмістити депозити у декілька маленьких, можливо “ризикованих”, банках. В цьому випадку депозити слід розподілити між різними банками, але так, щоб якби один з них розорився, то збитки не повинні привести до кризи потоку грошових коштів компанії. Банки, що пропонують нижчі ставки відсотку, часто якраз і є тими банками, які забезпечують велику надійність виплат.