Фінансовий ризик

Ризики виникають у зв'язку з рухом фінансових потоків. Під фінансовим ризиком розуміється ризик, що виникає при фінансовому підприємництві або підчас укладання фінансових угод, тобто, коли в ролі товару виступає або валюта, або цінні папери, або кошти. Фінансовий ризик – це дії в неясній, невизначеній обстановці, пов'язаної з грошово-фінансовою сферою, що означає погрозу грошових утрат підприємством, банком, підприємцем.

Фінансовий ризик пов'язаний із можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань перед інвесторами. Ризик виникає у зв’язку з рухом грошових потоків і виявляються на ринках фінансових ресурсів найчастіше у таких видах.

Зміни процентних ставок спричиняють за собою декілька різновидів ризику:

1. Ризик збільшення витрат по сплаті відсотків або зниження прибутку від інвестицій до рівня нижче очікуваного через коливання загального рівня процентних ставок.
2. Ризик, пов'язаний із такою зміною процентних ставок після ухвалення рішення про узяття кредиту, яке не забезпечує найбільше низьких витрат по сплаті відсотків.
3. Ризик прийняття такого рішення про надання кредиту або здійсненні вкладень, яке у результаті не призведе до одержання найбільшого доходу через зміни процентних ставок, які відбулися після ухвалення рішення.
4. Ризик того, що сума витрат по сплаті відсотків за кредит, одержаний під фіксований відсоток, виявиться більш високою, ніж у випадку кредиту під плаваючий відсоток, або навпаки. Чим більше рухливість ставки (регулярність її змін, їхній характер і розміри), тим більший процентний ризик.

Валютні ризики пов'язані зі зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншої і являють собою небезпеку валютних утрат підчас проведення зовнішньоекономічних, кредитних і інших валютних операцій. До нього схильні будь-які компанії, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, фінансові організації, що здійснюють валютні операції і будь-які компанії, що зштовхуються з іноземною конкуренцією на внутрішньому ринку.

Кредитний ризик – це можливість того, що партнери – учасники контракту – виявляться не в змозі виконати договірні зобов'язання як повністю, так і по окремих позиціях.

Бізнес-ризик – це спроможність підприємства підтримати рівень прибутку на вкладений капітал. В умовах акціонерного товариства він виражається в можливості підтримувати прибуток на акцію на рівні, який не буде знижуватись. Або бізнес-ризик можливий через втрату основного капіталу внаслідок несприятливого руху ринкових цін на ринку цінних паперів.

Бізнес-ризик виникає в тих випадках, коли комерційна і господарська діяльності компанії виявляються менш успішними, ніж були раніше або ніж очікувалися. Наприклад, може знизитися обсяг реалізації через те, що конкуренти знизили ціни або запропонували на ринку конкуруючий товар.

Ринок цінних паперів породжує інвестиційний ризик. Інвестиційний ризик – це ризик втрати всього капіталу, що інвестується, а також очікуваного доходу.

Говорячи про капітал, потрібно відмітити, що в будь-який момент часу сусідять одні юридичні і фізичні особи, у яких є деякий надлишок фінансових коштів, і інші – у кого їх не вистачає. Для нормального розвитку економіки постійно потрібна мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових коштів між її сферами і секторами. У ефективно функціонуючих економіках цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів.

Ринок фінансових ресурсів – це загальне позначення тих ринків, де виявляється попит і пропозиція на різноманітні платіжні кошти. Ринок фінансових ресурсів інтегрує кредитний і валютний ринки, а також ринок інструментів власності. Ринок інструментів власності і тієї частини кредитного ринку, що на схемі позначена як ринок інструментів позики, утворюють ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку і ринок інструментів власності. Цей ринок охоплює операції по випуску й обігу інструментів позики й інструментів власності. До інструментів позики ми відносимо векселя, облігації, сертифікати; до інструментів власності – усі види акцій і інші види цінних паперів. Ринок інструментів позики як елемент кредитного ринку має діло з позиковим капіталом, у той час як ринок інструментів власності – із власним капіталом.

На кожному з цих ринків здійснюється фінансово-економічна діяльність і проводяться операції й угоди, підвладні різного роду фінансовим ризикам.

Корпоративні облігації – це довгострокові цінні папери, що випускаються компанією для збільшення капіталу і які набуваються інвестором. По закінченні терміна облігація погашається, тобто позичений капітал повертається.

Облігації бувають купонними і безкупонними. Цей поділ пов'язаний із способом одержання відсотків по цих цінних паперах. По довгострокових облігаціях відсотки виплачують через певні проміжки часу. Процентна ставка виражається в процентному відношенні від номінальної вартості облігації. Така процентна ставка зветься ставкою купона. Облігації з нульовим купоном погашають по номінальній вартості; ціна, за якою їх реалізують, набагато нижче номінальної вартості; відсотки по ним не нараховують до строку погашення. Інвестори ж одержують від них прибуток унаслідок різниці цін між купівлею і погашенням.

Ціни облігацій – це сума, за якою інвесторам пропонують підписатися на випуск (для початкового випуску) або по якій вони бажають продавати або купувати облігації на повторному ринку. Якщо процентні ставки зростають або знижуються, ціна облігації з фіксованою ставкою на повторному ринку також змінюється. Залежність між процентною ставкою і ціною облігації обернено пропорційна. Нову ціну облігації можна визначити за формулою:

Ринкова ціна = (Відсотки по облігаціях за рік) / (Ринкова процентна ставка).

Ціна облігації з меншою купонною ставкою більш хитлива, ніж такої ж облігації з більшою ставкою.

Середньострокові векселя – це боргові цінні папери з терміном ходіння від 9 місяців до 30 років.

Основними емітентами середньострокових векселів є звичайні фінансові компанії, банки, державні організації, промислові і комерційні компанії, ощадні установи. Основними інвесторами є інвестиційні компанії, страхові компанії, банки, корпорації, державні установи.

Комерційні папери – це короткострокові незабезпечені прості векселя.

Емітент векселя зобов'язується виплатити його власнику визначену суму у певний день у майбутньому. Зазвичай вони мають нульовий купон, тому їх продають інвесторам із дисконтом до номінальної вартості, що представляє собою відсоток для інвестора за період ходіння. Але деякі комерційні папери приносять процентний прибуток.

Інструменти власності – це свідоцтва про долю у власності компанії. Це акції, що дають їхнім держателям право власності на певну долю в капіталі компанії.

Дивіденди – це грошова сума, яку одержують акціонери, тобто це реальний доход від інвестицій, котрий може виплачуватися з відрахуванням або без відрахувань податків у залежності від того, як це регламентується законодавством.

Бруто-дивіденд – це дивіденд, виплачений наявними коштами, плюс податковий кредит.

Дивідендні доходи по акціях розрізняються в залежності від рівня інвестиційного ризику.

Доход для прибуткових компаній звичайно нижче, ніж для компаній, які зайняті у сфері економіки, що переживає спад, або для компанії з низькими прибутками. Доход нижче, якщо очікується, що прибутки і дивіденди компанії згодом зростуть. Інвестори будуть сплачувати більше за акції, і, отже, дивідендний доход буде нижче. Навпаки, дивідендний доход з акцій, ціна яких росте повільно, звичайно високий. Доход звичайно нижче у великих акціонерних компаній, чиї акції обертаються на ліквідному вторинному ринку, ніж у дрібніших компаній, акції яких складніше продати.

Власники акцій вважають, що дивідендні прибутки по їхніх акціях будуть рости згодом і, щонайменше, будуть відповідати росту цін на акції. Але це не зовсім так. Коли дивіденди ростуть, ціна на акції теж росте, тому дивідендний прибуток може залишитися стабільним або рости повільно, або навіть знижуватися.

Загальна дохідність капіталу – це дивіденд плюс розмір приросту цін на акції протягом визначеного періоду( або мінус при їхньому зниженні).

Опціон акцій – це контракт, що дає тримачу право купити або продати певну кількість акцій компанії по обговореній ціні протягом деякого періоду до певної дати включно. Після закінчення цієї дати опціон утрачає свою силу.

Ціна, за якою купуються опціони, називаються премією. Розміри премій залежать від коливань цін акцій, різниці між ціною виконання і поточної ціни акції. Опціон може бути закритий у будь-який час до закінчення терміну виконання.

Фінансові ф’ючерси – це стандартизовані контракти на купівлю/продаж певних фінансових інструментів або валюти. Їхня відмінність від опціонів полягає в тому, що такий контракт накладає зобов'язання на обох учасників. Якщо ф’ючерсна позиція зберігається до закінчення терміну дії контракту, угода повинна бути закінчена.

Опціони і ф’ючерси грають важливу роль у розвитку ринків капіталів, оскільки надають інвесторам додаткові можливості і роблять ринок більш привабливим для них.

Джерела:

• Балабанов И.П. Основы финансового менеджмента. Уч. пособие. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 250 с.
• Балабанов Н.Т. Риск менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1986. – 315 с.
• Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком. – К.: КНЕУ, 2001. – 215 с.
• Вітлінський В.В та ін. Економічний ризик: ігрові моделі. Навч. посіб – К.:КНЕУ, 2002. – 446 с.
• Дубров А.М. и др. Моделирование рисковых ситуаций в экономике и бизнесе: Уч. пособ., 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 224с.
• Клейнер Г.Б. и др. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. – М.: Экономика, 1997. – 167с.
• Лагоша Б.А., Хрусталев Е.Ю. Методы и задачи моделирования рисковых ситуаций в экономике и бизнесе. – М.: МЭСИ, 1998. – 135 с.
• Первозванский А.А., Первозванская Т.Н. Финансовый рынок: расчет и риск. – М.: Инфра – М, 1994. – 298 с.
• Рэдхэд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками /Пер. с англ. – М.: Инфра – М., 1996. – 220 с.