Перспективи зростання обсягів факторингових послуг в Україні

В Україні факторингові послуги з’явились відносно нещодавно: у 2001-2002 роках. Та їх значення від цього не змінюється. Факторинг надає можливість задовольнити потребу виробника або продавця продукту на оборотний капітал, нестача якого є відчутною в Україні в умовах постійного збільшення терміну реалізації товарів та послуг. Проблему факторингу розглядали в своїх працях такі науковці, як Науменкова С.В., Міщенко С.В., Левченко Н.М. та інші.

Факторинг являє собою фінансування під відступлення права грошової вимоги: одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Українські підприємства використовують факторинг як одну з найефективніших форм рефінансування рідко – у разі гострої потреби у кредиті й на дуже короткий термін. Це пов’язано, насамперед, із тим, що в Україні поширена передоплата за товар і слабо розвинений комерційний (товарний) кредит як високоризиковий. До того ж факторинг у сучасному варіанті тільки-но з’явився на вітчизняному ринку. Тож можливості цього фінансового інструмента поки що недостатньо оцінені.

Протягом останнього півріччя спостерігається тенденція до значного збільшення кількості укладених факторингових договорів за одночасного зниження їх вартості. За результатами І півріччя 2013 року порівняно з І півріччям 2012 року відбулось зменшення на 44,1% операцій факторингу у вартісному вираженні, в той час як кількість укладених угод зросла в 6,7 разу.

Причиною такого непропорційного зростання кількості та вартості угод факторингу може слугувати збільшення кількості компаній, що мають право надавати факторингові послуги.

Недоліками, що стримують ріст факторингових послуг в Україні, є:

• недостатність пільг в оподаткуванні;
• вища вартість факторингу порівняно з кредитом;
• жорсткі умови банку щодо документів;
• використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні, неврахування того, що факторинг не є аналогом кредиту й спрямований на зростання продажів та рентабельності;
• здійснення банками як факторингу лише фінансування без додаткових послуг, що суперечить світовій практиці та сутності факторингу;
• висока витратність факторингу;
• нестача професіоналів;
• недостатня підтримка з боку держави по відношенню до малого та середнього бізнесу, які є основними користувачами факторингових послуг.

Таким чином, для подальшого перспективного розвитку факторингу в Україні доцільно вжити певних заходів, що, перш за все, мають бути здійснені з боку держави. Тобто, мають бути введені певні пільги для малих та середніх підприємств, що вирішили скористатись даними посугами банку чи інших компаній. Введенням відповідних пільг, держава створить не лише сприятливі умови для збільшення обсягів факторингових операцій у вартісному вираженні, а й простимулює розвиток діяльності малих та середніх підприємств.

Окрім того, варто знизити вартість факторингових послуг, удосконалити методику оцінки за операціями з факторингу та підвищити професіоналізм персоналу банків та інших компаній, що мають право надавати послуги факторингу.

Джерело: Нєізвєстна О.В., Алімгулова О.О. «Перспективи зростання обсягів факторингових послуг в Україні»