Біржовий кліринг
Біржовий кліринг – це з’ясування того, хто, кому і в які терміни повинен сплатити гроші і поставити біржовий актив. Розрахунки – це процес виконання зобов’язань, визначених в ході біржового клірингу, кінцевим результатом якого є передача об’єкта біржової угоди від продавця до покупця, а також грошовий розрахунок покупця з продавцем у відповідності до умов угоди.
Для зниження ризику невиконання ф’ючерсного контракту біржа в особі Клірингової (Розрахункової) палати шляхом запровадження депозитів і марж гарантує прикриття на випадок невиконання зобов’язань однією із сторін, тобто зводить ризик невиконання зобов’язань за угодою до мінімуму.
Клірингова (Розрахункова) палата є спеціалізованим органом. Це може бути юридична самостійна організація або спеціалізований структурний підрозділ біржі.
Кліринг і розрахунки класифікуються залежно від: виду біржового товару (кліринг ринку цінних паперів, кліринг ринку ф’ючерсних контрактів); рівня централізації (кліринг окремої біржі, міжбіржовий національний кліринг, міжнародний кліринг); інші схеми.
Головна особливість розрахунково-клірингового процесу на ринку цінних паперів – необхідність перереєстрації проданого цінного паперу з одного його власника на іншого. Покупцю акції надається право на одержання дивідендів за акцію з моменту укладення угоди на її купівлю, але право її власника він одержить лише з дати реєстрації акції в реєстрі акціонерів відповідного акціонерного товариства.
На ринку ф’ючерсних контрактів Розрахункова палата стає стороною кожного укладеного і зареєстрованого на біржі ф’ючерсного контракту і гарантує виконання укладених угод через механізм маржевих і депозитних внесків.
У ф’ючерсній торгівлі виділяють два види маржі: початкова маржа, яка вноситься при відкритті позиції, і варіаційна (підтримуюча) маржа, яка являє собою переказ грошових коштів для відновлення вартості контракту після зміни ціни для забезпечення фінансових гарантій його виконання.