Особливості функціонування і перспективи розвитку бірж в Україні

Жодна з існуючих в Україні бірж поки що не стала регулятором стихійних процесів ціноутворення базових активів і за своєю суттю не відповідає класичному поняттю біржі ні в організаційному, ні в економічному аспектах. На біржах України відсутня торгівля стандартизованими контрактами на жоден з базових активів. Ринок строкових контрактів (форвардних, ф’ючерсних, опціонних) при нестабільній економіці, різких змінах цін на сировину і енергоносії, інфляції дозволяє виконувати страхові, хаджеві операції, які сприяють істотному зменшенню фінансових ризиків. Без прогнозних цін та курсів, які офіційно котируються і використовуються бізнесом, розвиток промисловості й торгівлі у великих розмірах практично неможливий.

Не лише податковий тиск, що, безумовно, є великим тягарем і поглиначем обігових коштів бізнесових структур, є причиною затяжної кризи виробництва. Одна з важливих причин – це відсутність механізмів регулювання ринкової вартості власних майбутніх матеріальних та грошових потоків.

В країні практично відсутній механізм прогнозування цін та курсів. Крім цього, ринок строкових валютних контрактів без участі Національного банку, як потужного його учасника, не стане повноправним сегментом фінансового ринку, а такого наміру Національний банк країни поки що не має.

Багато нерозв’язаних питань на сировинних ринках України, в тому числі найважливіших – аграрно-сировинному та енергетичному. Єдиної державної політики щодо структурування цих ринків на спот і ф’ючерсний (строковий) досі немає. Замість належної законодавчої підтримки існуючих бірж кожне галузеве міністерство у 1995-1996 роках створювало свої відомчі біржі (Українська аграрна біржа, енергетичний ринок тощо). Спотовий зерновий ринок України не створений також через відсутність на ньому інфраструктурних інститутів таких як приватні елеватори. Адже елеватори є настільки важливою ланкою зернового ринку, що за умови їх перебування у державній власності ринок може функціонувати лише теоретично. Цей процес знаходиться лише на початковому етапі.

Біржі України різноманітні за своєю структурою, складом учасників, правилами біржової торгівлі. При їх утворенні засновники, як правило, не ставили перед собою завдання по концентрації біржового обігу для творення ринкових цін на сировину, капітали та валюту. Біржі, особливо товарні, засновувалися як біржові посередники. Оскільки на початку їхньої діяльності справжній біржовий товар не міг бути предметом торгів через його державне фондування, біржі, особливо товарні, торгували та й досі торгують дрібними партіями різноманітних товарів, які не є об’єктами біржової торгівлі.

Статистика свідчить: у 1997 році кожен третій форвардний контракт на зернові культури, укладений на аграрних і товарних біржах, не був виконаний. “W.J.Export-Import, Inc” – компанія – зерновий трейдер із CШA на Українському аграрному ринку, за декілька років зазнала збитків на суму 3,5 млн. доларів.

Майже 20 % бірж України зовсім не торгують, відбувається постійний процес реорганізації цих структур, деякі з них не можуть виконувати функцій, властивих класичним біржам. І хоч за кількістю бірж Україна випередила весь західний світ, народжуються нові й нові структури цього типу. Досі біржова діяльність не ліцензується (за винятком фондової), хоча на цьому наполягають самі біржовики, особливо НАБУ – Національна Асоціація бірж України.

Біржі України громіздкі, негнучкі і не забезпечують головного – гарантій виконання укладених у біржовій залі угод. Навіть на УАБ (Українській аграрній біржі), появу якої схвалив Президент, а виконання укладених угод гарантувало Міністерство сільського господарства та продовольства, рівень виконання укладених угод у найліпші місяці її роботи ледь сягав 40%. Цей тривожний симптом разом з високою вартістю біржового місця (початкова – 20000 дол. США) без забезпечення оптимальних умов для виконання угод відвернули від біржі тих, хто чекав від неї дуже багато, а саме – сільськогосподарських виробників і потужних торговців, комерційні структури, передусім, зарубіжні. Таким чином, в Україні сьогодні гостро відчувається криза універсальної товарної біржі. Не кращою є доля фондових бірж. Разом із становленням ринку ЦП в Україні, як уже зазначалась, створені і розгортають свою діяльність позабіржові системи комп’ютерного котирування ЦП, і саме їм віддають перевагу торговці. А на фондових біржах Києва реєструються поодинокі угоди і виключно через сприяння урядових структур, наприклад, Фонду державного майна, який через УФБ (Українську фондову біржу) продає пакети акцій об’єктів ,які приватизуються.

Причини кризи біржі реальних товарів в Україні такі:

  1. Відсутність в країні цілісної політики щодо біржового руху взагалі. Неможливо будувати ринкові відносини без структурування на вертикалі: на ринок теперішніх цін (спот), причому саме центральні ринкові ціни на сировину, капітал та іноземну валюту, і ринок майбутніх цін (ф’ючерс) на ці найважливіші активи. Сировинні товари, капітал, іноземна валюта – це активи, ціни та курси яких відіграють вирішальну роль в економіці. Без визначення теперішніх цін та їх майбутніх прогнозів бізнес не може розвиватися. Сировинний товар, а Україна, як відомо, є сировинною державою, потребує специфічних механізмів для формування прогнозних ринкових цін, де величезна кількість продавців і покупців щомиті змінюється, а саме їх рівновага робить еластичним ціноутворення і зменшує цінові коливання. В Україні вже не потрібні біржі в тому вигляді, якими вони є сьогодні. Потрібно створити біржу ф’ючерсну (регулятор та страховий орган) для сировини та фінансових ринків.
  2. Недосконалість біржового законодавства. Як уже зазначалось, Закони України «Про товарну біржу», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та інші економічні закони не створюють цілісного правового поля для структурування ринку та впровадження у біржову практику похідних фінансових інструментів. Українське законодавство неоднозначно трактує статус бірж. У двох Законах статус товарної і фондової бірж різний. В одному документі біржа - некомерційна організація (ЗУ «Про товарну біржу»), у другому - акціонерне товариство (ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу»). Обидва законодавчі акти не містять вимоги до забезпечення умов для ціноутворення методом чистої конкуренції збалансованої ринкової ціни або курсу. Не обумовлюються і не характеризуються похідні цінні папери, ф’ючерси, форварди та опціони тощо. Не визначається комерційна діяльність біржі, пов’язана з організацією біржових торгів, транспортно-експедиційною, складською, інформаційно-видавничою, рекламною та іншими, що забезпечують біржові торги, ціноутворення та можливість спекулятивних та хеджевих операцій.
  3. Наявність на біржі небіржового товару, що робить неможливим розрахунково-клірингові операції. Саме через клірингову процедуру розрахунків ліквідність біржових угод сягає 100%. І коли йдеться про реальний товар з негайною поставкою при значних коливаннях цін, то за спотовими операціями від продавця вимагається поставка товару на біржовий склад до торгів у залі, від покупця – 100 % передоплати. За форвардними контрактами практикуються відчутні депозитні внески у розмірі 30-50 % вартості товару від обох сторін. Всі ці внески надходять через розрахункові фірми до Розрахункової (клірингової) палати біржі. За таких твердих фінансових умов на біржах за спотом і форвардом укладається 1-2% всіх біржових угод. А урядовці України планували через одну-дві центральні біржі здійснювати перевалку усього зерна, м’яса, цукру. Це нереальне завдання і такі біржі приречені на загибель. Сьогодні на біржі реального товару можна, не виходячи із офісу в Україні, купити цукор в Парижі, Лондоні чи Нью-Йорку. Ось чому біржі в тому вигляді, в якому їх створили в Україні, не мають права на існування. Із обігу має зникнути небіржовий товар. Необхідно запровадити на наших біржах строкові контракти з системою клірингових розрахунків на основні види сировини, валюти, держоблігацій тощо, а Міністерству фінансів та Національному банку України слід на законодавчому рівні визначити статус клірингових палат або центрів.
  4. Біржі в Україні створювались на неіснуючому ринку. Тому не дивно, що ринок і досі не функціонує належним чином, оскільки він не структурований вертикально (на спотовий та ф’ючерсний). Не структурований він і горизонтально, оскільки досі нема чіткої взаємодії біржового та позабіржового ринку сировини. Ринок землі в Україні і пов’язаний з ним іпотечний цілком відсутні. А без вартості землі як основного засобу виробництва на селі, визначити собівартість сільськогосподарської продукції і пов’язати її з ринковою ціною продукту неможливо. Аналогічний стан справ на фінансовому ринку, ринку грошей, позик і на пов’язаному з ними ринку боргових зобов’язань, де Національний банк монопольно визначає ціну грошей у вигляді облікової ставки. Тому бірж як справжніх індикаторів ринку немає, їх і не може бути, бо немає самого ринку. В Україні необхідно створити належні політичні та економічні умови становлення біржі, яка допоможе структурувати сам ринок, визначити прогнозні ринкові ціни та дозволити здійснювати нові для наших учасників ринку, але вкрай необхідні операції страхування цінових та курсових ризиків. Як простий оптовий ринок біржа реального товару не потрібна. Біржа служить не для постачання товарів, цю функцію може виконувати будь-який посередник. Біржа потрібна державі для виконання макроекономічних функцій: ціноутворення на сировину, капітал, цінні папери, валюту, хеджування (страхування ризику від негативної зміни цін та курсів валют), інформаційної, стабілізаційної. Біржа потрібна як чутливий барометр, що буде офіційно котирувати (реєструвати) ціни на біржові інструменти, вносячи стабілізаційний ефект в економічну діяльність. Ф’ючерси і опціони – це строкові похідні фінансові інструменти, і узаконити їх обіг необхідно як на строковому сировинному, так і на фінансовому ринках. Головними проблемами, які необхідно розв’язати при організації ф’ючерсної торгівлі сировиною, є визначення в законодавчому порядку переліку товарів, на які можна укладати ф’ючерсні контракти, створити Розрахункову (Клірингову) установу, яка допоможе розв’язати проблеми автоматизації розрахунків з клієнтами, оформлення всіх необхідних документів, пов’язаних з розрахунками, нарахування комісійних тощо. Ринок фінансових ф’ючерсів та опціонів України має розвиватись у двох напрямах:
    • впровадження у біржову практику на міжбанківському валютному ринку власних фінансових інструментів, ф’ючерсів і валюти, державних цінних паперів;
    • безпосередня участь українських інвесторів у міжнародних ф’ючерсних ринках через укладення угод на провідних ф’ючерсних біржах світу.

Обидва напрями, доповнюючи один одного, допоможуть сформувати в Україні ринок похідних фінансових інструментів та вертикально структурувати фінансовий ринок в цілому. Перші ґрунтовні кроки в цьому напрямі зроблено через прийняття концепцій розвитку товарних біржових ринків.

Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку» від 6.06.2000 року за № 767 передбачено систему заходів тривалого і стабільного зміцнення аграрної економіки, формування аграрного ринку, зокрема його біржового сегмента.

Жодна з існуючих в Україні бірж поки що не стала регулятором стихійних процесів ціноутворення базових активів і за своєю суттю не відповідає класичному поняттю біржі ні в організаційному, ні в економічному аспектах.

Майже 20% бірж України зовсім не торгують, відбувається постійний процес їх реорганізації. І хоч за кількістю бірж Україна випередила весь західний світ, народжуються все нові й нові структури цього типу. Біржова діяльність досі не ліцензується (за винятком фондової) і не сертифікується.

Біржі України громіздкі, негнучкі і не забезпечують головного-гарантій виконання укладених у біржовій залі угод. Цей тривожний симптом разом з високою вартістю біржового місця (початкова – 20000 дол. США) без забезпечення оптимальних умов для виконання угод відвернули від біржі тих, хто чекав від неї дуже багато, а саме-сільськогосподарських виробників і потужних торговців, комерційні структури, передусім, зарубіжні.

Причинами кризи біржі реальних товарів в Україні є: відсутність в країні цілісної політики щодо біржового руху взагалі; недосконалість біржового законодавства; наявність на біржі небіржового товару; створення великої кількості бірж на неіснуючому ринку.

Як простий оптовий ринок біржа реального товару не потрібна. Біржа служить не для постачання товарів, а потрібна державі для виконання макроекономічних функцій: ціноутворення на сировину, капітал, цінні папери, валюту, хеджування (страхування ризику від негативної зміни цін та курсів валют), інформаційної, стабілізаційної. Біржа потрібна як чутливий барометр, що буде офіційно котирувати (реєструвати) ціни на біржові активи, вносячи стабілізаційний ефект в економічну діяльність.

Головними проблемами, які треба розв’язати при організації ф’ючерсної торгівлі сировиною, є визначення в законодавчому порядку переліку товарів, на які можна укладати ф’ючерсні контракти, і створити Розрахункову (Клірингову) установу, яка допоможе розв’язати проблеми автоматизації розрахунків з клієнтами, оформлення всіх необхідних документів та ін.

Ринок фінансових ф’ючерсів та опціонів України має розвиватись у двох напрямах: впровадження в біржову практику на міжбанківському валютному ринку власних фінансових інструментів, ф’ючерсів і валюти, державних ЦП; безпосередня участь інвесторів у міжнародних ф’ючерсних ринках через укладення угод на провідних ф’ючерсних біржах світу.