Історія виникнення інституту біржових посередників

За період біржового розвитку роль і функції, саме поняття біржового посередника зазнало значних змін. У численних літературних джерелах, присвячених біржовій справі, визначення – брокер, маклер, ділер, трейдер мають різне смислове навантаження. Причин тут декілька. Держави пройшли різні етапи економічного розвитку, зокрема – біржової справи.

Для країн з ринковою економікою, що розвивається, до яких належить Україна, доцільно переймати позитивний досвід розвитку біржової справи, зокрема біржового посередництва, з поправками на існуюче законодавство, ступінь розвитку ринкових механізмів.

Формування біржового посередництва почалося задовго до створення бірж і входило в загальну структуру посередницької діяльності.

Римське право не відрізняло маклерство в торговому обороті від посередництва по загальногромадянських сіделкам. Як специфічний інститут торгового права маклерство і брокер склалися на ґрунті германського права і вже у середині століття регламентувалися міськими «маклерськими статутами". До цих статутів сходять що існують і зараз правила біржової діяльності. Так, наприклад, оскільки брокери добре поінформовані про попит і пропозицію на ринку, вони могли б експлуатувати тих, хто звертається до їх посередництва, звідси – заборона «маклерським статутом» торгувати за свій рахунок.

З розвитком торгового посередництва і особливо бірж брокери стали створювати власні корпорації, захищаючі їх інтереси. Так, на французьких біржах брокери, що призначаються урядом (існувала навіть можливість передачі «по спадку» протеже брокера, що йде на пенсію), об'єднувалися в корпорації по видах біржових товарів і регіонах.

Брокерам входило в обов'язок вдягатися операції, що здійснюються через їх посередництво, в письмову форму, реєструвати такі операції (вести маклерську книгу) видаваним ними документам про укладення оборудки (маклерським запискам) була привласнена сила безперечного доказу.

Це підняло інститут брокера, «маклерства, присяги», дуже високо, нарівні з банківською і судовою справою. Поступово розвивалася і інша функція брокера – встановлювати офіційні ціни на товари, що продаються через їх посередництво.

Проте, ще досить тривалий час зберігалася корпоративна закритість брокера. Особливе це торкалося посередників в торгівлі цінними паперами. Вексельні агенти і маклери, об'єднані в так званий «паркет», збиралися у внутрішній частині фондових бірж, де глашатай (ліцитатор) оголошував запропоновані до продажу цінні папери.

Разом з корпорацією біржових агентів існували неофіційні посередники, що носили назву "куліс".

В кінці XIX століття відбувається всесвітня біржова реформа. У ряді країн брокери отримують право вести операції за свій рахунок, якщо це не обходжений для виконання одержуваних ними доручень. Виникають навіть брокерські акціонерні суспільства, спеціальні маклерські банки. Втім, останні не набули широкого поширення, але цей етап вважається початком розділення в біржовій справі чисто посередницького брокера – маклерства і дилерства (діяльності на біржі спекулянтів, що здійснюють операції за свій рахунок).

Дилерство тісно пов'язане з комісіонерською діяльністю і в XX, XXI століттях значно потіснило діяльність брокерів на найважливіших біржах. Це обумовлено все більшою комерціалізацією біржової справи. Мабуть, тільки у Франції і Німеччині біржі зберігають форму публічно-правових державних інститутів. У більшості країн світу біржі організовуються і функціонують як приватні акціонерні суспільства.

Для вступу в члени біржі необхідні крупні внески. Про динаміку цього процесу можна судити по наступному прикладу: на Лондонській фондовій біржі на початку століття членський внесок складав 21 фунт стерлінгів, а в даний час він перевищує 100 000.

У цих умовах брокерам необхідна підтримка фінансово сильних організацій, або банківське кредитування. Це автоматично висуває вимогу високої прибутковості брокерського місця. Проте, на більшості бірж миру брокери зберігають домінуючі позиції головним чином тому, що кваліфіковано представляють інтереси найбільших корпорацій і є хорошими фахівцями ринку. Наприклад, з 3500 членів Лондонської фондової біржі понад 2/3 складають брокери і менше 1/3 – ділери.

Джерела:

  1. Биржевая деятельность / Под ред. А.Г.Грязновой, П.В. Корнеевой, В.А.Галанова.- М.: Финансы и статистика, 1995. – 239 с.
  2. Биржевое дело: Учебное пособие / Зотов И.В., Успаленко В.И. – Х.: Бурун Книга, 2005. – 256 с.
  3. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 270 с.
  4. Биржевое дело / Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 304 с.
  5. Дудяк Р.П., Бугеля С.Я. Організація біржової діяльності: Основи теорії і практикум. Навч. посібник 2-ге видання доповнене. – Львів: Новий Світ. – 2000: Магнолія плюс. – 2003. – 360 с.
  6. Лященко В.И. Фондовые индексы и рейтинги. – Донецк: Сталкер, 1998. – 317 с.
  7. Масленников В.В. Биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 304 с.
  8. Сохацька О.М. Біржова справа. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2003. – 602 с.