Проблеми складання кошторису бюджетних установ

Протягом тривалого часу бюджетна система України перебуває в скрутних умовах. Це було спричинено рядом негативних факторів, а саме: дефіцитом обсягу затверджених бюджетних асигнувань та відсутністю гарантій отримання коштів у затверджених обсягах. За таких умов у попередні роки помітно впала адміністративна дисципліна щодо розробки та затвердження кошторисів доходів та видатків. На етапі планування не опрацьовувалися за всіма чинними регламентами економічні показники, які мали бути покладені і в основу бюджетних запитів, і в основу кошторисів доходів та видатків.

У зв`язку з цим виникає необхідність удосконалення контролю в бюджетних установах, у тому числі прийомів і способів перевірки правильності складання та виконання кошторисів бюджетних установ.

Дослідженню цих проблем приділили увагу у своїх працях провідні вітчизняні вчені: В. М. Опарін, В. І. Малько, С. Я. Кондратюк, О. Д. Василик, К. І. Павлюк, П. Й. Атамас, Р. Т. Джога, С. В. Свірко, Л. В. Панкевич, М. М. Каленський, В. І. Крисюк, О. В. Юрченко та ін.

За кошторисно-бюджетним методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній (муніципальній) формі власності, тобто вся бюджетна сфера. Забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається кошторисно-бюджетним фінансуванням. Це є система науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що утримується за рахунок бюджетних коштів.

У зв`язку з цими змінами Кабінет Міністрів України своєю Постановою затвердив Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів та видатків бюджетних установ та організацій.

Згідно з цим порядком, кошторис є основним плановим документом. Він підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Для того щоб не допустити перевищення обсягів кошторису, існує три запобіжні засоби:

• відділ закупівель розпорядника повинен затвердити замовлення на поставку. Це засіб бюджетного контролю на рівні розпорядника;
• підрозділи внутрішнього аудиту розпорядника здійснюють попередній аудит кожного запиту на видатки з огляду на достатність коштів. Це бухгалтерський контроль на рівні розпорядника;
• казначейська система звіряє залишок, вільний від зобов’язань, і вимагає ті зобов’язання, які перевищують нормативні обсяги. Формуючи кошториси, треба пам’ятати про обмеження, встановлені Постановами Кабінету Міністрів України у зв’язку з кризовою ситуацією в країні. Органи управління повинні відповідно до пп. 3 п. 4 постанови № 1036 з 01.01.09 р. брати зобов’язання в обсязі на 20% меншому, ніж середньорічні планові призначення на їх утримання минулого року. Розпорядники коштів держбюджету повинні також зменшити в поточному році видатки на підвищення кваліфікації працівників на 30% та припинити придбання комп’ютерної техніки (окрім випадків фізичного та функціонального зносу, який неможливо усунути). Органам державної влади та іншим державним органам необхідно відмовитися від проведення за рахунок коштів загального фонду держбюджету ремонту та реконструкції приміщень, в яких вони розташовані, крім тих, що перебувають в аварійному стані.

У процесі виконання бюджету важливо, щоб фінансові ресурси, надані головному розпоряднику бюджетних коштів, спрямовувались і контролювалися з метою досягнення цілей та завдань затвердженого бюджету. Періодичні звіти повинні містити інформацію щодо рівня ефективності використання розпорядниками коштів з метою досягнення запланованих цілей, пов`язаних з виконанням програм та наданням послуг.

Належне складання та виконання кошторису доходів і видатків бюджету вимагає дотримання таких принципів:

• використання аналітичної інформації при розробці планів видатків і оцінці результатів виконання кошторису доходів і видатків бюджету;
• відповідності зобов`язань розміру бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами;
• моніторингу видатків у процесі виконання бюджету на основі чітко визначених цілей фінансування;
• вчасності та достовірності звітності.

В основу виконання бюджету необхідно закласти стратегію досягнення цілей та завдань, що вимірюються показниками результативності.

Реформування системи управління та управлінської відповідальності за результати неможливе без використання нових підходів до методології організації й бухгалтерського обліку, визначення пріоритетних напрямків розвитку, аналізу виконання бюджету за видатками, оцінки рішень щодо укладення конкретних послуг, аналізу дебіторської і кредиторської заборгованостей для прийняття управлінських рішень.

Джерело: Глух Л.Г., Ганин В.И. «Проблеми складання кошторису бюджетних установ»