Характеристика деяких методів ухилення від оподаткування

Приховування (заниження) об’єкту оподаткування тісно пов’язане з іншими способами ухилення від оподаткування і є ключовим моментом розгалуженої системи способів ухилення від сплати податків, і водночас, логічним результатом застосування комбінації таких способів.

Приховування об’єктів оподаткування включає фінансово-господарські операції, повністю сховані від бухгалтерського обліку, а значить і від державного контролю. Повне приховування своєї економічної діяльності важко подається виявленню, і є най більш небезпечним видом ухилення від податкового та будь-якого іншого державного контролю, тим більше всього підходить під поняття «тіньової економіки».

Разом з тим приховування операцій від контролю з боку податкових органів може відбуватися і шляхом маскування цих операцій під виглядом іншої діяльності, для якої передбачені пільги, або яка регулюється іншим законодавством. У такому випадку обліковується зовсім не та операція, котра відбулася насправді. Таким чином, маємо факт здійснення псевдооперації.

Приховування об’єктів оподаткування може відбуватися шляхом:

• ведення фінансово-господарської діяльності без необхідної реєстрації, постановки на облік у Державній податковій інспекції або ліцензії, в тому числі з використанням фіктивних документів та документів фіктивних фірм;
• не відображення фінансово-господарських операцій у бухгалтерському обліку;
• знищення бухгалтерських документів після завершення операції;
• ведення фінансово-господарської діяльності через рахунки других організацій або структурних підрозділів без проводки на своїх бухгалтерських рахунках тощо.

Характерними симптомами нашого часу є велика кількість фірм посередників і поширення переміщення коштів через рахунки дочірніх фірм та торгівельних партнерів, що дозволяє приховувати їх від оподаткування. Непрямі, складні схеми розрахунків, дозволяють маскувати реальні операції і створюють можливість їх відображення у бухгалтерському обліку або приховування коштів від сплати до бюджету.

Щодо псевдооперацій. Суть способу полягає в оформленні фіктивної операції, формально відображені в обліку якої-небудь фірми, а реально виявляються виведеними у «тіньовий» оборот або знов легалізуються вже в іншому фінансово-господарському обороті. Яскравий приклад псевдооперації – так званий псевдо експорт. Суть його полягає втому, що оформлюється контракт на експортну поставку якої-небудь продукції. Проте відправлений по контракту товар не перетинає кордону, а реалізується на території України. Оформлені для експорту документи дають пільги на оплату податків (ПДВ, акцизний збір). У цьому випадку зовнішньоекономічна псевдооперація прикриває «тіньову», а податки не надходять до бюджету.

Завищення витрат на ведення господарської діяльності має місце у таких випадках:

• завищення даних про затрати на реконструкцію й модернізацію активної частини основних засобів (фондів);
• завищення собівартості вироблених і придбаних товарів, проведених робіт, наданих послуг;
• неправильне списання при затратах на загально виробничі та загальногосподарські потреби.

У першому варіанті фальсифікуються данні про використання частини отриманого прибутку як вкладання у реконструкцію та модернізацію активної частини основних засобів (фондів), і з цією метою показується повне використання амортизаційних відрахувань, залишків коштів із фонду розвитку підприємства та інших аналогічних фондів, створення за рахунок прибутку минулих періодів. Задля ухилення від сплати податків завищуються суми коштів, начебто використаних на покращення основних фондів.

У другому варіанті посадові особи підприємств підвищують витрати, які відносяться на затрати виробництва. Наприклад, при виконанні ремонтно-будівельних робіт занижуються обсяги виконаних робіт і завищується вартість використаних матеріалів. Завищується ціна і вартість придбаних товарів, відноситься на виробничі товари плата за оренду і використання електроенергії тощо.

У третьому варіанті посадові особи СПД завищують фактичні затрати, відносячи на собівартість дебіторської заборгованості, відсотки по прострочених позиках, витрати понад встановлені норми, на відрядження, транспорт і поточний ремонт, послуг з охорони, реалізацію товарів тощо.

Фальсифікація звітних та облікових документів дуже поширений, часто вживаний спосіб ухилення від оподаткування. Його застосування має ряд особливостей:

• якщо фальсифікуються первинні документи, то як правило, значна імовірність виявлення підтасування в обліку та звітності;
• при фальсифікації облікових документів більш імовірно, що будуть внесені корективи до звітності, і рідше – до первинних документів;
• при фальсифікації звітних документів рідко вносяться зміни до облікових регістрів, і ще рідше – до первинних документів;
• використовуються підроблені документи, фіктивні печатки і бланки, втрачені паспорти, адресата прізвища інших осіб.

Знищення облікових документів відбувається з метою максимально ускладнити проведення перевірки дотримання податкового законодавства СПД, а також других порушень. Часто вдаються до знищення документів бухгалтерського обліку. Вибір найбільш поширених варіантів цього методу невеликий. Як правило. документи використовуються (з машин, гаража, квартири тощо). При цьому достатньо подати заяву до органів ВС і отримати звідти довідку, яка підтверджуватиме факт, що нібито стався. Інші варіанти – загубив, втратив в наслідок стихійного лиха, пожежі. Стихійні лиха звичайно менш прийнятні. оскільки їх важко інсценувати, а тому майже не використовуються.

Незаконне використання податкових пільг. Даний спосіб простий за своєю суттю: використання пільг, поданих чинним законодавством або міжнародними угодами, без належних на те підстав.

СПД які використовують цей спосіб, як правило не приховують своєї діяльності, відображають фінансово-господарські операції у бухгалтерському обліку. Безпідставне використання тієї чи іншої пільги визначає суму сплачуваних податків до мінімуму, або дозволяє взагалі уникнути оподаткування.

Попутно часто застосовуються розглянуті вже способи фальсифікації, підставних та фіктивних фірм.

Незаконному використанню податкових пільг сприяє недосконалість законодавства (можливість двозначного тлумачення окремих його положень), поверхове проведення перевірок.

Нелегальний експорт капіталу. Вивіз капіталу є обов’язковим атрибутом економіки будь-якої країни. Порядок із класичними стимулами до вивозу капіталу діють мотиви, характерні до так званої втечі капіталу. Загалом, вивіз капіталу проходить як легальній, так і в нелегальній формі.

До легального відтоку відносять портфельні інвестиції, накопичення готівкою іноземної валюти, капітальні трансферти емігрантів та інші трансферти, відображені у статті «інші активи» платіжного балансу.

Як правило, при здійснені операцій, метою яких є нелегальний експорт капіталу застосовуються складні схеми по виводу коштів з легального обороту, пов’язані с порушеннями кримінального, податкового, валютного та банківського законодавства. Нелегальний експорт капіталу часто супроводжує «відмивання» грошей. Відмивання грошей відбувається під прикриттям офшорних зон. До таких зон відноситься: Кайманові острови, Багами, Швейцарія, Панама, острови Мен, Джерсі, тощо. Після того як гроші покинули Україну, задокументувати операцію практично неможливо. Недаремно, згідно з інформацією про обсяги інвестицій України за її межі, найбільш інвестиційні вливання спрямовуються до Кіпру, зокрема у галузь будівництва. Таким чином, одним із шляхів відмивання грошей є вкладання їх у нерухомість за кордоном (Кіпр, Канарські острови, та інші країни, в тому числі навіть такі, як Великобританія). У процесі вивозу капіталу використовуються фіктивні структури та приховані банківські рахунки. Саме тут обертаються найбільші кошти.

Основними способами нелегального вивозу капіталу є:

• ненадходження в строк експортної виручки;
• нееквівалентний бартер;
• контрабандний експорт.

В першому випадку легальний експорт порушує вимоги законодавства України щодо своєчасності повернення валютної виручки у встановлений граничний 90-денний термін, в тому числі щодо надходження імпортної частини бартерної угоди.

У другому випадку йдеться про експорт високоліквідної продукції (товарів) за заниженими цінами.

Що стосується контрабанди, то мається на увазі переміщення товарів. валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю і, природно, неврахованих у легальному обліку для цілей оподаткування.

В першу чергу потоки контрабандних товарів (метол, спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби) проходять через кордони України з Росією. Молдовою та Білорусією, чому у значній мірі сприяє їх «прозорість». Боротьба з контрабандою є прерогативою митної служби, з цим способом ухилення від сплати податків мають справу і податкові органи, оскільки немає використання якого-небудь способу у чистому вигляді, найчастіше використовується їх сукупність, тому під час проведення перевірок необхідно пам’ятати про можливе контрабандне походження товару (продукції).