Організаційні структури системи економічної безпеки на державному рівні

Система економічної безпеки держави є складовою частиною національної безпеки України. Вона розуміється як організована державою сукупність суб'єктів – державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, які здійснюють узгоджену діяльність в межах законодавства України, об'єднаних цілями та завданнями захисту національних інтересів. Система економічної безпеки включає в себе об'єкти і суб'єкти безпеки, інститути та засоби її забезпечення, функціональну визначеність. Отже, система економічної безпеки держави є функціонально визначеною сукупністю об’єктів, суб'єктів, інститутів, механізмів та засобів її забезпечення.

Таким чином, об'єктом економічної безпеки держави є у об'єкти економічних відносин на території держави: економічні ресурси і фактори виробництва, готова продукція (товари і п« слуги), доходи в усіх формах тощо.

Суб'єктами економічної безпеки держави, якщо бути послідовними і виходити з попередньої умови, є усі фізичні та юридичні особи - учасники економічних відносин, а також держав та її органи. Особливе місце серед суб'єктів економічної безпеки сьогодні, внаслідок проведення роздержавлення і приватизації власності, починають посідати первинні економічні ланки - фірми, підприємства, організації та їх об'єднання. Роль і значення фірм і підприємств як суб'єктів економічної безпеки держави підвищується. Якщо в умовах радянського устрою власність була державною, а підприємства були тільки її володіннями, то усі функції забезпечення їх економічної безпеки брав на себе держава. Але, коли в сучасних умовах більше 69 тис. підприємств перебуває у приватній власності, не зважувати н;і таку велику кількість приватних власників і суб'єктів економічних відносин буде помилкою політики формування економічної безпеки держави. Кожен власник в першу чергу самостійно намагається захистити власність, яка йому належить, а потім вже звертається за допомогою.

Наступною складовою частиною системи економічної без пеки держави є засоби захисту. Всю різноманітність засобів по забезпеченню економічної безпеки можна класифікувати на ступним чином:

  • Техніко-технологічні засоби (використання техніки та технологій, що захищають навколишнє середовище, виробничі процеси від суперників, забезпечення фізичного захисту економічних об'єктів).
  • Правові засоби (державні закони і підзаконні нормативні акти, які спрямовані на захист економічних інтересів усіх суб'єктів суспільства, а також статути, накази і розпорядження фірм, які не суперечать державним нормам).
  • Економічні засоби (елементи господарчого механізму, що дають змогу захищати економічні інтереси усіх суб'єктів господарчої діяльності і членів суспільства).
  • Інформаційні засоби (обмеження інформації, дезінформація).
  • Політичні засоби (політичній устрій суспільства, його організаційні структури, що дають можливість зорганізувати волю всіх суб'єктів суспільства до захисту економічних інтересів).
  • Ідеологічні засоби (формування національної ідеології безпеки).
  • Моральні засоби (формування економічної культури і етики в справі забезпечення економічної безпеки усіх суб'єктів суспільства).
  • Організаційні засоби (формування організаційних інститутів і структур безпеки).

В системі економічної безпеки на національному рівні ці засоби захисту економічних інтересів кожного суб'єкта повинні бути «вмонтовані» в усі суспільні і державні механізми. Це означає, що економічні, політичні, правові і моральні норм суспільного життя повинні зобов'язувати і надавати можливість усім суб'єктам економічної діяльності захищати свої інтереси.

Система економічної безпеки на національному рівні діє ефективно тоді, коли до неї підключені всі суб'єкти економічної діяльності на всіх суспільно-економічних рівнях. Сьогодні до цього механізму недостатньо включені приватні служби безпеки. Вони вже сформовані у більшості фірм, банків тощо, але відсутні цільові нормативно-правові акти, які регулювали б діяльність, тому ефективність їх праці з точки зору суспільної економічної безпеки не дуже висока.

Координація всієї роботи з економічної безпеки на національному рівні належить державним органам - законодавчій та виконавчій владі.

Вирішальна роль серед установ, що забезпечують економічну безпеку суспільства, належить, перед усім, інституту Президента України, який сьогодні відіграє велику консолідуючу роль. Згідно зі ст. 102 Конституції України, Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, до держання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

При Президентові, згідно з Конституцією України (ст. 106.18), діє Рада Національної безпеки і оборони Україну (РНБОУ). ЇЇ діяльність визначається Законом України «Про Раду Національної безпеки і оборони України». Вона є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони. До функцій РНБОУ входять:

  • Внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони.
  • Координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час.
  • Координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

У компетенцію РНБОУ з питань економічної безпеки входить:

  1. Розробка пропозицій щодо:
    • визначення стратегічних національних економічних інтересів України, підходів та пріоритетів її забезпечення;
    • розробка проектів програм, доктрин, законів України, указів Президента, міжнародних угод та інших нормативних документів з питань економічної безпеки;
    • розробка заходів політичного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру до захисту національних економічних інтересів;
    • залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів державної влади до здійснення контролю рішень РНБОУ і ми гань економічної безпеки;
  2. здійснення контролю діяльності органів виконавчої влади у сфері економічної безпеки;
  3. залучення до аналізу інформації посадових осіб та фахів-органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів підприємств та організацій усіх форм власності;
  4. ініціювання розробки нормативних актів та документів з питань економічної безпеки та узагальнення практики їх застосування.

Другою установою, що діє при Президентові України, є Координаційній Комітет по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією. Він діє на підставі Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», прийнятому Верховною Радою України.

До компетенції Координаційного Комітету по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією входить:

  • координація і сприяння діяльності органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю;
  • розробка стратегії і рекомендацій щодо тактики боротьби з організованою злочинністю;
  • організація співробітництва з питань боротьби з організованою злочинністю з відповідними органами інших держав та міжнародними установами;
  • підготовка щорічних і спеціальних доповідей (інформацій) про стан організованої злочинності в Україні, основні на прями та результати боротьби з нею і внесення їх на розгляд Президента України та Верховної Ради України;
  • вирішення питань щодо розпорядження фондом боротьби з організованою злочинністю.

Верховна Рада України, як орган законодавчої влади, згідно зі ст. 92 Конституції України забезпечує правову базу економічної безпеки. її повноваження пов'язані з законодавчим регулюванням та контролем за діяльністю державних органів і посадових осіб, окремих установ усіх форм власності в сфері економічної безпеки.

Кабінет Міністрів України, як вищій орган виконавчої влади, реалізує в практичній діяльності концепцію, стратегію і тактику економічної безпеки країни. Він відповідальній пері Президентом України, підконтрольний та підзвітний Верховній Раді України. В складі КМ України можна визначити дві групи інститутів, що забезпечують економічну безпеку.

Це, перед усім, інститути управління економікою, серед яких є Міністерство економіки, Національній банк, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державі контрольно-ревізійна служба України, Держмитком Україні Міністерство іноземних справ.

Другою складовою в здійсненні економічної безпеки виступають силові структури держави, до яких віднесені Служб безпеки, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство надзвичайних ситуацій, Держкомкордон України.

На Службу безпеки України, згідно з законом, покладається (серед чисельних функцій) також і функція захисту економічного, науково-технічного потенціалу, законних інтересів держав; та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп т. осіб.

Серед функцій Служби безпеки, що пов'язані з забезпеченням економічної безпеки, можна визначити наступні:

    • розвідувальна та інформаційно-аналітична робота в інтересах проведення органами державної влади діяльності при вирішенні проблем соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань;
    • забезпечення заходів по охороні державних інтересів у зовнішньоекономічній діяльності, безпеки громадян України за кордоном;
    • здійснення контррозвідувальніх заходів проти підривної діяльності відносно України, її економічного потенціалу;
    • розробка і здійснення заходів щодо захисту державної таємниці, сприяння юридичним особам в збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоду життєво важливим інтересам України;
    • здійснення відповідно до законодавства профілактики правопорушень у сфері державної безпеки, в тому числі і економічної.

Особливою складовою інституційних органів системи економічної безпеки суспільства є органи нагляду і правосуддя. До їх складу входять Конституційній Суд України, органи прокуратури України, Верховний Суд України, Вищій господарчій суд країни, місцеві суди, господарчі суди, апеляційні суди та адвокатура.

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України, що має важливе значення іди здійснення економічної безпеки в усіх сферах життєдіяльності і суспільства, держави, юридичних і фізичних осіб.

Якщо Конституційній Суд наглядає за відповідністю Конституції України законодавчих актів і рішень Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, то акти і діяльність органів державної влади надглядаються прокуратурою, їх використовують у своїй діяльності Верховний Суд України та інші інститути судової системи й адвокатура.

Діяльність прокуратури в контексті забезпечення економічної безпеки спрямована на всебічне утвердження верховенства закону. Вона має завданням захист економічної системи, людини та громадянина, основ демократичного устрою суспільства від неправомірних посягань.

Поновлення і встановлення економічних прав суб'єктів господарювання здійснюється судовою системою України. Юрисдикція судів розповсюджується на усі правові відносини, що вимикають у державі, в тому числі і на економічні.

Адвокатура виконує також важливу роль в забезпеченні економічної безпеки суб'єктами господарювання і приватними особами. Це пов'язано з наданням консультацій, складанням відповідних документів, участю у попередньому слідстві і суді и якості захисників потерпілих, а також представництва в суді.

Функції органів виконавчої влади щодо забезпечення економічної безпеки визначаються наступним чином:

    • забезпечення розвитку економіки на засадах різноманітності, рівноправності суб'єктів господарювання усіх форм власності, соціальної справедливості;
    • подолання бідності, підвищення рівня та якості життя населення;
    • забезпечення зайнятості населення, подолання безробіття;
    • кадрове забезпечення економічної безпеки (економіко-правова освіта населення, підготовка професійних кадрів діяльності цієї сфери діяльності);
    • забезпечення особистої економічної безпеки кожної людини;
    • підвищення конкурентної спроможності національної економіки;
    • державне гарантування підприємницької діяльності в усіх законних формах;
    • досягнення стабільного і збалансованого розвитку усіх складових фінансової системи держави та створення умов для активної інвестиційної діяльності;
    • розширення участі у міжнародних економічних організаціях, глобалізацій них процесах;
    • забезпечення випереджаючого розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв;
    • активізація внутрішньої виробничої і торговельної діяльності через сприятливу податкову політику, обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
    • забезпечення ефективного управління державним боргом;
    • детінізація та декриміналізація економіки.