Економічні правопорушення як форма небезпеки

Можна з повною підставою сказати, що значна більшість видів і форм економічної небезпеки мають цілеспрямованість, породжуються соціальними чинниками, мають антропогенний характер і, в решті решт, проявляються в формі правопорушення. Кожний суб'єкт економічної діяльності може зазнати збитків з приводу руйнації факторів його виробництва, майна, обмеження діяльності і перерозподілу майна та доходів внаслідок шахрайств, грабежів, вимагання, розбою, крадіжок, обмеження економічної діяльності, псування його іміджу і т.п.

Відомо, що економічні правопорушення в своїй більшості мають цілеспрямований характер, тобто бувають навмисні (в кримінальному праві це кваліфікується як прямий і непрямий умисел – ККУ, ст. 24). Причиною злочинів також може бути і необережність, як наслідок злочинної самовпевненості або злочинної недбалості (ККУ, ст. 25). Окрім цього економічні правопорушення можуть бути також наслідком недостатньої кваліфікації, досвіду господарчої діяльності (згідно Кримінального кодексу України вони не кваліфікуються як ознаки злочину).

Тому більшість правопорушників чи злочинців у сфері управління господарчою діяльністю з метою полегшення власної долі намагаються довести, що скоєне правопорушення або злочин не має умислу, злочинної недбалості і самовпевненості, а є наслідком недостатньої кваліфікації.

Попередній аналіз дає можливість визначити економічні правопорушення як форми виявлення небезпеки, які приносять збитки, руйнують стан і перешкоджають досягненню цілей розвитку суб'єкта економічної діяльності в межах існуючого правового поля.

Таким чином, є необхідність визначити категорії економічного правопорушення, економічного злочину та економічної провини.

Економічне правопорушення - це форма прояву економічної небезпеки, що є наслідком дій, які відхиляються за межі права і обертаються економічними втратами для держави, юридичних та фізичних осіб.

В свою чергу в межах категорії економічного правопорушення варто уточнити поняття економічного злочину і провини (в законодавчих актах України немає визначення економічного злочину і провини).

В науковій літературі економічні правопорушення розглядаються як економічні злочини. В той же час у Кримінальному Кодексі і деяких наукових дослідженнях економічних злочинів відсутні дефініція цієї категорії (у дуже ґрунтовному дослідженні економічних злочинів проф. Г.А. Матусовського в спеціальному розділі «Сущность и понятие экономического преступления» немає дефініції цього явища).

Навіть, коли даються визначення економічних злочинів, вони обмежуються тільки правопорушеннями проти власності та порядку господарської діяльності (Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навчальній посібник. - Одеса, 2000.С.42) і не враховують широке коло інших злочинних дій в сфері економіки. Адже не всі економічні правопорушення мають характер злочину, є і провина.

Нажаль і до сьогодні немає переконливого розмежування економічних правопорушень на провини і злочини. Якщо йдеться про загальне визначення провини і злочину, то згідно ст. 9 Кодексу про адміністративні правопорушення, до провин відносяться правопорушення, що не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, а злочином є суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Економічні правопорушення, в т.ч. провини і злочини, навіть з етимологічної точки зору мають подвійну природу: економічну і правову. Але в наукових дослідженнях цих категорій просто ігноруються висновки економічної науки.

З точки зору внутрішнього змісту і наслідків втрат для суб'єкта господарювання критерієм економічної провини та економічного злочину може послугувати, перед усім, до порогові і післяпорогові ступені економічної небезпеки скоєного правопорушення.

Економічною ознакою економічного злочину є нанесення (завдання) суб'єкту господарювання втрат, що руйнують його статус і стан, або позбавляють його можливості реалізувати економічну місію (статутні цілі). Наслідком економічного злочину для суб'єкта господарювання є втрати і збитки, що не поновлюються, або створення умов, що роблять неможливим реалізацію місії. Таким чином, основою економічного злочину є проявлення післяпорогової небезпеки.

Отже, економічний злочин - це форма економічного правопорушення, що є наслідком умисних одноособових або групових дій яка має суспільно небезпечний характер, призводить до загальних втрат, що руйнують статус і стан суб'єкта економічної діяльності, а також унеможливлюють йому реалізацію економічно місії.

Відповідальність за економічні злочини визначається Кримінальним кодексом України.

Економічною ознакою економічної провини можуть бути всілякі дії відносно суб'єкта господарювання, які тягнуть зі собою часткові втрати і збитки, що не руйнують його статус і стан, не перешкоджають реалізації економічної місії. Тобто втрати і збитки, що є наслідком економічної провини, поновлюються, а її основою є проявлення допорогової економічної небезпеки. Таким чином, економічна провина є формою економічного правопорушення, яке не є суспільно небезпечним і тягне за собою часткові, поновлювані втрати для суб'єкта господарюванні що не порушують його статус, стан і, в цілому, не перешкоджають реалізації економічної місії.

Відповідальність за скоєння економічних правопорушень передбачене адміністративним, цивільним, трудовим та кримінальним законодавством України.

Класифікація економічних правопорушень на економічну провину та економічні злочини має дуже важливе значення з точки зору моделювання і застосування засобів захисту адекватно появі і розвитку загрози в небезпеку до порогового і післяпорогового рівнів.

Як визначалось в попередньому розділі, існують інституційні і функціональні особливості як небезпеки, так і економічних правопорушень, а також засобів захисту від них. Аналіз моделі функціонування суб'єкта економічної діяльності, його конституційного права, дає змогу визначити сфери та особливості можливих економічних правопорушень з точки зору здійснення права на умови діяльності (власність); здійснення самої економічної діяльності і управління діяльністю (Конституція України, ст. 13. ч. 4, ст. 19, ст. 42, ч. 1).

Отже, сфери економічних правопорушень можна розподілити наступним чином (Існує велика кількість класифікації економічних злочинів. Див., напр. Г.А. Матусовский. Экономические преступления: криминалистический анализ. - X.: Консум, 1999. С.28 - 45. Але, вони не відповідають вимогам аналізу з точки зору безпеки, тому що не мають єдиної методологічної основи):

• Порушення права власності;
• Порушення права на економічну діяльність;
• Правопорушення в управлінні (менеджменті).

Кожній сфері притаманні власні форми економічних правопорушень. Об'єкти власності в усіх формах - матеріальній і інтелектуальній - є предметом різних способів розкрадання (крадіжок, грабежу, розбою, шахрайства, вимагання, привласнення та розтрати майна тощо).

Якщо йдеться про управління, то в цій сфері можуть бути злочини у вигляді зловживання повноваженнями для розкрадання майна в усіх формах, обмеження економічної діяльності окремих осіб, збільшення безладдя в економічній системі з метою створення умов для злочину, зловживання конфіденційною інформацією тощо.

Найбільш значна кількість різних форм злочинів скоюється у сфері економічної діяльності, що обумовлено взаємною залежністю її суб'єктів в процесі створення, споживання і обміну продуктами і послугами, яка зростає з розвитком суспільного розподілу праці в формі спеціалізації і кооперації. Все це в правовому полі набуває форми зобов'язального права.