Правопорушення у сфері відносин власності

Однією з найбільш розповсюджених форм економічної небезпеки є правопорушення у сфері відносин власності. Це викликається декількома обставинами. По-перше, відносини власності є ядром всієї системи економічних відносин. Їх об'єктом є фактори виробництва, які в формі капіталу служать потенційними засобами для отримання доходу; доходи в натуральній і вартісній формах; багатство в усіх формах; інтелектуальні надбання, що також є предметом відносин власності.

Правопорушення у відносинах власності, як і в інших сфери економічних відносин, проявляються у формі провини і злочину (До речі, кримінологи визнають тільки одну форму правопорушень проти власності - злочин. Але ж ст. 185, 186, 188, 190-195, 197 чинного Кримінального кодексу України, що регулюють відповідальність за злочини проти власності, передбачають покарання у формі штрафу, що в своїй сутності дорівнює одній з форм відповідальності за провину).

Широкі можливості правопорушень проти власності відкриваються у зв'язку із їх складним характером. Перед усім варто зауважити, що в нашій економічній і правовій літературі сутність власності, згідно з марксистською тезою, визнається як відносини з привласнення економічних благ. Але процес і відносини привласнення мають і зворотну сторону – відчуження. Сьогодні в економічній науці починається процес дослідження відносин власності, як відносин привласнення і відчуження. Економічні правопорушення проти власності пов'язані з незаконним привласненням і відчуженням, користуванням і розпорядженням об'єктами власності.

Відома правова тріада відносин власності – володіння, користування і розпорядження – має власне економічне підґрунтя, через яке конкретизуються поняття власності як привласнення і відчуження.

Відносини володіння регулюють доступ до об'єктів привласнення. Процес володіння може здійснювати безпосередньо сам власник, або інша особа - орендатор. Злочини в такому разі можливі тільки проти власника або в процесі використання і розпорядження власністю на шкоду іншим особам, що заборонено Конституцією України (ст.41 Конституції України).

Не менш важливе значення з точки зору безпеки має можливість втрати об'єкта власності з боку власника, яка відбувається у відносинах власника з володільцем. Вони набувають конкретної форми у відносинах оренди, лізингу, довіри, спадкування, коли власник надає можливості іншій особі користуватись і розпоряджатись майном чи доходами у визначених межах. Власник добровільно відчужує на визначений час і у визначених межах майно або доходи. Власне у володінні визначається єдність відносин привласнення і відчуження і часто формуються передумови економічної небезпеки.

Добровільно переказуючи майно або доходи володільцеві, власник обмежує його права користування і розпорядження, він, наприклад, може поставити умову страхування майна, кредиту, сплати з них податків, поточного ремонту, обмежити управління і розпорядження об'єктом власності. Економічна сутність злочинів проти власності з точки зору володіння полягає в перевищенні володільцем прав володіння, які визначаються угодою сторін. Правопорушення можуть також здійснюватись і проти володільця (крадіжки, грабунки, розбій тощо).

Користування характеризує процес вилучення корисних властивостей з об'єкту власності. Воно може здійснюватись як власником, так і володільцем. Процес використання майна власником також може відбуватись проти третіх осіб і набувати злочинного характеру. Окрім цього, економічні злочини в цій сфері відносин власності також в значній мірі пов'язані з володінням. Передання власності у володіння в цілому не означає, що корисні властивості об'єкта власності привласнює тільки володілець. Умови оренди, позики, лізингу, інші форми взаємних відносин власника і володільця визначають межі і форми користування властивостями об'єкту власності. Небезпека и цьому аспекті виникає внаслідок порушень володільцем умов визначених меж привласнення корисливих властивостей майна. Разом з тим правопорушення також можуть здійснюватись і проти власника, і проти володільця.

Якщо розпорядження характеризує управління процесом користування об'єктом власності, економічна небезпека і злочини в цій сфері відносин власності можуть проявлятись у формі спричинення шкоди власником третім особам, або спричинення втрат володільцем майна власникові. Злочини проти власності можуть набувати форми відкритого відчуження іншою особою, знищення або пошкодження як з умислом, так і без нього.

Найбільш розповсюдженою формою злочину проти власності є крадіжка.

Крадіжка – це таємне привласнення чужого майна з корисливою метою, коли воно безкоштовно обертається на користь того, хто робить злочин, або інших осіб.

Економічний і юридичний зміст крадіжки полягає в тому, викрадач фактично володіє, користується і розпоряджається чужим майном, хоча не має на нього права. Крадіжка майна чи інших об'єктів власності завдає власникові реальної шкоди, втрати. Ознакою крадіжки є також і те, що власник під час її здійснення не сприймав цей факт адекватно, що і характеризує її як таємну дію. Крім цього, він не втрачає права на власність.

З економічної точки зору втрати власника внаслідок крадіжки повинні враховувати:

• балансову, або ринкову вартість майна, яке викрадено;
• коли викрадені фактори виробництва, в обсяг втрат повинен включатись прибуток, якій не отримано внаслідок крадіжки на весь термін – від часу здійснення крадіжки до поновлення права і стану власника;
• в обсяг втрат внаслідок крадіжки повинні також включатись і втрати власника, що пов'язані з усуненням безпосередніх шкідливих наслідків крадіжки (ремонт місць проникнення в приміщення, налагодження функціонування майна після крадіжки його частини).

Об’єктом шахрайства є як майно, так і право на майно. Але воно відрізняється від крадіжки ще декількома ознаками. На відміну від крадіжки, шахрайство здійснюється відкрито, а не таємно. Іншою особливістю шахрайства є і те, що власник добровільно віддає майно, або передає право на нього шахраєві. Відбувається це внаслідок неадекватного сприймання власником дій шахрая. Ця добровільність власника уявна, тому що обумовлена зловживанням його довірою, оманою з боку шахрая. Шахрай для заволодіння майном, або правом на нього, вводить власника в оману, помилку за допомогою перекручення фактів, або приховування відомих йому обставин. Все визначення дуже ускладнює здійснення заходів безпеки від шахрайства.

Шахрайство реалізується тому, що винний формує у потерпілого впевненість в правомірності, або корисності передачі майна чи права на майно. В останній час з'явились нові форми шахрайства з використанням комп'ютерів, підроблених кредитних карток, авізо, що пов'язано з утворенням фінансових пірамід, фіктивних інвестиційних фондів тощо. Отже шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману, чи зловживання довірою.

Наступною, злочинною формою небезпеки, що спрямовані проти власності, є привласнення і розтрата майна. Об'єктивні умови для виникнення цієї форми злочину складаються в межах відносин володіння, коли власник на деякий час передає володільцеві майно і часткове право на нього. Виникненню цієї форми злочину сприяють і відносини управління. Менеджер в процесі управління економічними процесами наділяє підлеглих правом володіти, користуватись і розпоряджуватись майном, яке належить власнику фірми, але необхідне їм для виконання роботи чи угод. Наприклад, приміщення, транспортні засоби, контрольно-вимірювальні прилади, інструменти, комп'ютери засоби зв'язку, гроші тощо.

Якщо майно, яке доручено виконавцеві роботи, не повертається власнику, обертається на власну користь першого, ти здійснюється фактичний перехід від правомірного володіння, користування і розпорядження майном до неправомірного.

Розтрата, з економічної точки зору, означає реалізацію у власних інтересах володільцем майна, яке доручено йому власником або його представником для виконання роботи або угоди. Доходи від реалізації обертаються на власну користь володільця. Наприклад, продаж автомобіля, комп'ютера, приладів, або інструментів, використання грошей, цінних паперів, що були доручені робітникові.

Привласнення і розтрата – це неповернення майна власнику користувачем, обернення на власну користь вигод від його використання або доходів від його реалізації.

Привласнення і розтрата є наслідком порушення з боку володільця відносин володіння, користування і розпорядження, які надані йому власником на підставі трудового договору чи окремої угоди. Привласнення і розтрата також часто відбувається таємно від власника, використовуючи зловживання довірою з його боку.

Відкритою злочинною формою небезпеки є грабіж. Грабіж має власні особливі ознаки, що полягають в наступному:

• його об'єктом є майно і особа власника чи володільця;
• він супроводжується насильством або загрозою насильства над власником чи володільцем майна;
• насильство, яким супроводжується грабіж, не складає загрози життю чи здоров'ю власника або володільця майна.

Грабіж вважається закінченим, коли грабіжник заволодіє майном і починає їм користуватись і розпоряджуватись.

Грабіж – це відкрите заволодіння майном, з подальшим його використовуванням і розпорядженням, яке супроводжується насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого чи загрозою застосування такого насильства до власника або володільця майна.

Грабіж може бути продовженням крадіжки або привласнення, коли остання виявляється – власником адекватно сприймається факт неправомірного відчуження майна, а винний при цьому продовжує його привласнювати, використовуючи загрози стосовно власника.

Найбільш небезпечною формою злочину відносно майна є розбій. Як і грабіж - це відкрита форма заволодіння майном, але із застосуванням насильства або загрози, небезпечної для життя і здоров'я, насильства над власником чи володільцем майна. Розбій як і грабіж та інші форми розкрадання чужого майна, є цілеспрямованою злочинною формою небезпеки.

Особливою формою розкрадання майна є вимагання. На перший погляд вимагання мало чим відрізняється від грабежу або розбою тому, що воно також пов'язано з насильством. Загроза насильства спрямована на фізичний або психічний стан власника, володільця майна чи їх родичів, на їх суспільній статус (загроза розповсюдження інформації, яка причиняє шкоду їх інтересам і моральному стану, поваги з боку членів суспільстві і партнерів). Другою особливістю вимагання, як і шахрайства, є те, що його об'єктом є не тільки майно, але і право на майно.

Оскільки засобом здійснення вимагання служить загрози процес заволодіння майном чи правом на майно відокремлюється від здійснення загрози. Зовнішнє акт само відчуження майна з боку власника на користь вимагача виглядає як добровільна подія, хоча потерпілий сприймає ці власні дії неадекватно.

Вимагання – це примус передачі майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеженим прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Усі види розкрадання майна мають цілеспрямований характер, вони кваліфікуються в праві як злочини з наміром.

Економічна небезпека власності може виражатись і в тому що недобросовісний конкурент, суперник або інша вороже налаштована особа може завдати втрат власникові, володільцеві шляхом умисного знищення або пошкодження майна (факторів виробництва, запасів сировини, комплектуючих, продукції, особистого майна громадян тощо).

Під умисним знищенням майна розуміється приведення його в повну непридатність, коли воно втрачає споживчу вартість стає неможливим його подальше використання згідно з функціональним призначенням.

Знищення майна до повної непридатності має наслідком зупинку виробництва або процесу особистого споживання, що призводить до втрат. Якщо воно здійснюється цілеспрямовано, то набуває ознаки злочину з наміром.

Ушкодження майна відрізняється від знищення тим, що шкода майну призводить до його часткової непридатності і виключає можливість подальшого використання згідно з при значенням без відновлювальних робіт.

Засобом знищення чи ушкодження майна може бути вибух, підпалення, залив їдкою речовиною, фарбою, хімічне, радіаційне або бактеріологічне забруднення тощо. Як знищення, так і ушкодження майна несуть в собі пряму економічну небезпеку для його власника або володільця. Ми розглядали небезпеку знищення чи ушкодження майна як цілеспрямовані дії з боку конкурентів, суперників чи ворожо налаштованих осіб. Але ця небезпека може бути і наслідком необачності, порушення винним правил безпеки, або загальноприйнятих правил обережності. Таким чином, небезпека знищення або ушкодження майна внаслідок порушень правил безпеки, технологій, загальноприйнятих норм обережності може розглядатися як злочин без наміру.

Як вже було підкреслено вище, практика регулювання відносин права власності прийшла до висновку визначення відповідальності за потенційну можливість спричинення втрат суб'єкту господарювання у формі погрози (ст. 35 Кримінального кодексу України). Це дуже важливе положення з точки зору практичного втілення теоретичної концепції народження та розвитку загрози і небезпеки.