Економіка праці та інші дисципліни

Мета, об’єкт та предмет вивчення дисципліни «Економіка праці»

Метою дисципліни «Економіка праці» є формування у студентів системи теоретичних і практичних знань про категорії, закони, механізми функціонування, прогресивного, динамічного розвитку й регулювання соціально-трудових відносин.

Об'єктом вивчення дисципліни «Економіка праці» є система організаційно-економічних і соціально-трудових відносин між людьми з приводу динамічного відтворення і ефективного використання людського й виробничого капіталу в процесі праці.

Предметом вивчення дисципліни «Економіка праці» є соціально-трудові відносини на макро– і мікрорівні й закономірності їх розвитку.

Зв'язок економіки праці з іншими дисциплінами

Теоретичною основою «Економіки праці та соціально-трудових відносин» є економічна теорія, її закони й категорії. Через своє важливе значення й різнобічність (без праці людини засоби виробництва мертві, саме праця пожвавлює їх, примушує функціонувати й сприяти здійсненню мети людини) праця вивчається багатьма науками. Перш за все це – фізіологія праці, психологія праці, ергономіка, охорона праці, статистика праці, економіка праці, нормування праці, організація праці, соціологія праці, педагогіка праці, естетика праці, етика праці, трудова мораль, трудове право.

Тобто економіка праці знаходиться на стику природних і суспільних наук, спирається на їх сучасні досягнення й не тільки тісно з ними взаємозв'язана, але й показує вплив кожної науки на розвиток соціально-трудових відносин, ефективності праці й виробництва.

Фізіологія праці вивчає функціональні зміни в організмі людини, що відбуваються в процесі праці. Ці зміни в допустимих межах корисні, навіть необхідні для життєдіяльності робітника як тренувальні, оскільки невикористані здібності до праці з часом згасають. Але при перевищенні цих меж можуть виникнути невідновні зміни, що чинять шкідливий вплив на здоров'я й працездатність людини. Фізіологія праці дає рекомендації щодо збереження й підвищення працездатності, вирішення проблем стомлюваності, фізіологічного обґрунтування раціональної організації праці, встановлення оптимальних режимів праці й відпочинку, застосування технічних засобів, що полегшують важку фізичну, монотонну й напружену розумову працю.

Психологія праці вивчає психологічні характеристики людини, поведінку людей на робочому місці. Містить наступні аспекти: відбір і оцінювання, підготовка й розвиток, просування по службі й консультації з приводу кар'єри, проектування праці й трудової сфери, мотивація й виконання роботи, взаємозв'язки між особою й організацією, благополуччя і якість трудового життя, добробут працівника й ефективність організації.

Ергономіка (від грецьк. еrgon – робота, праця й nomos – закон) – наукова дисципліна, що комплексно вивчає взаємодію системи «людина – техніка – виробниче середовище» в їх тісному взаємозв'язку, ставлячи в центр увагу людини в даному комплексі виробничих умов. Знайти в цих умовах спосіб і методи пристосування виробничого середовища до особливостей, можливостей і меж людського організму, полегшити його адаптацію до фізичних, соціально-психологічних і техніко-організаційних умов виробництва, оптимізувати всі компоненти системи «людина – техніка – виробниче середовище». Це зумовлює не тільки можливість підвищення зручності й безпеки праці, збереження здоров'я й працездатності трудящих, але й подальшого зростання продуктивності праці.

Охорона праці досліджує весь комплекс проблем, пов'язаних із забезпеченням безпеки життя й здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, включаючи правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи. Визнання й забезпечення пріоритету життя й здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства.

Соціологія праці досліджує взаємостосунки людей і соціальних груп у виробничих колективах. Вивчає трудову діяльність, як соціальний процес, соціальні чинники підвищення ефективності праці, вплив соціальних умов на відношення людей до праці. Соціальні закономірності взаємодії людей із засобами й предметами праці. Комплекс відносин людини й колективу до праці, її характеру, змісту, умов. Система відносин, яка утворює сукупність позицій, ролей, цінностей, зв'язків між працівниками в процесі праці. Аналізуються проблеми зумовлені відмінністю людей за такими ознаками, як стать, вік, національність, раса, освіта, виховання, політична орієнтація, майнове положення, відношення до релігії, місце в ієрархії підприємства.

Педагогіка покликана створювати нові, прогресивні концепції, організаційні форми й методи навчання робітників, керівників і фахівців, підвищення їх кваліфікації й перепідготовки як безпосередньо на підприємствах, у коледжах і вищих навчальних закладах, так і на базі підприємств, що розробляють і виробляють нову техніку й засоби програмного забезпечення. Засоби, що витрачаються на навчання, окупаються підвищенням продуктивності праці, якості товарів і послуг, зниженням собівартості, збільшенням ціни робочої сили на ринку праці й поліпшенням конкурентоспроможності підприємств на ринку товарів і послуг.

Статистика праці вивчає і аналізує склад, ефективність формування й використання трудових ресурсів, рівень зайнятості населення й безробіття, продуктивність праці, її рівень і динаміку, оплату праці, співвідношення динаміки зростання продуктивності праці й підвищення заробітної плати, умови й охорону праці, рівень життя народу.

Нормування праці – наука, що вивчає трудові функції (трудові рухи, трудові дії, трудові прийоми, комплекси трудових прийомів, операції), визначає необхідні витрати праці (часу) на їх виконання й установлює на цій основі норми праці.

Організація праці – система заходів, направлених на повне інтенсивне і якісне використання робочого часу й досягнення максимально корисного ефекту трудової діяльності.

Естетика праці – привнесення в організацію праці, у виробничі умови мистецтва, красоти з метою створення для працівників найбільш комфортних умов праці, виховання естетичної культури, відчуття красоти, підвищення загальної культури праці й виробництва: проектування естетично привабливої і практично доцільної архітектури промислових споруд і знарядь праці, художнє оздоблення інтер'єрів виробничих приміщень, місць відпочинку, створення зручного й красивого робочого одягу, благоустрій і озеленення територій, трансляцію функціональної музики.

Етика праці – етичні переконання як форма суспільної свідомості, одна з найважливіших сторін трудової життєдіяльності людини: чесність за будь-яких умов, дисциплінованість, відповідальність (суворе виконання договорів і обіцянок), працьовитість, заповзятливість, ощадливість, помірність у потребах (аскетизм), терпимість, доброзичливість.

Трудова етика капіталізму формувалася на протестантській етиці народів тих країн, які першими здійснили буржуазні революції, першими вступили на капіталістичний шлях і досягли високих результатів у своєму розвитку: Голландія 1609 р., Англія 1649 р., Швейцарія 1848 р. Сьогодні це – Німеччина, Швейцарія, Норвегія, у яких переважальною релігією є протестантство. Згідно з вченням цієї релігії метою трудової діяльності людини є не поліпшення особистого й сімейного добробуту, а виконання свого покликання, боргу перед Творцем. Успіх підприємця – знак божественного схвалення. Усе чим він володіє – належить Богу. Тому одержаний прибуток повинен не проїдатися й вивозитися в офшорні зони, а спрямовуватися на розвиток виробництва для зростання багатства країни й народу, що її населяє.

У надзвичайно складному й проблематичному світлі представляється трудова етика в Україні, освячена в інших країнах глибокими й стійкими релігійними переконаннями (протестантство, конфуціанство, буддизм). Войовничий атеїзм радянського часу, міжконфесійні суперечності пори незалежності, поява на українських теренах низки псевдорелігій і релігійних течій, на жаль, не дають підстав вважати цей чинник синтезуючим у контексті формування основ сучасних соціально-трудових відносин, динамічного переходу від економіки праці до економіки знань.

Трудова мораль. Спільне вираження етичних установлень і загальнозначущих приписів про трудову поведінку й норми взаємостосунків працівників підприємства, громадської думки, заповідей і норм, що чинять регулюючий вплив на мотивацію трудової поведінки, ефективну реалізацію особистого фактора. Розуміння праці як життєвої необхідності, можливість задоволення матеріальних і духовних потреб, реалізації соціальної сутності людини. Тільки мораль на нейтронному рівні (у мозку людини) упорядковує систему цінностей і пріоритетів, якими керується людина, працівник.

Трудове право – регулює працю найнятих робітників, регламентує їх відносини з роботодавцями з приводу найму й звільнення працівників, безпосереднього приложення праці, умов і охорони праці, оплати праці, соціальної захищеності працюючих, трудових суперечок.

Між економікою праці й названими науками існує тісний взаємозв'язок, в основі якого лежить єдиний об'єкт вивчення – праця.