Сутність і структура трудових ресурсів
Трудові ресурси – працездатна частина населення країни, що має здоров'я, інтелектуальний потенціал, практичний досвід, необхідні для виробництва матеріальних благ і послуг. З цього визначення виходить, що трудові ресурси – це зайняті й незайняті в суспільному виробництві працівники.
Працездатність – залежна від стану здоров'я, інтелектуального потенціалу й віку людини здібність до праці. Для того, щоб працювати, людині необхідне здоров'я, тобто певний рівень фізичного, психічного, інтелектуального розвитку, що визначається потребами економіки й обмежується існуючим соціальним порядком, тобто зацікавленістю суспільства в збереженні й зміцненні здоров'я своїх громадян як однієї з найважливіших цінностей, багатства нації.
Здоров'я – стан повного фізичного, духовного й соціального благополуччя; самопочуття окремої людини, соціальної спільності населення регіону або всієї країни. Здоров'я залежить у більшій мірі від способу життя, генетичного фонду нації, від величини реальних доходів, якості харчування, житлових умов, тривалості робочого дня та інтенсивності праці, від стану навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічних та інших умов праці, рівня охорони здоров'я й медичного обслуговування.
В Україні спостерігається істотне зменшення кількості населення: щорічно на 280 – 370 тис. людей; з 1991 по 2010 роки вона скоротилася на 6,6 млн. людей. Скорочення середньої тривалості життя, високий рівень захворюваності, ознаки зростання материнської та дитячої смертності, розповсюдження таких соціально небезпечних інфекційних хвороб, як Віл-інфекція / СНІД, туберкульоз і т.д.
Низькою є якість медичної допомоги, не створені умови для її доступності. Недосконалою є інфраструктура оздоровчих установ та система організації масової фізичної культури і спорту.
Інтелектуальний потенціал нації – освіченість, мислительні, розумові здібності нації, якісні знання, висока культура, культура труда, порядок, дисципліна, організованість, відповідальність. Інноваційний розвиток техніки, технології, організації труда і виробництва, соціально-трудових відносин, якості життя. Нині значна частина дітей і молоді, зокрема із сільської місцевості, депресивних територій, не може одержати якісні знання. Освіта не повною мірою задовольняє потреби інноваційного розвитку вітчизняної економіки. Тому необхідно забезпечити розвиток людини як найвищої соціальної цінності.
Створити умови для ствердження освіти як запоруки інтелектуального прориву нашої держави в сучасному глобальному світі, забезпечити для кожної дитини, незалежно від матеріального стану батьків, доступ до якісної освіти, створити ефективну систему пошуку й підтримки обдарованої молоді.
Вік людини. Необхідні фізичні, психологічні та інтелектуальні можливості людей залежать від віку. У ранній і зрілий періоди життя людини вони формуються й примножуються, а під старість, звісно, зменшуються. Вік, таким чином, виступає свого роду критерієм, що дозволяє виділити зі всього населення країни власне трудові ресурси. Проте необхідно відзначити відносність цього критерію. Люди неоднакові, і вони досягають необхідної працездатності, щоб стати повноцінними працівниками, а також втрачають її в різні терміни. Це повинно враховуватися під час визначення їх чисельності й структури.
До трудових ресурсів належать:
- працездатне населення в працездатному віці (чоловіки 16-59 років, жінки – 16-54 роки), за винятком інвалідів і осіб, що мають право на пільгову пенсію;
- працюючі в народному господарстві підлітки у віці до 16 років;
- працюючі в народному господарстві пенсіонери.
Межі працездатного віку носять умовний характер і можуть змінюватися під дією:
- прискорення темпів науково-технічного прогресу;
- міри задоволення матеріальних і духовних потреб населення;
- способу життя населення.
Особливе значення для динамічного розвитку країни має структура трудових ресурсів за віком. Успіх економічних перетворень багато в чому залежить від того, скільки буде молодих людей, чий рік народження найбільш близький до початку перетворень. Молоді люди успішніше вбирають новий економічний «дух» на користь собі й економіці країни.