Відтворення трудових ресурсів
Відтворення трудових ресурсів як складова частина суспільного відтворення включає:
- формування трудових ресурсів;
- розподіл трудових ресурсів;
- використання трудових ресурсів.
Формування трудових ресурсів – це процес постійного безперервного відновлення працездатного населення через зміну поколінь.
Існують кількісні і якісні процеси формування трудових ресурсів:
- рівень народжуваності й смертності;
- міграція;
- підвищення якості життя населення, у тому числі трудового (гуманізація праці, удосконалення трудової мотивації), і поступове збільшення пенсійного віку для жінок до 60 років, чоловіків – до 65;
- наукове обґрунтування норм праці й зменшення внутрішньозмінних і цілозмінних втрат робочого часу, збільшення ВВП;
- безперервне підвищення кваліфікації, навчання суміжним професіям, поєднання професій, збільшення зони обслуговування.
Існують регіональні особливості формування трудових ресурсів, які перш за все пов'язані з дією наступних чинників:
- демографічних;
- соціально-економічних.
До демографічних належать:
- збільшення населення, залежне вирішальним чином від рівня народжуваності й смертності. Чим кращі ці показники, тим швидше зросте населення працездатного віку, а, значить, і трудові ресурси;
- міграція, що призводить до перерозподілу трудових ресурсів між територіями й галузями.
У статистиці виділяють чотири види просторового руху населення:
- постійне;
- тимчасове;
- сезонне;
- маятникове.
Основні причини міграції:
- економічні;
- соціальні;
- екологічні;
- політичні;
- національні;
- військові.
Розрізняють зовнішню й внутрішню міграцію. Зовнішня міграція може бути еміграцією, тобто виїздом населення за межі країни, імміграцією – в'їздом населення в країну. Внутрішня міграція – це переміщення населення по території країни.
Для характеристики міграції населення використовується низка показників. Основними з них є: кількість прибулих (Чп), кількість вибулих (Чв), а також різниця між кількістю прибулих і вибулих, тобто так званий механічний приріст (Чп – Чв), або сальдо міграції. Ця різниця може бути додатною, якщо кількість прибулих більше кількості вибулих, і від’ємною, якщо кількість вибулих більше кількості прибулих. Сума прибулих і вибулих називається валовою міграцією (Чп + Чв) або міграційним оборотом.
Соціально-економічні чинники:
- особливості структури виробництва, наявність робочих місць, найбільш відповідних застосуванню праці жінок або чоловіків, підлітків і літніх людей;
- економічна кон'юнктура збільшує або зменшує попит на робочу силу й можливості для роботи різних категорій трудових ресурсів.
Розподіл трудових ресурсів. Розглянемо деякі види розподілу трудових ресурсів.
За видами зайнятості:
- зайняті в народному господарстві;
- ті, що знаходяться на навчанні з відривом від виробництва;
- зайняті в домашньому господарстві;
- зайняті в Збройних силах;
- незайняте населення;
- з них безробітні.
У свою чергу населення, що працює (зайняте), може розглядатися в таких розрізах:
- за окремими галузями;
- за професійними групами, в тому числі фізичної й розумової праці;
- за режимами праці (повна річна зайнятість, неповні робочий день і тижні й т.п.);
- у соціально-економічному розрізі (зайнятість у приватному, колективному, державному секторі, у змішаних державно-приватних, колективно-приватних і т.д. підприємствах).
Непрацююча частина населення поділяється:
- на учнів (працездатного віку);
- осіб, зайнятих домашнім господарюванням;
- на службі в Збройних силах;
- безробітних;
- тих, хто ніде не працюють, не навчаються й не шукають роботу.
У народному господарстві діють такі форми розподілу й перерозподілу робочої сили:
- організаційний розподіл і перерозподіл, у тому числі направлення на роботу випускників професійно-технічних училищ, коледжів і ВНЗ за договорами з підприємствами, організований набір робітників, сільськогосподарське перенаселення, переведення працівників на іншу роботу та ін.;
- неорганізований розподіл і перерозподіл.
Значну питому вагу в загальній чисельності працевлаштованих на підприємствах становить індивідуальна (неорганізована або стихійна) форма розподілу й перерозподілу, що має низку недоліків:
- величезні втрати часу, пов'язані з відсутністю інформації про наявність вакантних місць і посад;
- витрати на перепідготовку кадрів.
Удосконаленню перерозподілу робочої сили сприяють державна служба зайнятості, госпрозрахункові центри з працевлаштування, перенавчання й профорієнтації населення, що працюють за договорами з підприємствами й організаціями.
Вивчаючи рух трудових ресурсів, на підприємствах слід розрізняти необхідний оборот і зайвий оборот.
Коефіцієнт необхідного обороту визначається відношенням кількості працівників, звільнених за даний період з причин виробничого або загальнодержавного характеру, у тому числі у зв'язку зі скороченням чисельності й переведенням на інші підприємства, вступом на навчання, призовом у Збройні сили, втратою працездатності, до середньої чисельності працівників за той же період (у %).
Коефіцієнт зайвого обороту або коефіцієнт плинності кадрів розраховується відношенням кількості працівників, звільнених за даний період за власним бажанням, за прогули та інші порушення трудової дисципліни, до середньої чисельності працівників за той же період (у %).
Коефіцієнт вибуття кадрів визначається як відношення кількості працівників, звільнених з усіх причин, до середньої чисельності працівників за той же період (у %).
Коефіцієнт прийому кадрів визначається як відношення кількості працівників, прийнятих за даний період, до середньої чисельності працівників (у %).
Використання трудових ресурсів – це ефективність застосування їх праці на робочому місці, дільниці, у цеху, на підприємстві, у галузі, у народному господарстві. Ефективність у будь-якому виді діяльності, кінець кінцем, вимірюється робочим часом, який витрачається на виробництво одиниці продукції, послуг, роботи відповідно до вимог щодо їх якості. З цієї точки зору ефективність застосування праці – це мінімізація витрат праці за високої якості кінцевого продукту.
Мінімізація витрат праці:
- повне використання робочого часу;
- інтенсивне використання робочого часу;
- якісне використання робочого часу;
Регіональні особливості використання трудових ресурсів також пов'язані з дією демографічних і соціально-економічних чинників.