Мета соціального партнерства і його принципи
Основною метою соціального партнерства є забезпечення стійкого еволюційного (упорядкованого) розвитку суспільства. Такий розвиток можливий за стійкості соціально-економічної піраміди суспільної системи й залежить від двох основних параметрів:
- ступеня диференціації доходів;
- рівня життя більшості населення.
Чим вища диференціація доходів, тим нижчий рівень життя переважної більшості населення країни; чим більша відмінність між багатими й бідними, тим менше порядку, дисципліни, відповідальності, тим більше хаосу в суспільних відносинах і конфліктів у соціально-трудових, тим менша стійкість соціально-економічної піраміди суспільної системи, тим популярніше заклики до повалення, заміни влади й переділу власності.
Історія стародавнього світу, середніх віків, історія церкви, новітня історія постсоціалістичних держав, свідчать про те, що в усіх випадках ідеологи й вожді бідноти після захоплення влади досить швидко змінювали свої зрівняльні переконання, конвертували владу у власність, ставали багатими людьми й заповзятими захисниками привілеїв правлячої еліти.
Принципи соціального партнерства:
- визнання суперечності інтересів соціальних партнерів, права кожного партнера мати власні економічні інтереси, реалізацію цих інтересів на засадах діалогу й взаємодії;
- усвідомлене бажання соціальних партнерів досягти консенсусу й взаємної довіри, погоджуватися на компроміси, співпрацювати в ім'я соціального миру;
- надання можливостей розвитку виробничої демократії: брати участь працівників в управлінні, участь працівників у доходах підприємства, участь працівників у прибутку й власності;
- відмова від ідеї гармонійної соціальної утопії;
- відмова від ідеологізації й нетерпимості, класової боротьби.