Суб'єкти соціального партнерства
Суб'єктами соціального партнерства є:
- держава;
- роботодавці (підприємці), їх організації й об'єднання;
- професійні спілки і їх об'єднання, інші організації найнятих робітників, створені відповідно до чинного законодавства.
Головна роль в економіці перехідного періоду, коли відбуваються системні, якісні зміни в соціально-трудових відносинах, належить державі.
Держава в особі Верховної Ради, Президента, уряду розробляє Закони, видає Укази й постанови, забезпечуючи правове поле для дисциплінованого й відповідального регулювання (виробляє порядок, «правила гри», технологію) відносин між суб'єктами соціального партнерства для реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів. Встановлює, гарантує й контролює дотримання мінімальних норм у процесі праці й соціально-трудових відносин, гарантії трудової діяльності й забезпечення продуктивної зайнятості (умови праці, її оплати, режим праці й відпочинку, рівень життя населення і його перспективного зростання, соціального захисту непрацездатних і малозабезпечених і тому подібне). І найважливіше та найголовніше створює умови для розвитку малого й середнього підприємництва, появи й збільшення середнього класу, подолання бідності.
У цих питаннях уся ієрархічна піраміда державної влади з низу до верху для ухвалення ефективних і обов'язкових для всіх управлінських рішень, особливо на загальнодержавному рівні, повинна вивчати громадську думку, постійно консультуватися з соціальними партнерами, детально розглядати й ураховувати їх пропозицію, досягати згоди з ними. Усі гілки влади вимушено зобов'язані постійно прагнути переконати своїх партнерів у правильності державної, соціально-економічної політики, що проводиться ними, використовуючи переговорні процеси. Представляється, що коли держава частину своїх повноважень передає соціальним партнерам, то відбувається зміцнення самої держави.
Роботодавці (підприємці), захищаючи свої інтереси й права, як власники засобів виробництва й вироблених товарів і послуг у соціальному партнерстві бачать можливість проведення узгодженої, упорядкованої, дисциплінованої й відповідальної, технічної, економічної й соціальної політики, розвитку виробництва без різких потрясінь і руйнівних конфліктів. На них покладається основний вантаж відповідальності за результати господарювання, створення робочих місць, структурні зміни в економіці, забезпечення відповідних умов праці й соціального захисту працівників.
Інтереси роботодавців представляє Федерація роботодавців України. Федерація роботодавців України бере участь у колективних договорах, укладенні Генеральної угоди, контролює її виконання іншими сторонами соціального партнерства, забезпечує виконання роботодавцями власних зобов'язань, контролює виконання двосторонніх зобов'язань, які містяться в підписаних урядом і об'єднаннями роботодавців меморандумах, створює єдиний реєстр роботодавців, організацій роботодавців і їх об'єднань.
Федерація роботодавців повинна постійно співпрацювати з Національною службою посередництва й примирення, що дає можливість брати участь у врегулюванні, прогнозуванні й попередженні колективних трудових суперечок і страйків за допомогою процедур посередництва, примирення й трудового арбітражу.
Професійні спілки представляють, виражають і захищають інтереси найнятих робітників, відвойовують і захищають соціальні, економічні й професійні права робітників і службовців, борються за соціальну справедливість, сприяють створенню для працюючої людини комфортних умов праці і високої якості трудового життя.
Профспілки покликані, разом з тим, боротися за підвищення трудової, виробничої, державної дисципліни, економії робочого часу, зростання продуктивності праці, розглядаючи це як свій внесок у розвиток підприємства, організації, галузі, регіону, держави, що є джерелом зайнятості, доходів населення, підвищення якості трудового життя.
Співпраця соціальних партнерів здійснюється у формі консультацій, переговорів, які в більшості випадків закінчуються укладанням угод і колективних договорів. Соціальним партнерам необхідно вміти слухати один одного, шукати баланс інтересів, знаходити компромісні рішення.
Закони Верховної Ради, Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади, рішення Федерації роботодавців, професійних спілок, громадських організацій повинні бути направлені на досягнення балансу, гармонії інтересів соціальних партнерів і забезпечені силою порядку, дисципліни, відповідальності за їх порушення. Закони, Укази, постанови, рішення не забезпечені силою порядку, дисципліни, відповідальності всього лише звичні для нас гасла.
Об'єднуючи потенціал держави, підприємців і профспілок для досягнення соціального миру, система соціального партнерства позитивно впливаючи на формування, розподіл і ефективне використання трудових ресурсів, створює умови для динамічного економічного розвитку країни. Ці умови здійснюються:
- через реалізацію узгоджених економічних і соціальних програм, забезпечення гарантій у сфері оплати праці, робочого часу й відпочинку;
- регулювання ринку праці й створення умов для ефективної зайнятості;
- забезпечення, відповідно до угод і договорів, умов для ефективного використання трудового потенціалу.
Таким чином, система соціального партнерства – найважливіша структурна ланка системи управління трудовими ресурсами підприємства, організації, суспільства. Чим ефективніше співробітничають соціальні партнери, тим вище порядок, дисципліна, відповідальність, тим кращі умови вони створюють для всебічного гармонійного розвитку кожного працівника, трудового потенціалу суспільства, тим більший соціально-економічний ефект отримує кожен працівник, підприємець, держава, нація.