Нормативи праці

Методичну основу організації нормування праці становить система норм і нормативів праці. При цьому норми праці визначаються, зазвичай, за нормативними матеріалами для нормування праці. Тому якість нормативів праці істотно впливає на рівень і якість норм праці. Нормативи праці повинні відповідати сучасному рівню розвитку техніки, технології, організації праці й виробництва, здоров'ю й інтелектуальному потенціалу працівників, ураховувати вплив різних чинників на тривалість операції, бути зручними для розрахунку норм праці.

Базові нормативні матеріали для окремих галузей і видів робіт повинні розроблятися в централізованому порядку й допомагати підприємствам у застосуванні науково-обґрунтованих норм праці. Центральне місце в системі нормативних матеріалів для нормування праці належить нормативам праці.

Нормативи праці – це регламентовані величини витрат праці й часу перерв у роботі на виконання окремих елементів (комплексів) робіт, обслуговування одиниці устаткування, робочого місця, а також чисельності працівників, необхідних для виконання виробничих, управлінських функцій або обсягів робіт у певних науково-обґрунтованих умовах.

За своїм призначенням нормативи праці поділяються на:

• нормативи режимів роботи устаткування;
• нормативи часу;
• нормативи обслуговування;
• нормативи чисельності.

Нормативи режимів роботи устаткування – це регламентовані величини режимів (параметрів) роботи обладнання, що забезпечують найбільш ефективне його використання по паспортній потужності з мінімальними витратами живої й уречевлюваної праці. Наприклад, нормативи режимів різання на токарних верстатах містять значення глибини різання, подавання й швидкості різання залежно від конструкції й матеріалу ріжучої частини інструменту, твердості оброблюваного металу, жорсткості кріплення, потужності верстата, розрахункового періоду ріжучого інструменту.

Нормативи часу – це регламентовані витрати робочого часу на виконання окремих елементів виробничої операції (трудових рухів, трудових дій, трудових прийомів). Вони є початковими для встановлення норми часу на виконання окремих елементів технологічно однорідних операцій під час ручних і машинно-ручних робіт. Залежно від структури витрат робочого часу на виконання операцій встановлюються наступні нормативи: підготовчо-завершального часу; основного й допоміжного часу, часу на обслуговування робочого місця, часу на відпочинок і особисті потреби.

Нормативи обслуговування – величина витрат робочого часу, встановлена для обслуговування одиниці виробничих об'єктів (одиниці устаткування, виробничих площ, одного робочого місця). Наприклад, норматив на налагодження одного фрезерного верстата, на прибирання 1 кв. м виробничої площі. Розраховується явочна чисельність робочих, необхідних для виконання завдання на конкретному робочому місці.

Нормативи чисельності – це регламентована чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання одиниці або встановленого обсягу роботи. Використовуються, якщо через норму часу важко встановити необхідну чисельність працівників. Нормативи чисельності встановлюються на різні обсяги робіт, тоді як нормативна чисельність працівників – на заданий обсяг робіт.

До нормативних матеріалів для нормування праці, окрім розглянутих вище нормативів, належать також типові єдині норми праці: типові норми часу, типові норми виробітку, єдині норми часу, єдині норми виробітку, норми обслуговування. Основна відмінність між ними полягає в ступені диференціації структурних елементів виробничого процесу.

Нормативи виражають нормативні залежності для встановлення складових частин норми праці, використовуються багато разів і діють тривалий час. Норма праці складається з конкретних структурних елементів, що визначають її величину, установлюється тільки для виконання конкретної роботи й переглядається за зміни умов, на які вона була встановлена.

Нормативи режимів роботи устаткування містять параметри, на підставі яких встановлюються найбільш ефективні режими технологічних процесів, що забезпечують задану продуктивність устаткування з мінімальними витратами (наприклад, швидкість подачі комбайна, швидкість буріння шпурів і т.д.).

Єдині норми праці розробляються на роботи, що виконуються за однаковою технологією в аналогічних умовах виробництва в одній або декількох галузях народного господарства. У теперішній час їх застосування набуває більшою мірою рекомендаційного характеру.

Типові норми праці розробляються на роботи, що виконуються за типовою технологією з урахуванням раціональних для цього виробництва організаційно-технічних умов, що вже існують на більшості або частині підприємств, де є такі види робіт. Типові норми рекомендуються як еталон для підприємств, де організаційно-технічні умови виробництва ще не досягли рівня, на який розраховані вказані норми.

За сферою застосування нормативні матеріали поділяються на міжгалузеві, галузеві (відомчі), місцеві.

Міжгалузеві нормативні матеріали використовуються на підприємствах багатьох галузей (наприклад, для нормування праці на навантажувально-розвантажувальних, верстатних, слюсарних і інших).

Галузеві (відомчі) єдині й типові норми й нормативи розробляються за відсутності відповідних міжгалузевих норм і нормативів та затверджуються міністерством за узгодженням з профспілками. Вони призначені для нормування робіт, специфічних для цієї галузі.

Місцеві нормативи розробляються на окремі види робіт у тих випадках, коли відсутні відповідні міжгалузеві або галузеві нормативні матеріали, а також під час створення на підприємстві більш прогресивних організаційно-технічних умов порівняно з урахованими за розробки чинних міжгалузевих і галузевих нормативів.

На підставі нормативних матеріалів для нормування праці розробляються норми часу, норми виробітку, норми чисельності, норми обслуговування.

Нормативи праці, на відміну від норм праці, характеризують ступінь (відносну величину) використання живої праці. Норматив визначає умови застосовності норм або ділянку їх змін. Нормативи праці повинні враховувати різні варіанти виконання нормованих робіт. При цьому для кожного варіанта встановлюється значення нормативу або поправочний коефіцієнт до нормативу для базового варіанта. Нормативи розробляються для оптимальних варіантів технологічних і трудових процесів, зазвичай, на підставі багатофакторних залежностей.

База для розроблення норм праці – норма часу (оскільки робочий час є загальною мірою праці) і нормування, таким чином, зводиться до встановлення необхідних витрат часу на виконання працівниками тієї або іншої роботи.

Підставою для заміни або переглядання норм праці можуть бути:

• упровадження у виробництво за ініціативою роботодавця організаційно-технічних і господарських заходів, що забезпечують зростання продуктивності праці;
• зміна гірничо-геологічних, технологічних, гірничотехнічних і організаційних умов, виходячи з яких були визначені норми праці;
• виявлення помилково встановлених норм праці;
• виконання норм праці менше ніж на 90% або їх перевиконання на 20% (на 30% – на індивідуальних роботах) і більше протягом двох місяців поспіль більшістю робітників відповідної професії структурного підрозділу підприємства.