Класифікація норм праці

Якість норм праці повністю залежить від рівня їх обґрунтованості. Рівень, ступінь обґрунтованості норм праці визначається методом їх розроблення. Усі вищеперераховані норми праці, залежно від методів їх розроблення, поділяються на три групи:

• дослідно-статистичні;
• технічно обґрунтовані;
• науково-обґрунтовані.

Дослідно-статистичний метод нормування праці грунтується на використанні середньостатистичних даних і оперативного обліку, досвіду нормувальника, майстра. Такі норми відображають минулий період, фіксують досягнутий рівень, значно перевиконуються й не сприяють виявленню внутрішньозмінних втрат робочого часу, зростанню норми праці, підвищенню заробітної плати.

Під час визначення технічно обґрунтованих норм праці виділяються дві найважливіші їх ознаки:

• встановлення аналітичним методом;
• відповідність досягнутому рівню техніки, технології, організації виробництва й праці.

Технічно обґрунтовані норми праці встановлюються аналітичним методом: вивчається й аналізується склад і послідовність виконуваних робіт, оптимізуються організаційно-технічні умови на робочому місці, виявляються резерви скорочення витрат робочого часу, проектується раціональний трудовий процес.

Ступінь розчленовування виробничого процесу на складові частини залежить від особливостей нормованих робіт і типу виробництва.

Одиничне й дрібносерійне виробництво, серії не повторюються або повторюються нечасто, об'єкт аналізу – операція в цілому.

Серійне виробництво – комплекс трудових прийомів.

Великосерійне й масове виробництво – стає необхідним розчленовування операції до трудових прийомів, трудових дій і трудових рухів.

Науково-обґрунтовані норми розглянуті в першому розділі, параграфи один і два.

За сферою застосування норми так само, як і нормативні матеріали, поділяються на міжгалузеві, галузеві, місцеві.

За кількістю охоплюваних робітників норми праці поділяються на індивідуальні й групові (колективні)– бригадні, ланкові. Індивідуальні норми встановлюються з розрахунку на одного виконавця, групові – на групу (ланку, бригаду).

За термінами дії норми праці поділяють на постійні, тимчасові й разові.

Постійні норми розробляються на відносно стабільні за організаційно-технічними умовами роботи й переглядаються в централізованому порядку у зв'язку із зміною цих умов (наприклад, норми збірок нормативних матеріалів, що розробляються в централізованому порядку). Діють протягом декількох років.

Тимчасові норми встановлюються на період освоєння тих чи інших робіт за відсутності затверджених нормативних матеріалів для нормування праці (наприклад, на період освоєння нового устаткування, нових видів продукції, нових технологічних процесів і методів праці, а також у зв'язку з тимчасовою зміною умов виробництва). Термін дії тимчасових норм не повинен перевищувати 3 місяці. Після закінчення терміну дії тимчасових норм вони повинні замінюватися постійними.

Разові норми встановлюються на окремі роботи, що мають одиничний характер (наприклад, позапланові, аварійні). Розраховуються, зазвичай, дослідно-статистичним методом.

Система норм і нормативів, що в цілому діє в гірничій промисловості, повинна забезпечувати можливість розрахунку повної трудомісткості виконуваних на шахті робіт за всіма елементами виробничого процесу, групами персоналу й структурними підрозділами. Це особливо важливо для об'єктивного оцінювання праці окремих виконавців, трудових колективів вугледобувних підприємств.