Класифікація витрат робочого часу

Праця – джерело багатства, основа життя й розвитку людини, організації, суспільства. Процес праці відбувається в просторі й у часі. Робочий час – міра оцінки різних видів витрат праці. Робочий час вимірюється тривалістю робочого дня, робочого тижня, робочого місяця, робочого року.

Робочий день – час доби (зміна), протягом якого робітник працює на підприємстві, норма витрат робочого часу.

Під час розроблення нормативів праці, норм праці, необхідно встановити, як використовується робочий час, яка його структура й зміст, які витрати робочого часу є необхідними й повинні включатися в норму праці, а які зайвими витратами й втратами.

Відносно виробничого процесу класифікація витрат робочого часу може поділятися на:

• класифікацію витрат робочого часу виконавця – відносно робітника;
• класифікацію витрат робочого часу використання устаткування – відносно активної частини засобів праці;
• класифікацію витрат робочого часу відносно предметів праці – витрати робочого часу для перетворення предметів праці на продукт праці.

Під час аналізу витрат робочого часу й розрахунку норм праці істотне значення має поділ робочого часу на такий, що перекривається й не перекривається:

• робочий час, що перекривається – час виконання робітниками трудових функцій одночасно, паралельно з роботою машин і механізмів. Його збільшення, особливо під час виконання операції кількома робітниками, є резервом підвищення норми праці;
• робочий час, що не перекривається – час виконання робітником допоміжних робіт щодо обслуговування робочого місця за зупиненого обладнання.

Класифікація витрат робочого часу виконавця. У будь-якому трудовому процесі робочий час виконавця з позицій нормування праці можна класифікувати на:

• нормований робочий час;
• ненормований робочий час.

Нормований робочий час – це робочий час продуктивної роботи, необхідний для виконання норми праці в науково-обґрунтованих умовах на робочому місці протягом робочого дня. Структура нормованого робочого часу: підготовчо-заключний час, оперативний час, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і особисті потреби, час нормованих (регламентованих) перерв. Підготовчо-заключний час – час підготовки працівника й засобів виробництва до виконання виробничого завдання й на його закінчення. Структура підготовчо-заключного часу має свою специфіку в різних галузях народного господарства, на підприємстві, робочому місці. У вугільній промисловості під час виймання вугілля в лавах механізованими комплексами підготовчо-заключний час складається із таких структурних елементів: приймання зміни, замір вмісту метану, підготовка інструменту до роботи, огляд робочого місця та приведення його в безпечний стан, огляд комбайна, огляд секцій кріплення, опробування комбайна на холостому ході, прибирання інструменту та здавання зміни. Він витрачається один раз на робочу зміну й не залежить від обсягу робіт, а залежить від складності виконуваної роботи, типу виробництва, рівня організації праці.

Підготовчо-заключний час визначається:

• на операцію, деталь – індивідуальне виробництво;
• на партію деталей – серійне виробництво;
• на зміну – масове виробництво.

Оперативний робочий час – час виконання заданої роботи. Найголовніша центральна частина нормованого робочого часу. Чим вища питома вага оперативного робочого часу, тим вищий рівень виконання норми праці. Він поділяється на основний й допоміжний.

Основний робочий час – час, що витрачається на кількісну і якісну зміну предмету праці, його положення в просторі (розмірів, форми, структури, властивостей, стану й взаєморозташування окремих його частин), час безпосереднього виготовлення основної продукції. Для токаря – оброблення деталі у верстаті, для машиніста гірничих виїмкових машин – виймання вугілля, для швачки – зшивання деталей виробу, для водія – управління автомобілем під час перевезення вантажів.

Допоміжний час – робочий час, що витрачається виконавцем на створення умов для виробництва основної продукції, без витрат якого вона не може бути вироблена. Для токаря – управління верстатом, установлення й зняття деталей і тому подібне, для машиніста гірничих виїмкових машин – перенесення упорного стояка, для швачки – установлення в швейну машину й зняття з неї деталей виробу, для водія – завантаження й розвантаження автомобіля.

Науково-технічний прогрес корінним чином змінює техніку, технологію, організацію праці, устаткування з числовим програмним управлінням, роботи, гнучкі автоматизовані виробництва й т.д. Проте вони поки що більшою мірою з'являються в основному виробництві. Допоміжні робітники, обслуга не беруть безпосередньої участі в зміні предмета праці. Проте вони створюють умови для ритмічної, інтенсивної, високопродуктивної роботи. Рівень механізації їх праці нижчий, ніж у основних робітників, хоча механізація робіт з обслуговування виробництва приблизно в 5-6 разів ефективніша, ніж в основному виробництві. Механізація й поліпшення організації праці обслуги сприяють скороченню чисельності, а її перенавчання й підвищення кваліфікації – зростанню норми праці й заробітної плати на робочому місці, підприємстві.

Основні напрями зменшення допоміжного часу, його економія, підвищення норми праці – це комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, наукова організація праці й виробництва, поліпшення обслуговування й підвищення технічної культури за допомогою комплексних бригад, багатоверстатної роботи, поєднання професій.

Час обслуговування робочого місця – це час на організацію робочого місця, догляд за ним для підтримання засобів праці в робочому стані. Відповідно до цього він поділяється на час технічного обслуговування й час організаційного обслуговування.

Час технічного обслуговування – це час на налагодження і підтримання устаткування, інструменту в робочому стані під час виконання конкретного завдання. Для токаря – налагодження, регулювання верстата, для машиніста гірничих виїмкових машин – огляд і зміна зубків, перевірка рівня та доливання масла при вийманні вугілля комбайном в процесі роботи, для швачки – заміна голки, що затупилася, для водія – заміна зношеного колеса.

Час організаційного обслуговування – це час для підтримування робочого місця в працездатному стані, порядку й чистоти й не пов'язане з виконанням конкретного завдання. Для токаря – розкладання й прибирання інструменту, для машиніста гірничих виїмкових машин – не виділяється й належить до підготовчо-заключного часу, для швачки – огляд і випробування швейної машини, для водія – прибирання й миття автомашини.

Час нормованих (регламентованих) перерв – спричинений потребами відновлення робочої сили й ходом виробничого процесу. До них належить час відпочинку й особистих потреб, перерви, зумовлені технологією й організацією виробництва.

Час на відпочинок і особисті потреби – залежить від конкретної ситуації, особливостей виробництва, складу робітників і умов праці. Є умовами відтворення робочої сили в самому процесі праці.

Час на відпочинок – час на відновлення витраченої в процесі праці розумової, нервової, фізичної енергії, попередження надмірної стомлюваності й підтримання нормальної працездатності. Залежить у % від оперативного часу: при вийманні вугілля мехкомплексом від групи середніх швидкостей подачі комбайна – до XV– 12, XVI – 16, XVII – 22.

Час на особисті потреби – час на особисту гігієну й природні потреби.

Час перерв, зумовлених технологією й організацією виробництва – неусувні перерви, зумовлені досягнутим рівнем техніки, технології й організації виробництва й праці (перерви на ведення підривних робіт при проведенні гірничих виробок, в бутових штреках, нішах, просіках на те, щоб нагріта деталь охолола до певної температури, планових ремонтах устаткування).

Ненормований робочий час – це час ненормованої роботи й час ненормованих перерв.

Час ненормованої роботи – не забезпечує приросту продукції або поліпшення її якості й включає час непродуктивної роботи й час сторонньої роботи.

Час непродуктивної роботи – той, що спричиняється порушеннями нормального ходу виробничого процесу, прийнятою технологією. Роботи, які відволікають працівника від виконання норми праці. Збільшення фактичних витрат робочого часу порівняно з нормативними (збільшення розмірів заготівок, неякісне налагодження устаткування, установлення вагонеток, що зійшли з рейок, порушення організації й обслуговування робочих місць, виготовлення бракованої продукції й усунення браку).

Час сторонньої роботи – виконання роботи, що не належить до трудового процесу, до цієї професії, зумовлені порушеннями організації праці (пошук матеріалів, інструментів, пристосувань, виконання підсобних робіт, виготовлення продукції для особистого споживання й на замовлення сторонніх людей).

Час ненормованих перерв – перерви з технічних причин, перерви з організаційних причин, перерви через порушення трудової дисципліни.

Час нерегламентованих перерв з технічних причин – втрати робочого часу через технічні неполадки машин і устаткування (відмова машин і устаткування, неякісні матеріали, відсутність електроенергії, газу, води).

Час нерегламентованих перерв з організаційних причин – втрати робочого часу через порушення організації виробництва й праці, неузгодженість спільних робіт окремих виробничих ланок або управлінських рішень (перебої з подачею вагонеток, лісних матеріалів, сировини, палива, транспорту, очікування налагодження устаткування, приймання готової продукції). Вони мають випадковий характер, але втрат підприємцям і працівникам завдають відчутних.

Час нерегламентованих перерв через порушення трудової дисципліни – втрати робочого часу з вини працівника (запізнення на роботу, з обідньої перерви, передчасний вихід на обідню перерву, з роботи, самовільна відсутність на робочому місці, сторонні розмови, інтенсивність праці нижча науково обґрунтованої, прогули).

Класифікація витрат робочого часу відносно обладнання. Для наукового обґрунтування норм праці необхідно з'ясувати, наскільки повно (екстенсивно) й інтенсивно використовується обладнання. Екстенсивно – використання обладнання в часі. Інтенсивно – використання обладнання за паспортною потужністю.

Структурні елементи витрат часу використання обладнання багато в чому співпадають з елементами витрат робочого часу виконавця. Час використання обладнання з позицій нормування праці поділяється на нормований і ненормований.

Нормований час – це час використання обладнання для виконання виробничого завдання. Нормований час складається з часу нормованої роботи обладнання й часу нормованих перерв. Час нормованої роботи обладнання (оперативний машинний час) має наступну структуру: основний і допоміжний. Основний час – це час, протягом якого виконується основна робота (виймання вугілля в лаві механізованим комплексом, проведення гірничих виробок, зміна форми, розмірів, стану, положення предмета праці в просторі). Допоміжний час – це час, необхідний для здійснення основної роботи обладнання, що не перекривається машинним часом, при зупиненому обладнанні (час на ведення підривних робіт у нішах, установлення або зняття деталі з верстата).

Залежно від типу обладнання час нормованої роботи може поділятися на час робочого ходу й час холостого ходу. Час робочого ходу – це час, протягом якого виконавчий орган машини знаходиться під робочим навантаженням (виймання вугілля комбайном). Час холостого ходу – це час, протягом якого машина знаходиться в русі, але продукція не виробляється (випробування вугільного комбайна без навантаження).

Основний час може бути машинно-ручним і машинним (апаратурним). Машинно-ручний час – це час, протягом якого працівник безпосередньо управляє технологічним процесом і регулює його (управління комбайном машиністом гірничих виїмкових машин). Машинний (апаратурний) час – це час роботи устаткування в автоматизованому режимі. Час нормованих перерв поділяється на: підготовчо-завершальний час, час організаційно-технічного обслуговування, час перерв, передбачених технологією й організацією виробництва, час на відпочинок і особисті потреби.

Ненормований час використання устаткування – це час ненормованої роботи устаткування й час ненормованих перерв. Час ненормованої роботи устаткування – складається з часу непродуктивної роботи й часу сторонньої роботи. Час ненормованих перерв у роботі устаткування – це перерви з технічних причин, перерви з організаційних причин, перерви через порушення трудової дисципліни.

У вугільній промисловості застосовується єдина класифікація видів витрат робочого часу. Кожному виду витрат робочого часу відповідає свій індекс, коротка характеристика й орієнтовний зміст елементів робочого часу.

Весь робочий час поділяється на час роботи й час перерви. Час виконання виробничого завдання за характером дії на предмет праці поділяється на підготовчо-заключний, оперативний і час обслуговування робочого місця.

Підготовчо-заключний час використовується робітником на підготовку до виконання завдання й на його завершення. Підготовчо-заключний час не залежить від обсягу роботи, витрачається один раз на роботу (на зміну) й зумовлюється її характером.

Оперативний час витрачається робітником на виконання основних і допоміжних операцій. Він пропорційний обсягу виконуваних робіт.

За час основної роботи під час виконання операцій відбувається зміна положення або стану предмета праці. Змінюються розміри, склад, форма, стан, властивості й взаємне розташування елементів виробничого процесу. Наприклад, на вугледобувних підприємствах предметом праці є пласт вугілля. Машиніст гірничих виїмкових машин під час виконання основної операції «виймання вугілля комбайном» за допомогою машини підрубує пласт вугілля, дробить його й вантажить вугілля на конвеєр.

За час допоміжної роботи здійснюються дії робітників, що забезпечують виконання основних операцій. Без них неможлива основна робота, хоча вони не змінюють безпосередньо предмет праці ні за станом, ні за формою. Допоміжна робота супроводжує основну й може бути протягом змін одноразовою або такою, що циклічно повторюється.

До допоміжних робіт під час виймання вугілля в лавах очисними механізованими комплексами належать: доставка змащувальних матеріалів і зубків; маніпуляції й спостереження за силовим кабелем і шлангом зрошування; очищення комбайна від вугілля; спостереження за роботою конвеєра й розбиття крупних шматків вугілля; очищення гідродомкратів від вугілля й породи; підготовка місця для пересування конвеєра; зачищення грунту для пересування секцій кріплення; пересування секцій кріплення.

Основні й допоміжні операції можуть здійснюватися вручну або за допомогою машини, спеціального устаткування. Машинно-ручна робота як часткова механізація охоплює окремі процеси або операції із збереженням частки ручної праці. Наприклад, виймання вугілля відбійними молотками, буріння шпурів по вугіллю ручними електросвердлами.

Під час машинної роботи механізуються всі основні й допоміжні процеси. Зберігається тільки ручне управління. Буріння шпурів бурильними установками. Буріння шпурів по вугіллю і породі колонковими електросвердлами.

Автоматизована робота передбачає використання таких машин і механізмів, які виконують весь виробничий процес без участі людини. До автоматизованих робіт з жорстко заданою програмою належать роботи вугледобувних агрегатів, механізованих комплексів, в очисних забоях вугільних шахт.

Час обслуговування робочого місця використовується на налагодження й догляд за технічними засобами, а також для організації робочого місця та підтримування порядку й чистоти. Відповідно до цього він поділяється на час технічного обслуговування й час організаційного обслуговування.

Під час перерви робітник не займається виконанням своєї основної роботи з різних причин. Цей час поділяється на час регламентованої й нерегламентованої перерви.

Регламентовані перерви встановлюються відповідно до трудового законодавства, колективного договору на підприємстві й правил внутрішнього розпорядку. До них належать перерви на відпочинок робітників протягом зміни й особисті потреби, а також перерви з організаційно-технічних причин.

Серед регламентованих велике значення мають перерви, об'єктивно зумовлені технологічними й організаційними чинниками виробництва (прийнятою технологією й організацією суміжних виробничих процесів, чинними правилами безпеки). Вони входять складовою частиною в графік організації робіт. У гірничій промисловості до них належать перерви при веденні підривних робіт в нішах, верхньому і нижньому бутових штреках, печах, просіках.

У практиці підземних робіт під час видобутку вугілля виникають перерви: у роботі механізованого комплексу – в період обміну вагонеток, під час провітрювання – після підривних робіт, на транспорті – під час циклічної роботи перекиду в пристовбурному дворі, у процесі видобутку вугілля – під час підготовки наступного циклу. Час цих перерв повинен бути не більшим нормативного. Перерви понад нормативний час належать до втрат нерегламентованого робочого часу і повинні бути зведені до мінімуму.

Нерегламентовані перерви пов'язані з неполадками, збоями в організації виробничого процесу, з порушенням технології й трудової дисципліни. Для аналізу причин цих простоїв їх поділяють на ті, що залежать від робітника (бригади, колективу дільниці) й ті, що не залежать.

Перерви з організаційних причин у складі нерегламентованих виникають через неузгоджені спільні роботи окремих виробничих ланок або рішень керівників, що призводить до відсутності матеріалів, інструменту, електроенергії. Вони мають випадковий характер, але завдають відчутних втрат виробництву.

Класифікація витрат робочого часу разом з подальшим їх вивченням розглядається як важливий чинник, що забезпечує використання внутрішніх резервів через подальше вдосконалення організації виробництва й праці.