Показники й методи вимірювання продуктивності праці
Рівень продуктивності праці – найважливіший показник ефективності праці. Його підвищення означає збільшення продукції, робіт, послуг за одиницю робочого часу або зниження витрат праці на виробництво одиниці продукції, тобто ми маємо два показники продуктивності праці залежно від співвідношення цих величин: виробіток і трудомісткість. Прямим показником продуктивності праці є виробіток, протилежним – трудомісткість.
У показнику «продуктивність праці» продукція (роботи, послуги) порівнюється з витратами праці. Тому основні проблеми вимірювання рівня продуктивності праці виникають залежно від того, як ми характеризуватимемо обсяг виробленої продукції (робіт, послуг) і визначатимемо витрати праці. Відомо, що вироблена продукція (роботи, послуги) може бути виражена або в натуральних одиницях (кілограмах, тоннах, літрах, штуках, метрах і т.д.), віднесених до середньооблікової кількості працівників або витрат праці; людино-годин, людино-днів або у вартісних. Вартісні категорії, у свою чергу, можуть бути різні (валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція, нормативна вартість оброблення, нормативна чиста продукція); у кожному конкретному випадку необхідно вибрати якнайкращий показник для вимірювання продуктивності праці.
В умовах виробництва на підприємстві різноманітної незавершеної продукції використовується трудовий метод вимірювання продуктивності праці. Вироблена за видами трудомісткості продукція виражається в нормо-годинах, тобто кількості праці в людино-годинах, яка необхідна за нормами для виготовлення одиниці продукції. Для використання цього методу необхідні науково обґрунтовані норми праці.
Таким чином, показники продуктивності праці матимуть різний економічний сенс, залежно від того, у яких одиницях виражені продукція (роботи, послуги) і витрати праці.
У ринковій економіці за панування товарно-грошових відносин зменшується значення натуральних показників і збільшується значення вартісних, грошових – універсальних, які дають можливість вимірювати й порівнювати продуктивність праці продукції (робіт, послуг), найрізноманітніших благ. Продуктивність праці повинна бути вимірюваною й керованою для того, щоб була можливість її поліпшити.
Зазвичай у промисловості використовуються такі показники продуктивності праці (виробітку):
- виробіток продукції на одного працівника промислововиробничого персоналу визначається відношенням обсягу валової (товарної) продукції, виробленої за певний період (місяць, квартал, рік) у зіставних цінах до середньооблікової чисельності ПВП;
- виробіток продукції на одного працівника – відношення обсягу валової товарної продукції, виробленої за певний період (місяць, квартал, рік) у зіставних цінах до середньооблікової чисельності робітників;
- продуктивність праці робітників на вихід (денний виробіток) – відношення добового обсягу продукції підприємства (цеху) на кількість виходів робітників за добу (явочну чисельність);
- годинний виробіток робітника визначається відношенням обсягу виробленої в певному періоді продукції до кількості відпрацьованих за цей період людино-годин.
Зміна продуктивності праці безпосередньо впливає на зміну рівня трудомісткості. Чим менше витрачається робочого часу на випуск одиниці продукції, тим вища продуктивність праці й менша трудомісткість.