Поняття, мета, види екологічної експертизи

Однією з важливих функцій управління в галузі охорони довкілля, засобом забезпечення екологічної безпеки і механізмом реалізації принципу попереджувального характеру заходів по охороні довкілля є екологічна експертиза. Вона слугує також різновидом попереджувального екологічного контролю, інструментом підтримання екологічного правопорядку в правотворчості, господарській, управлінській та іншій діяльності. Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються Законом України «Про екологічну експертизу».

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічних ситуацій на окремих об'єктах і територіях. Основним завданням і суттю цієї діяльності є все ж таки не допустити, попередити можливий негативний вплив на довкілля, хоча, як буде сказано пізніше, наше законодавство допускає її проведення і щодо діючих об'єктів.

За своєю суттю експертиза становить вивчення, перевірку, аналітичне опрацювання, дослідження, аналіз та оцінку фахівцями певного предмета експертизи, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері, результати якої оформляються у вигляді експертного висновку. Поняття екологічної експертизи законодавчо визначено в ст. 1 Закону «Про екологічну експертизу, відповідно до якої екологічна експертиза – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується па міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Реалізація екологічної експертизи базується на визначених ст. б Закону певних базових положеннях – принципах екологічної експертизи. До них належать:

  • гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища;
  • збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;
  • наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;
  • екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;
  • державне регулювання;
  • законність.

Цікаво, що аналогічний закон Російської Федерації серед принципів проведення екологічної експертизи закріплює принцип презумпції потенційної екологічної небезпеки будь-якої господарської чи іншої діяльності, який визнається основоположним, і саме таке припущення повинно братися за основу в процесі оцінки об'єктів експертизи.

Детальніший аналіз екологічної експертизи може бути проведений шляхом класифікації.

За суб'єктами проведення екологічної експертизи можна розрізняти: державну, громадську, інші види (наукову, міжнародну). Закон України «Про екологічну експертизу» в ст. 12 називає їх формами екологічної експертизи.

Державна екологічна експертиза зорганізується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони довкілля, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій. Її висновки носять імперативний (обов'язковий до виконання) характер.

Громадська екологічна експертиза здійснюється з ініціативи громадських організацій (як правило, шляхом укладення договорів з науково-експертними установами) і мас рекомендаційним характер. Як зазначено в ч. 2 ст. 42 Закону України «Про екологічну експертизу», висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися при проведенні державної екологічної експертизи, а також органами, що приймають рішення про реалізацію об'єкта експертизи.

За об'єктами експертизи розрізняються:

  • екологічна експертиза передпланових, передпроектиих та проектних матеріалів по об'єктах і заходах, що підлягають реалізації на території України, а саме: проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню пової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. Детальний перелік об'єктів державної екологічної експертизи закріплений в ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу»;
  • екологічна експертиза екологічних ситуацій, що склалися, та діючих об'єктів і комплексів, що мають значний негативний вплив на навколишнє природне середовище. Проведення експертизи діючих об'єктів не в повній мірі поєднується з її основною суттю —попереджувальним характером, однак такий підхід українського законодавця пояснюється її важливістю, спеціалізованим характером, тим, що вона почала впроваджуватись лише після 1995 р. і відповідно раніше введені в дію об'єкти їй не підлягали. При цьому екологічна експертиза таких об'єктів відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу» здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та їх виконавчих органів. Разом з тим законодавство в галузі екологічної експертизи деталізує в основному порядок проведення експертизи проектних матеріалів, а проведення експертизи діючих об'єктів, правові наслідки її висновків Законом не визначені. Уявляється, що діючі об'єкти є об'єктами поточного екологічного контролю і у випадку порушення ними вимог екологічної безпеки підлягають визначеним в законодавстві санкціям аж до їх закриття, припинення діяльності. Доцільно не змішувати різні за своєю метою, значенням і правовими наслідками функції еколого-управлінської діяльності (екологічну експертизу і поточний екологічний контроль) та виключити діючі об'єкти та екологічні ситуації з переліку об'єктів екологічної експертизи.

За необхідністю проведення експертизи розрізняються:

  • обов'язкова, яка відповідно до ч. З ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» проводиться щодо видів діяльності та об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. (це, наприклад, атомна енергетика, видобування нафти, автозаправочні станції, хімічна промисловість тощо);
  • ініціативна, тобто експертиза інших об'єктів, яка може здійснюватись за ініціативою самих замовників або за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих рад чи їх виконавчих органів.

За часом і процедурою розгляду розрізняються:

  • первинна екологічна експертиза, що здійснюється в загальному порядку;
  • вторинна (додаткова), яка може призначатись у випадку оскарження висновків первинної екологічної експертизи за рішенням відповідних рад, органів державної екологічної експертизи, інших органів, що приймали рішення про проведення екологічної експертизи (ст. 44 Закону).