Характеристика відносин водокористування

В об'єктивному розумінні право водокористування – це сукупність еколого-правових норм, які регулюють суспільні відносини з приводу раціонального, ефективного та еколого безпечного використання вод, порядок виникнення та припинення відносин по використанню водних об'єктів, систему прав і обов'язків водокористувачів.

В суб'єктивному розумінні право водокористування – це врегульована законодавством можливість суб'єктів використовувати водні об'єкти та їх ресурси для задоволення своїх різноманітних потреб.

Водний Кодекс України в ст. 1 дає законодавче визначення понять» водокористування» та «використання води». Водокористування – це використання вод для потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання водних об'єктів. Використання води – це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Суб'єктами права водокористування згідно зі ст. 42 Водного кодексу України є підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи, особи без громадянства.

Об'єктами права водокористування є водні об'єкти. Найчастіше це відокремлена ділянка водного об'єкта, надана конкретному водокористувачу для певної мети. Його індивідуалізуючими ознаками є місце розташування і розміри водного об'єкта. Особливістю водних об'єктів є те, що їх розміри не нормуються в правовому порядку. Розміри визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням мети водокористування та інших факторів.

Змістом права водокористування є права та обов'язки водокористувачів, що закріплені в статтях 43, 44 Водного кодексу України. Зокрема, водокористувачі мають право: здійснювати загальне та спеціальне водокористування; використовувати водні об'єкти на умовах оренди; вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування; споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах; здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством. До основних обов'язків водокористувачів належать; економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї; виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 45 Водного кодексу України у разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення. Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Види права водокористування можна розрізняти за різними підставами.

За метою здійснення права водокористування його можна поділяти на:

• водокористування для задоволення питних та господарсько-побутових потреб населення;
• водокористування у лікувально-оздоровчих цілях;
• водокористування для потреб сільського господарства;
• водокористування для потреб промисловості і гідроенергетики;
• водокористування для потреб водного транспорту;
• водокористування з метою риборозведення та потреб рибного господарства.

Пріоритет в системі цільових видів водокористування належить користуванню водними об'єктами для задоволення питних та господарсько-побутових потреб населення. Воно здійснюється в порядку централізованого і нецентралізованого водопостачання. Особливе значення для водокористування в цьому випадку має якість води, яка повинна відповідати встановленим державним стандартам, екологічним нормативам. Основні нормативні положення, що регулюють його здійснення закріплені в главі 11 Водного кодексу України, Законі України «Про питну воду та питне водопостачання», підзаконних актах, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. «Про затвердження порядку розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання», наказі МОЗ України від 23.12.1996 р. «Про затвердження Державних санітарних правилі норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання», наказі Держжитлокомунгоспу України від 5.07.1995 р. «Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України» та інших.

Особливостями в порядку використання наділене використання водних об'єктів для лікувально-оздоровчих, курортних потреб. Водні об'єкти, що мають природні лікувальні властивості, належать до категорії лікувальних, якщо їх включено до спеціального переліку. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1996 р. затверджений Перелік водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Як визначено ст. 63 Водного кодексу України, водні об'єкти, віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних, використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях. Користування водними об'єктами для потреб сільського і лісового господарства здійснюється відповідно до ст. 65 Водного кодексу України в порядку загального і спеціального водокористування. Зокрема, це може проявлятись в діяльності по зрошенню чи осушенню земель, скиданню дренажних вод у водні об'єкти тощо. Процес здійснення відповідних видів діяльності регулюється спеціальними нормативно-правовими актами, як, наприклад, Законом України «Про меліорацію», який визначає можливість здійснення поряд з іншими видами, гідротехнічної меліорації.

Основні вимоги щодо користування водними об'єктами для промислових і гідроенергетичних потреб встановлює ст. 66 Водного кодексу України. Вона закріплює обов'язок водокористувачів дотримуватись встановлених умов водокористування, екологічних вимог, відповідних правил при здійсненні того чи іншого виду діяльності; порядок встановлення лімітів споживання питної води для промислових потреб; право місцевих рад у разі стихійного лиха, аварій, інших екстремальних ситуацій, або перевитрат водокористувачем встановленого ліміту споживання води зменшувати або забороняти споживання питної води в інтересах першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення.

Еколого-правові вимоги до користування водними об'єктами для потреб водного транспорту передбачені ст. 67 Водного кодексу України.

Особливості користування водними об'єктами для потреб рибного і мисливського господарства визначаються ст. 68 Водного кодексу України. Нею закріплено, що водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), зобов'язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 р. затверджений Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин). Інші питання користування водами для потреб рибного і мисливського господарства регулюються Законом України «Про тваринний світ», іншими актами законодавства. За способами здійснення право водокористування можна поділяти на:

• забір води з водних об'єктів;
• використання водної поверхні;
• скидання стічних вод.

За строками право водокористування поділяється на:

• постійне, без заздалегідь встановленого терміну,
• тимчасове: а) короткострокове (до 3 років); б) довгострокове (від 3 до 25 років). Спеціальне водокористування може бути лише тимчасовим.

Відповідно до порядку здійснення водокористування поділяється на:

• первинне – це водокористування, яке здійснюється первинними водокористувачами із використанням власних водозабірних споруд та відповідного обладнання для забору води;
• вторинне – це водокористування, яке здійснюється вторинними водокористувачами із використанням водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидання стічних вод у їх системи на умовах, що встановлені між ними (ст. 42 Водного кодексу України).

В залежності від умов та суб'єктного складу право водокористування можна поділяти на:

• спільне;
• відособлене.

Спільне водокористування передбачає можливість користування водним об'єктом одночасно кількома водокористувачами, які, наприклад, здійснюють забір води з річки.

Відособлене передбачає користування конкретним водним об'єктом чи його частиною зі сторони одного визначеного користувача.

Стаття 51 Водного кодексу України закріплює можливість користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди. При цьому об'єктом оренди є лише водні об'єкти місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, і надаються у користування лише для спеціальної мети – риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, у лікувальних і оздоровчих цілях. Сторонами цього договору є орендодавець та орендар. Орендодавцями водних об'єктів місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Вважається за доцільне у цей договір включити умови про об'єкт оренди (весь водний об'єкт чи його частина, місце знаходження), цільове використання, умови і порядок його повернення, права й обов'язки сторін, строк дії договору оренди, орендну плату, порядок обмеження чи призупинення використання водного об'єкта.

За підставами виникнення право водокористування поділяється на:

• право загального водокористування;
• право спеціального водокористування;
• право водокористування, що не належить ні до загального, ні до спеціального водокористування.

Право загального водокористування відповідно до ст. 47 Водного кодексу України характеризується наступними ознаками:

• спрямованість на задоволення громадянами їх потреб (купання, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд та технічних пристроїв);
• безоплатність;
• відсутність потреби одержання спеціальних дозволів;
• здійснення без закріплення водних об'єктів за окремими громадянами чи юридичними особами.

Місцеві ради мають право за певних підстав (з метою охорони життя і здоров'я громадян) обмежити право загального водокористування, про що повідомляють населення.

Право спеціального водокористування – це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Основними особливостями спеціального водокористування є його платність та здійснення на підставі дозволу.

У статті 48 Водного кодексу України дається перелік видів водокористування, які не належать до спеціального водокористування, але і не є загальним водокористуванням, та здійснюються з дотриманням певного порядку та умов, визначених законодавством, а саме: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Виникнення відносин водокористування пов'язане з певними юридичними фактами. Для загального водокористування таким юридичним фактом є волевиявлення суб'єкта, його правомірні дії на основі правової норми, яка передбачає і дозволяє здійснювати таке користування. Підставою виникнення спеціального водокористування є одержання спеціального дозволу. Підставою видачі дозволу є клопотання водокористувача, де обґрунтовується потреба у воді. Попередньо клопотання погоджується у разі використання поверхневих водних об'єктів – з органами водного господарства; підземних вод – з Державною геологічною службою; водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних – з Міністерством охорони здоров'я України. Дозволи видаються – у разі використання вод водних об'єктів загальнодержавного значення – територіальними органами Мінприроди України (Республіканським комітетом охорони навколишнього природного середовища АРК, державними управліннями охорони навколишнього природного середовища в областях, м. Києві та Севастополі, державними інспекціями охорони Чорного і Азовського морів); у разі використання вод водних об'єктів місцевого значення – Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з відповідними територіальними органами Мінприроди України. Для надання дозволів затверджено бланки спеціальної форми. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. Підставою виникнення відносин водокористування на умовах оренди є договір оренди, укладений з дотриманням умов, визначених в ст. 51 Водного кодексу України.

Підстави припинення права спеціального водокористування передбачені ст. 55 Водного кодексу України. Зокрема, такими підставами є: закінчення строку спеціального водокористування; ліквідація підприємств, установ чи організацій; передача водогосподарських споруд іншим водокористувачам; порушення умов спеціального водокористування та охорони вод; систематичне невнесення збору в строки, визначені законодавством та інші.

Водокористувачам відшкодовуються збитки, завдані припиненням права або зміною умов спеціального водокористування на підставі Порядку відшкодування збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. Не підлягають відшкодуванню збитки, коли таке припинення чи зміна умов було здійснено з вини водокористувача чи за його клопотанням.

Спеціальне водокористування, як було сказано, є платним. Відповідно до ст. 30 Водного кодексу України збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999 р. затверджені нормативи збору за спеціальне водокористування.