Використання об'єктів тваринного світу

Використання об'єктів тваринного світу (в суб'єктивному розумінні) – це передбачена законодавством можливість суб'єктів експлуатувати корисні властивості об'єктів тваринного світу для задоволення своїх різноманітних потреб та з дотриманням вимог по їх охороні. Право використання об'єктів тваринного світу (в об'єктивному значенні, як правовий інститут) – це система правових норм, які регулюють суспільні відносини по раціональному використанню об'єктів тваринного світу.

Розділ III Закону України «Про тваринний світ» має назву «Використання об'єктів тваринного світу». Аналіз статей даного розділу дає можливість зробити висновок, що використання в даному випадку охоплює випадки експлуатації тварин та інших об'єктів тваринного світу на праві власності і на праві користування.

Відповідно, суб'єктами використання на праві власності є державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної або комунальної форми власності, інші фізичні чи юридичні особи, яким відповідні об'єкти належать на праві державної, комунальної або приватної власності. Суб'єктами права користування виступають підприємства, установи, організації всіх форм власності, фізичні особи, в тому числі іноземні. В ряді випадків, зокрема при здійсненні спеціального використання об'єктів тваринного світу, законодавство передбачає вимогу спеціальної правосуб'єктності, як наприклад при здійсненні мисливства.

Об'єктами використання виступають дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу визначені в ст. З Закону України «Про тваринний світ».

Змістом відносин використання об'єктів тваринного світу є права та обов'язки користувачів, закріплені статтями 3, 34 названого Закону. Зокрема, користувачі об'єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку мають право: здійснювати спеціальне використання об'єктів тваринного світу відповідно до Закону; власності на добуті (придбані) в законному порядку об'єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації; оскаржувати рішення органів виконавчої влади і посадових осіб, що порушують їх права на використання об'єктів тваринного світу. До їх загальних обов'язків відноситься: додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу; використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати; безперешкодно допускати до перевірки всіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються об'єкти тваринного світу, представників органів, що здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, своєчасно виконувати їх законні вимоги та розпорядження; своєчасно вносити збір за спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

Видами використання об'єктів тваринного світу за їх цільовим призначенням відповідно до ст. 20 Закону України «Про тваринний світ» є:

• мисливство;
• рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;
• використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;
• використання корисних властивостей життєдіяльності тварин – природних санітарів середовища, запилювачів рослин;
• використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;
• добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі. Ці види використання можуть здійснюватись в порядку загального і спеціального використання.

Загальне використання об'єктів тваринного світу відповідно до ст. 16 Закону України «Про тваринний світ» характеризується такими ознаками, як: безоплатність; спрямованість на задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних); здійснення без вилучення об'єктів з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства за умов, визначених законодавством); дотримання заборони знищення тварин, руйнування їхнього житла та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин і погіршення умов їх розмноження.

У порядку загального використання здійснюється:

• любительське і спортивне рибальство. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про тваринний світ» у порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об'єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. Детальніше регулювання даної групи відносин передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 р. «Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства» та Правилами любительського і спортивного рибальства, затвердженими наказом Держкомрибгоспом України від 15.02.1999 р.. Любительське рибальство – лов (добування) водних живих ресурсів для особистих потреб знаряддями лову, передбаченими правилами любительського і спортивного рибальства. Спортивне рибальство – вид любительського рибальства з установленням певних вимог за умовами проведення спортивних змагань або кваліфікаційних нормативів. Рибогосподарські водойми (їх ділянки) та умови використання водних живих ресурсів для любительського і спортивного рибальства визначаються органами рибоохорони на підставі біологічних та наукових обґрунтувань. Правила здійснення любительського і спортивного рибальства закріплюють детальні вимоги до порядку, способів, знарядь рибальства, норми вилову риби, заборони на певні дії, тощо;
• використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. В порядку загального використання воно здійснюється без вилучення об'єктів тваринного світу з навколишнього природного середовища (спостереження, фотографування тощо). Як зазначено в ст. 28 Закону України «Про тваринний світ», використання об'єктів тваринного світу, які перебувають у напіввільних умовах чи в неволі, для наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілей може здійснюватися за плату;
• використання корисних властивостей життєдіяльності тварин – природних санітарів середовища, запилювачів рослин.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу за загальним правилом здійснюється на підставі відповідних дозволів та з внесенням плати за користування. Особливістю спеціального використання об'єктів тваринного світу є те, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про тваринний світ» воно здійснюється з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування).

У порядку спеціального використання здійснюється:

• мисливство. Це основний вид використання диких тварин, який регулюється спеціальним Законом України «Про мисливське господарство та полювання». Відповідно до ст. 1 цього Закону мисливство – вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь. Мисливські угіддя – ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливське господарство як галузь – сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського спорту і мисливського собаківництва. Мисливські угіддя надаються в передбаченому ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» порядку в користування користувачам мисливських угідь, якими є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства. В межах мисливських угідь здійснюється полювання, тобто дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах (ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»). Відповідно до ст. 12 цього до полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю. Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, одержали в установленому порядку документи, що засвідчують право на полювання, а саме: посвідчення мисливця; щорічну контрольну картку обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полювання. Порядок видачі даних документів регулюється статтями 14, 17 згаданого Закону, наказом Мінлісгоспу України від 21.03.1997 р. «Про затвердження Порядку видачі посвідчення мисливця та контрольної картки обліку добутої дичини і порушень правил полювання», наказом Держкомлісгоспу України від 12.03.2004 р. «Про затвердження Порядку видачі паспортів на собак мисливських порід», наказом Держкомлісгоспу України від 27.12.2000 р. «Про затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин», наказом МВС України від 21.08.1998 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів»;
• рибальство (за винятком любительського і спортивного рибальства у визначених водних об'єктах загального користування). Відповідно до ст. 25 Закону України «Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Промислове рибальство – вид спеціального використання водних живих ресурсів, які перебувають у стані природної волі, шляхом їх вилучення (вилову, добування, збирання) із природного середовища з метою задоволення потреб населення і народного господарства (п. З Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р.). До водних живих ресурсів відповідно до того ж п. З відносяться: прісноводні, морські, анадромні риби на всіх стадіях розвитку; круглороті; морські ссавці; водні безхребетні, у тому числі молюски головоногі, черевоногі, двостулкові; ракоподібні, черв'яки, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, інші водні тварини; водорості, вищі водні рослини; живі об'єкти рибного господарства – водні живі ресурси, які використовуються в процесі ведення рибного господарства і здійснення рибальства. Промислове рибальство, як і інші види використання водних живих ресурсів, здійснюється на підставі дозволу, що видається Державним департаментом рибного господарства. Детальне регулювання порядку здійснення промислового рибальства визначено Правилами промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, затвердженими наказом Держкомрибгоспу України від 18.03.1999 р. Правилами промислового рибальства в басейні Чорного моря, затвердженими наказом Держкомрибгоспу України від 8.12.1998 р., Тимчасовими правилами промислового рибальства в басейні Азовського моря, затвердженими наказом Держкомрибгоспу від 31.12.1999 р. та Режимами рибальства, що затверджуються щорічно. У порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу може здійснюватись і любительське та спортивне рибальство. Відповідно до п. З Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 р., у разі, коли водні живі ресурси зосереджуються у певних місцях на рибогосподарських водоймах протягом тривалого часу, любительське і спортивне рибальство здійснюється за плату та за наявності дозволу на спеціальне використання водних живих ресурсів із застосуванням певних знарядь їх лову (добування) на окремих ділянках рибогосподарських водойм у визначені терміни та з обов'язковим дотриманням правил рибальства і норм вилову. Дозволи на право здійснення любительського рибальства на засадах спеціального використання водних живих ресурсів видаються органами рибоохорони (п. 3.5 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 р.);
• використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. Даний вид використання може здійснюватись в порядку загального використання, про що було сказано вище, та спеціального – у випадках, коли воно відбувається з вилученням об'єктів тваринного світу з природного середовища. В цьому разі на його здійснення необхідно одержати дозвіл, який видається: у випадку спеціального використання диких тварин та інших об'єктів тваринного світу – Мінприроди України (п. 2.1 Правил видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин та інших об'єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, затверджених наказом Мінекобезпеки України від 26.05.1999 р.); у випадку добування для наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілей водних живих ресурсів, за винятком тих, що перебувають у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, та видів, занесених до Червоної книги України – Державним комітетом рибного господарства України (п. 15 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р.), водних живих ресурсів у межах природно-заповідного фонду України та видів риб, морських ссавців, водних безхребетних і рослин, занесених до Червоної книги України – Мінприроди України (п. 18 Тимчасового порядку). На користувачів при здійсненні даного виду використання відповідно до ст. 28 Закону України «Про тваринний світ» покладається обов'язок забезпечувати комплексне використання об'єктів тваринного світу і збереження для подальших наукових досліджень добутого зоологічного матеріалу;
• добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про тваринний світ» підприємствам, установам, організаціям і громадянам дозволяється добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі для використання цих тварин та отриманих продуктів їх життєдіяльності. Тварини, вилучені з природного середовища за відповідним дозволом чи іншим документом та за визначену у встановленому законодавством порядку плату, є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, яким цей дозвіл чи інший документ було видано. Дозволи видаються в порядку, визначеному вище як для інших видів спеціального використання об'єктів тваринного світу.

Виникає питання про віднесення до загального чи спеціального використання об'єктів тваринного світу такого виду, як використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності. Відповідно до ст. ЗО Закону України «Про тваринний світ» використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності допускається тільки без вилучення та знищення тварин і без погіршення середовища їх існування. За ознакою «без вилучення тварин з середовища існування» даний вид можна віднести до загального використання. Однак ст. 16 Закону не вказує на нього як на вид загального використання, а відповідно до Правил видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин та інших об'єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, затверджених наказом Мінекобезпеки України від 26.05.1999 р., на здійснення такого виду використання необхідне одержання спеціального дозволу.

Умови і підстави припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу закріплені в ст. 19 Закону України «Про тваринний світ», зокрема такими підставами є: закінчення строку, на який було надано відповідний дозвіл чи інший документ на право їх використання; добровільна відмова підприємств, установ, організацій та громадян від використання об'єктів тваринного світу; припинення діяльності підприємств, установ, організацій та громадян, які використовували об'єкти тваринного світу та інші.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється за плату, що регулюється Тимчасовим порядком справляння плати за спеціальне використання диких тварин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.1996 р., Інструкцією про порядок сплати платежів за спеціальне використання диких тварин, затвердженою наказом Мінекобезпеки.

України та Мінфіну України від 9.04.1996 р., Порядком справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р., Інструкцією про порядок обчислення і внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, затвердженою наказом Мінекобезпеки України, Мінекономіки України, Держкомрибгоспу України, ДПА України, Мінфіну України від 24.12.1999 р.