Порядок організації, управління та контролю за додержанням правового режиму природно-заповідного фонду

Створення та оголошення об'єктів та територій природно-заповідного фонду пов'язано з відповідними юридичними фактами та охоплює ряд етапів (розділ VII Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Перший етап – подання клопотання про необхідність створення відповідних об'єктів та територій. Правом подання відповідних клопотань наділена Державна служба заповідної справи, що діє у складі Мінприроди України; наукові установи; природоохоронні громадські об'єднання; інші зацікавлені підприємства, установи, організації, громадяни. У статті 51 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» містяться вимоги до змісту та оформлення цих клопотань.

Другий етап – попередній розгляд клопотань. Вони розглядаються і схвалюються: щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення – Мінприроди України, а щодо територій та об'єктів місцевого значення – підрозділами Мінприроди України на місцях.

Третій етап передбачає погодження клопотань з зацікавленими особами у разі схвалення поданих клопотань вищеназваними органами, а саме з власниками чи первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих до заповідання.

Четвертим етапом розроблення проекту організації відповідного об'єкта чи території. Відповідно до статті 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» розроблення проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам'яток природи, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення забезпечується Мінприроди України і безпосередньо здійснюється спеціалізованими проектними та науковими установами. Розроблення проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам'яток природи та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях. Забезпечення розроблення проектів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено заінтересованим державним органам чи установам.

Можливим етапом і фактом після погодження питання про необхідність створення об'єктів природно-заповідного фонду є прийняття рішення про резервування територій, які планується створити як природно-заповідні. Резервування здійснюється з метою недопущення пошкодження, знищення їх і захисту від негативного впливу і полягає у встановленні обмежень стосовно власників і користувачів, на територіях яких планується створення природно-заповідного об'єкту. Ці території не вилучаються у власників і використовуються за цільовим призначення з додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначаються рішеннями про резервування. Наприклад, 24.04.1998 р. Указом Президента України «Про резервування цінних природних територій для наступного заповідання» був затверджений перелік територій, що резервуються для створення нових чи розширення існуючих природних заповідників та заказників загальнодержавного значення. Пункт 2 Указу встановлював, що на територіях, що резервуються, не допускається без погодження з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України житлове, господарське, дачне будівництво, проведення меліоративних робіт, розорювання та заліснення цілинних і перелогових земель та інша діяльність, яка може призвести до знищення або руйнування цінних природних комплексів та об'єктів.

Останнім етапом є прийняття рішення про створення щодо створення об'єктів і територій природно-заповідного фонду. Такі рішення приймаються:

• про створення природних заповідників, національних природних парків та інших об'єктів загальнодержавного значення Президентом України;
• про створення біосферних заповідників – на основі міжнародних договорів і міжнародних програм, учасником яких є Україна;
• про організацію чи оголошення територій та об'єктів місцевого значення – обласними, Київською і Севастопольською міськими радами.

При цьому земельні ділянки, які займають окремі новоство-рені об'єкти природно-заповідного фонду, після їх створення повинні бути вилучені з користування чи власності попередніх користувачів і передані у відання відповідних суб'єктів у порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Це стосується природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків. Інші ж, які створюються без вилучення земельних ділянок, залишаються у користуванні їх первинних власників і користувачів з оформленням охоронного зобов'язання.

Спеціально уповноваженим органом державного управління природно-заповідним фондом виступає Мінприроди України, зокрема, діюча в його складі Державна служба заповідної справи. Положення про Державну службу заповідної справи затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 р. Служба подає на розгляд Мінприроди обґрунтовані пропозиції щодо визначення обсягів бюджетних асигнувань, необхідних на утримання підпорядкованих Міністерству установ природно-заповідного фонду та проведення заходів, спрямованих на збереження і відтворення його природних комплексів; розробляє положення про підпорядковані Мінприроди установи природно-заповідного фонду, подає Міністерству пропозиції щодо призначення їх керівників, а також погоджує положення про інші території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; організовує вивчення, узагальнення та впровадження вітчизняного і зарубіжного досвіду роботи у сфері заповідної справи та формування національної екологічної мережі; організовує в межах повноважень, визначених Мінприроди, виконання зобов'язань за міжнародними договорами у сфері заповідної справи; забезпечує ведення Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, систематизує інформацію у сфері заповідної справи; за погодженням з Мінприроди організовує, здійснює і координує роботу щодо створення нових та розширення територій існуючих об'єктів природно-за-повідного фонду загальнодержавного значення, зміни їх меж і категорій, скасування статусу, а також охорони і збереження водноболотних угідь; бере участь в організації розроблення і реалізації законодавства, державних цільових та міжнародних програм і проектів, спрямованих на розвиток заповідної справи, формування національної екологічної мережі; бере участь у формуванні транскордонних природоохоронних територій міжнародного значення та підготовці міжнародних угод щодо спіль-ної діяльності в цій сфері, а також здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Управління конкретним об'єктом чи територією здійснюється або спеціально створеними адміністраціями (наприклад, дирекцією заповідника) або ж підприємствами, установами, організаціями, у віданні яких перебувають ці об'єкти (наприклад, мисливське господарство здійснює управління щодо заказника, що знаходиться в межах його мисливських угідь).

Важливою функцією управління є забезпечення відповідного охоронного режиму природно-заповідного фонду в процесі здійснення контролю.

Такий контроль здійснює Державна екологічна інспекція, контрольні функції якої відповідно до Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2004 р. поширюються і в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду. Також контрольними повноваженнями у відповідних межах наділена спеціальна служба державної охорони природно-заповідного фонду, яка забезпечує охорону та збереження природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків. Вона створюється в самих природно-заповідних установах і очолюється керівниками адміністрацій територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Положення про неї, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 р.

Відповідно до п. 6 Положення працівники служби держохорони мають право: вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв'язку з порушенням ними режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон; перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та провадження іншої діяльності в межах відповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду; доставляти порушників природоохоронного законодавства у територіальні органи внутрішніх справ чи до виконавчого комітету селищної, сільської ради з метою з'ясування особи; складати протоколи про порушення адміністративного законодавства в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних до відповідальності; вилучати у порушників предмети і знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, незаконно добуту продукцію, відповідні документи; проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції, одержаної в результаті природокористування; безперешкодно відвідувати і перевіряти підприємства, установи, організації, судна та інші транспортні засоби у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон стосовно додержання вимог природоохоронного законодавства; давати обов'язкові до виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; подавати клопотання про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що провадиться з порушенням вимог природоохоронного законодавства або забороняється згідно з режимом охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду; носити під час виконання службових обов'язків форму встановленого зразка, табельну зброю та спеціальні засоби (гумові кийки, наручники і балончики з препаратами сльозоточивої та подразливої дії) відповідно до законодавства; направляти в установленому порядку матеріали про порушення природоохоронного законодавства до відповідних органів для вирішення питання щодо притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Особливістю правового режиму об'єктів природно-заповідного фонду є підвищена юридична відповідальність за порушення в цій сфері. Зокрема, Кримінальний кодекс України закріплює порушення в межах природно-заповідного фонду як кваліфікуючі обставини, що посилюють кримінальну відповідальність (наприклад, незаконна порубка дерев на територіях природно-заповідного фонду незалежно від розмірів шкоди тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 246 КК України, аналогічно – ст. 248 (незаконне полювання), ст. 240 (порушення правил охорони надр). Кримінальним кодексом також передбачена окрема ст. 252, яка встановлює відповідальність за умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду. Адміністративна відповідальність застосовується за вчинення адміністративного проступку, передбаченого ст. 91 КпАП України (порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України), справи щодо цього правопорушення розглядають суди (ст. 221 КпАП України). Розмір відшкодування шкоди, заподіяної природним об'єктам в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається на підставі спеціальних такс, які є вищими, ніж загальні, і затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України».

Окремі види територій та об'єктів природно-заповідного фонду відрізняються між собою за цільовим призначенням, підпорядкуванням, правовим режимом використання, особливостями режиму охорони тощо.