Природні території та об'єкти

Природні і біосферні заповідники. У раніше діючому законодавстві було передбачено існування тільки заповідників одного виду. Сьогодні законодавство передбачає і забезпечує створення двох видів заповідників: природних і біосферних. Заповідники становлять собою найбільш сувору і відповідно ефективну форму збереження певних ділянок природи, генетичної різноманітності тварин і рослин.

Природними заповідниками є природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розроблення наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки (ст. 15 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів (ст. 17 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Природні і біосферні заповідники мають різний правовий режим, оскільки останні є установами міжнародного значення, створюються, як правило, на базі природних заповідників за умов, визначених міжнародними документами, і є складовими всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.

Основне призначення заповідників:

• збереження в природному стані природних ландшафтів,
• вивчення природних процесів, що в них відбуваються, їх змін тощо.

Окремим важливим завданням, що поставлене перед біосферними заповідниками є здійснення фонового моніторингу.

Правовий режим природних заповідників визначений в ст. 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і передбачає встановлення особливого режиму охорони, обмеження діяльності людини, причому дуже жорсткого характеру. Зокрема, на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме: будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків і вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи; геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів; мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємкість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Детальніше питання режиму та організації території природного заповідника визначається Положенням про Проект організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів, затвердженим наказом Мінприроди України від 6.07.2005 р.

Правовий режим біосферних заповідників диференційований і залежить від зон, на які ділиться територія заповідника. В межах біосферного заповідника виділяється:

• заповідна зона. її режим визначається за вимогами, встановленими для природних заповідників;
• буферна зона. Вона характеризується режимом охоронних зон природних заповідників. Як зазначено в ст. 39 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», охоронні зони встановлюються для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях. Вимоги щодо їх правового режиму визначені ст. 40 Закону;
• зона антропогенних ландшафтів, яка включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності.

У межах території біосферних заповідників також можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони.

Наказом Мінприроди України від 6.07.2005 р. затверджене Положення про Проект організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів.

Національні природні парки. Відповідно до статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

На відміну від заповідників метою їх організації є не лише природоохоронна і науково-дослідна діяльність, а й рекреаційна (створення умов для організованого туризму, відпочинку) та культурно-освітня.

Вони підлягають зонуванню, в залежності від чого і визначається їх правовий режим (ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»):

• заповідна зона. Її режим визначається за вимогами, встановленими для природних заповідників;
• зона регульованої рекреації – в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство й промислове добування мисливських тварин, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;
• зона стаціонарної рекреації – призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів та інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку;
• господарська зона – призначена для господарської діяльності по забезпеченню функціонування парку.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Наказом Мінприроди України від 6.07.2005 р. затверджене Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів.

Регіональні ландшафтні парки. Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення (ст. 23 Закону України «Про природо-заповідний фонд України»).

Вони мають природоохоронне, рекреаційне та культурно-освітнє призначення.

На відміну від попередніх видів, регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення їх у первинних власників чи користувачів.

Як зазначено в ст. 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на їх території може проводитись зонування. Так, відповідно до Положення про Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони-, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, затвердженого наказом Мінприроди України від 6.07.2005 р., на його території можуть виділятись такі ж функціональні зони, як на території національного природного парку.

Заказники. Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів (ст. 25 Закону України «Про природо-заповідний фонд України»). Відповідно, метою їх створення є збереження окремих природних комплексів чи компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. На території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками, мети і необхідного режиму охорони, заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомолопчні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеолопчні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

Пам'ятки природи. Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані (ст. 27 Закону України «Про природо-заповідний фонд України»). Пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. На території пам'яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Заповідні урочища. Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані (ст. 29 Закону України «Про природо-заповідний фонд України»). На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

Штучно створені об'єкти природно-заповідного фонду. Основна особливість штучно створених об'єктів визначається їх походженням, порядком організації. В залежності від природних комплексів та об'єктів, що підлягають охороні в межах штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду, їх призначення виділяються відповідні види таких об'єктів.

Ботанічні сади. Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи (ст. 31 Закону України «Про природо-за-повідний фонд України»). Ботанічні сади, крім природоохоронного, мають наукове та освітньо виховне призначення.

За загальним правилом на території ботанічних садів забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань та загрожує збереженню колекцій їх флори. В межах ботанічних садів може проводитись зонування території, що визначено ст. 32 Закону.

Дендрологічні парки. Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання (ст. 33 Закону України «Про природо-заповідний фонд України»). Основні вимоги до їх правового режиму визначені ст. 34 Закону.

Зоологічні парки. Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі (ст. 35 Закону України «Про природо-заповідний фонд України»).

Правовий режим зоопарків, основні природоохоронні вимоги щодо їх організації і діяльності, зонування їх територій і особливості окремих зон зоопарку визначені ст. 36 Закону та Положенням про зоологічний парк загальнодержавного значення, затвердженим наказом Мінекобезпеки України та Мінкультури України від 20.02.1998 р.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях (ст. 37 Закону України «Про природо-заповідний фонд України»).

На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. На їх території забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'яних газонів. У них може проводитися зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.