Право користування природними ресурсами загальнодержавного та місцевого значення

Усі природні ресурси України поділяються на природні ресурси загальнодержавного та місцевого значення. Такий поділ уперше було здійснено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 39), а згодом поглиблено щодо кожного природного ресурсу актами природоресурсного законодавства.

До природних ресурсів загальнодержавного значення відповідно до ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та деяких інших актів законодавства належать:

• територіальні та внутрішні морські води;
• природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;
• атмосферне повітря;
• підземні води;
• поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
• лісові ресурси державного значення;
• природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних (виділено частину формулювання, встановлену ст. 5 Водного кодексу України);
• дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України «Про тваринний світ» і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що в установленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення ( в ред. ст. 43 Закону України «Про тваринний світ»;
• корисні копалини, за винятком загально поширених. Наведений перелік природних ресурсів загальнодержавного значення, що міститься в ст. 39 згаданого закону, не є вичерпним. Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення також інші природні ресурси. Певним чином конкретизується і навіть розширюється перелік природних ресурсів загальнодержавного значення в актах природоресурсного законодавства. Нами вже зверталась увага не конкретизуючі формулювання в цій частині Водного кодексу України та Закону України « Про тваринний світ». Деякі уточнення та доповнення до переліку природних ресурсів загальнодержавного значення надаються також у ст. 4 Закону України «Про тваринний світ», частині 2 ст. 4 Закону України «Про рослинний світ» та ін.). Так, згідно з п. «г» частини другої ст. 4 Закону України «Про рослинний світ» до ресурсів загальнодержавного значення віднесені рідкісні й такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України (Положення про Зелену книгу України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1286).

До природних ресурсів місцевого значення належать ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Деякі акти природоресурсного законодавства більш детально розкривають зміст категорії «природні ресурси місцевого значення». Так, частиною другою ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів місцевого значення віднесено:

• поверхневі води, що знаходяться І використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
• підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення належать дикорослі та інші несільськогосподарського призначення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення (частина третя ст. 4 Закону України «Про рослинний світ»).

Перелік корисних копалин України місцевого значення, затверджений відповідно до ст. б Кодексу України про надра наказом Державного комітету України по геології і використанню надр від 9 червня 1994 р. розкриває поняття корисних копалин місцевого значення, до яких віднесено більшість видів піску, глини, пісковику, крейди, доломіту, мергелю, вапняку, сланцю, а також галька, гравій, суглинки, камінь бутовий та ракуша.

Поділ природних ресурсів на ресурси загальнодержавного і місцевого значення не є формальністю. Він має вирішальне значення з погляду визначення правових підстав виникнення і припинення права природокористування, особливостей укладання угод щодо тих чи інших природних ресурсів, механізмів забезпечення їх охорони і раціонального використання тощо.