Платіжні системи Internet

Електронна платіжна система – це автоматизована інформаційна система, призначена для проведення розрахунків в Internet між фінансовими, комерційними, виробничими, урядовими організаціями, а також окремими користувачами.

Основні вимоги до платіжних систем:

• дотримання конфіденційності (дані, наприклад номер кредитної картки, повинні бути відомі лише тим, хто має право їх знати);
• збереження цілісності інформації (сума чи інші параметри транзакції не можуть бути змінені);
• надання засобів оплати (можливості оплати певними, доступними платнику способами);
• забезпечення аутентифікації (засвідчення, що платник чи отримувач платежу – саме ті, за кого себе видають);
• проведення авторизації (визначення, чи має платник кошти для здійснення платежу);
• мінімізація плати за транзакцію.

Залежно від використовуваного вигляду цифрові гроші можуть бути класифіковані:

1. Обмін інформацією відкритим текстом. По суті, це не система, а найпростіший спосіб оплати в мережі Інтернет – за допомогою кредитної карти (як при замовленні по телефону). Він здійснюється за допомогою передачі по Мережі всієї інформації (номер карти, ім'я і адреса власника) без яких-небудь особливих заходів безпеки.
2. Системи, що використовують шифрування інформації на етапі обміну нею. Це більш захищений варіант в порівнянні з попереднім. Оплата здійснюється за допомогою кредитної карти, що передбачає передачу по мережі Інтернет інформації за допомогою безпечних або захищених протоколів сеансу зв'язку (шифрування).
3. Системи, що передбачають використання посвідчень. Варіант, зв'язаний із застосуванням спеціальних захищених протоколів обміну інформацією з використанням цифрових сертифікатів і цифрового підпису, що засвідчують клієнта і продавця.
4. Клірингові системи мережі Інтернет. Головна ідея клірингових систем Інтернету полягає в тому, що клієнт не повинен кожного разу при покупці розкривати свої персональні і банківські дані електронному магазину. Натомість він лише повідомляє магазину (що працює в кліринговій системі) свій ідентифікатор або своє ім'я в цій системі. Після цього магазин запрошує систему і одержує підтвердження або спростування оплати.
5. Цифрова готівка (PC-варіант). Цифрова готівка – це дуже великі числа або файли, які і грають роль купюр і монет. На відміну від всіх вище наведених систем ці файли і є самі гроші, а не записи об них. Одним з варіантів цифрової готівки може бути цифровий чек.
6. Цифрова готівка (Smart-card – варіант). Сучасна смарт-карта – це маленький комп'ютер з своїм процесором, пам'яттю, програмним забезпеченням і системою введення/висновку інформації. Далеко не всі смарт-карти несуть в собі цифрову готівку. Поки смарт-карта використовується як звичайна дебетова карта (умовно названа електронним гаманцем), в яку вносяться записи про списання грошей або просто інформація про клієнта.

Залежно від способу розрахунків платіжні системи можна класифікувати на:

• кредитні схеми;
• дебетові схеми;
• схеми з використанням «електронних грошей».

1. Кредитні схеми. У основу кредитних схем покладено використання кредитних карток.

Переваги кредитної схеми:

• звичність для клієнтів і правова визначеність;
• достатньо висока захищеність конфіденційної інформації завдяки використанню протоколу SET (спеціального ПЗ), розробленого компаніями MasterCard, VISA, Microsoft IBM. Відповідно до цього протоколу номер картки, передаваний по мережі, шифрується з використанням електронного підпису клієнта.

До недоліків цієї схеми відносяться:

• необхідність перевірки кредитоспроможності клієнта і авторизації картки (отримання від банку-емітента банківській платіж ний картки і дозволу на здійснення операцій з використанням цієї картки; завдяки авторизації блокуються гроші на рахунку з подальшим зменшенням вільної для покупки суми), що підвищує витрати на проведення транзакції і робить систему непристосованою для проведення мікроплатежів;
• відсутність анонімності і, як наслідок, можливий для здійснення нав'язливий сервіс з боку торгових структур;
• обмежена кількість електронних магазинів, що приймають кредитні картки;
• необхідність виплачувати відсотки за кредит.

2. Дебетові схеми. Дебетові картки можуть використовуватися при оплаті товарів і послуг через мережу Інтернет в режимі онлайна так само; як при отриманні готівки в банкоматі: для здійснення платежу клієнт повинен ввести PIN-код. Проте на практиці цей варіант використовується достатньо рідко. Набагато ширше поширені електронні чеки. Електронний чек, як і його паперовий аналог, містить код банку, в який цей чек повинен бути пред'явлений для оплати, а також номер рахунку клієнта. Кліринг по електронних чеках здійснюють різні компанії, наприклад, CyberCash, NetCheque.

До категорії дебетових схем можна віднести і розрахунки за допомогою електронних «гаманців», для яких передбачений кліринг трансакцій. Зокрема за допомогою віртуальних електронних «гаманців» (особливістю яких є те, що сума зберігається в цьому випадку на жорсткому диску комп'ютера). Прикладом системи віртуальних гаманців може служити система Cybercoins, розроблена компанією CyberCasH.

Перевагою дебетових схем платежів є те, що вони позбавляють клієнта від необхідності платити відсотки за кредит.

Недоліки дебетових схем платежів. Проблема забезпечення необхідного рівня безпеки платежів стосовно дебетових схем поки не знаходить прийнятного рішення. Проте, в секторі дрібних платежів, де проблема безпеки стоїть не так гостро, дебетові схеми можуть успішно конкурувати з кредитними схемами.

3. Схеми платежів з використанням «електронних грошей». За своєю суттю ці схеми відносяться теж до дебетових систем. Існує два типу цифрової готівки:

• що зберігається на смарт-картах;
• на жорсткому диску комп'ютера.

Всі розрахунки по електронних «гаманцях» проводить банк або інша клірингова організацій. У системах електронних грошей запис на картці або жорсткому диску комп'ютера прирівняна до відповідної суми в тій або іншій валюті. Ця сума може конвертуватися або передаватися безпосередньо по каналах зв'язку між продавцем і покупцем. Кліринг операцій з «електронними грошима» не проводиться.

Переваги схем з використанням «електронних грошей»:

• системи цілком підходять для здійснення мікроплатежів;
• забезпечується необхідний рівень анонімності платежів.

До недоліків схем, що базуються на використанні «електронних грошей», відносяться:

• необхідність попередньої покупки купюр;
• відсутність можливості надання кредиту.

При платежах кредитними картками учасниками платіжної системи можуть бути:

• продавець (сервер);
• покупець (клієнт);
• банк-емітент (банк покупця) – випускає (емітує) картки; відкриває клієнтові рахунок, пов'язаний з карткою; проводить авторизацію платежів картками (підтверджує, що на рахунку є гроші); здійснює переведения грошей з карткового рахунку клієнта на рахунок банку-еквайера;
• банк-еквайер (банк продавця, розрахунковий банк) – це банк, з яким пов'язаний електронний магазин; здійснює розрахунки з магазином по операціях.

Платіжна система – електронні компоненти, що забезпечують здійснення платежу. Зазвичай має авторизаційний сервер (платіжний шлюз), який приймає параметри кредитної картки та дані по операції; може перевіряти, чи підключений магазин до платіжної системи.

Процесинговий центр (процесор платежу) – створюється емітентами пластикових карток (банками) та їх об'єднаннями, дозволяє здійснювати авторизацію платежів за певними типами кредитних карток.

Основні типи платіжних систем залежно від варіантів обслуговування ними покупців та продавців:

1. «Платіжні шлюзи» – системи, що забезпечують авторизацію декількох типів міжнародних кредитних карток, причому ці картки можуть бути емітовані різними банками. Авторизація здійснюється через процесингові центри. Продавцеві необхідно відкрити Меrсhаnt Ассоunt в одному з банків, що працюють з тими самими процесинговими центрами, що и платіжний шлюз. Серед подібних систем найбільш відомі іноземні СуberСаsh (www.суbercаsh.соm), АuthorizeNet (www.authorizenet.соm) та російська Аssist (www.аssist.ru). Оплата за користування такими системами складає $390–150 за підключення і 3–5% від вартості покупки.
2. «Замкнені системи» – системи, що забезпечують авторизацію декількох типів міжнародних кредитних карток, які емітовані одним банком, причому і покупець і продавець мають укласти договір на обслуговування в цьому банку. Вони використовуються в Росії – Іnstant (www.рауbot.соm), Еліт (www.elit.ru), і в Україні – «Система Internet-комерції» банку «Аваль» (www.іnt-соmmerсе.соm).
3. «Посередники» – системи, що здійснюють авторизацію кількох типів кредитних карток, а також беруть на себе функції прийому платежів. Вони можуть використовуватися продавцями, які не мають власного Merchant Account. Як приклади таких систем можна назвати NetМоnеуIn(www.netmoneyin.com), Ibill (www.іbill.соm). В Україні теж була спроба зробити таку систему.

Електронні гроші (е-monеу, е-саsh) – це послідовності чисел, або файли, які відіграють роль грошей і розміщуються на електронних носіях. Виділяють два типи систем на основі електронних грошей:

• системи, що використовують цифрові гроші, які зберігаються у вигляді файлів на комп'ютері власника, – так званий«ПК-варіант» електронних грошей;
• системи, що використовують цифрові гроші, які зберігаються на smart-карті.

Розглянемо детально кожний із цих видів систем.

Системи, в яких електронні гроші зберігаються на комп'ютері власника Цифрові гроші можна створити, згенерувавши деяку послідовність чисел (аналог номера банкноти) та присвоївши їй певний номінал. Для того щоб захистити електронну банкноту (купон) від підробки, її підписують цифровим підписом (наприклад, таємним ключем, згенерованим спеціалізованою програмою).

З метою отримання від банку (чи іншої організації) певної суми в електронних грошах, слід заплатити за неї реальними грошима. Отримавши файл – електронну банкноту, її можна витратити в магазині, де приймають цифрові гроші, або ж передати іншій особі, яка може отримати за цифровий купон реальні гроші в банку.

Звичайно, файл з електронними грошима можна втратити – при аварії жорсткого диску, або ж просто ненавмисне видаливши його, але і реальні гроші деколи губляться.

За допомогою спеціальних механізмів реалізується можливість поділу електронних грошей на менші суми та приєднання сум у спеціальному клієнтському програмному забезпеченні (гаманці). Завдяки цьому клієнт може платити точно задану суму і не замовляти потрібні суми кожний раз у банку.

Серед платіжних систем на основі цифрових грошей можна назвати: іноземні – NetCash, DigiCash (www. digicash.соm) і російські – WebMoney (www.webmoney.ru), РауСаsh (www.раусаsh.ru) та в Україні – (www.раусаsh.kiev.ua ).

PayCash (пейкеш) – це система готівкових платежів в мережі Інтернет (розробка web-агентства TomStudio). У системі PayCash учасники наперед зобов'язуються застосовувати для здійснення фінансових операцій спеціальне програмне забезпечення, що іменується умовно «гаманцем». Встановлений користувачем на персональному комп'ютері «гаманець» набуває особливого унікального параметра – ключа для вироблення електронного цифрового підпису під всіма електронними документами, що відправляються за допомогою «гаманця». Ключ пов'язаний тільки з «гаманцем» і ніяк не пов'язаний з комп'ютером, на якому він запущений. Власник «гаманця» без яких-небудь обмежень може переносити його з одного комп'ютера на іншій, платити з удома, на роботі або в гостях.

Переваги платіжної системи Pаy Cash:

1. PayCash є, як було відмічено вище, системою готівкових платежів в середовищі Інтернет.
2. Простота використання.
3. Її застосування робить не потрібним використання кредитної карти.
4. Платежі стають достатньо безпечними, а найголовніше, анонімними.
5. Користувач одержує рахунок системи PayCash, з якого можна здійснювати безготівкові розрахунки.
6. Система PayCash є відкритою системою, готовою до створення як локальних, так і глобальних платіжних систем.
7. Будь-який учасник системи може бути як платником, так і одержувачем платежу.

Недоліки системи PayCash полягають в наступному:

1. Шахрайство може залишитись безкарним.
2. Програмне забезпечення – «гаманець» поки що не повною мірою захищає від стороннього втручання.
3. Використовується достатньо дорога система шифровки інформації.

Електронна платіжна система Webmоnеу Тrаnsfer. Ця система являє собою автоматичний програмно-апаратний комплекс, що управляв рухом, обігом цифрових титульних знаків Webmоnеу в мережі Інтернет. Умовна вартість однієї одиниці Webmоnеу – один карбованець для операцій по рахунках системи типу «К» і один долар для операцій по рахунках системи типу «Z». Учасниками платіжної системи Webmоnеу Тrаnsfer можуть бути будь-які користувачі мережі Інтернет.

Розрахунки за допомогою старт-карток. Смарт-картка аналогічна до звичайної кредитної картки, але замість магнітної смуги, в ній розміщена мікросхема. Назва «смарт-карта» (sтаrt – інтелектуальна, або розумна) пов'язана з можливістю виконувати досить складні операції з обробки інформації.

Старт-картка, призначена для електронних розрахунків, зберігає в пам'яті електронні гроші. Занести гроші на неї можна за допомогою АТМ (Automated Teller Machine) – автоматичної касової машини в банку, в пунктах обміну валют чи банкоматах.

Як тільки карта проініційована и у ній записані дані (або сума грошей), доступ до них захищається кодованим паролем (або РІN-кодом), відомим тільки хазяїну карти. Дані, записані на карті, можуть бути також зашифровані При несанкціонованій спробі використання смарт-карта здатна самостійно на певний час або назавжди припинити свою роботу. Для відновлення її працездатності необхідно її повернути на місце видачі, тобто до банку.

Переваги смарт-карток. Смарт-карти надають можливість більш простої організації платіжної системи та забезпечують надійніший захист грошей користувача. Крім того, вони мають високі експлуатаційні характеристики (час збереження інформації – 10 років; температура збереження – від -20 до +55 °С; робоча температура – від 0 до +50 °С), стійкі до зовнішніх впливів. Серед іноземних проектів на основі смарт-карт найбільш відомими є Моndeх, Visa Cash (www.visa.соm), Рroton.

Чеки як платіжний засіб широко використовуються в Америці. У нашій країні чеки не знайшли поширення. Проте електронні магазини можуть приймати чеки від американців в оплату за товари та послуги.

Ключевою інформацією для платежу чеком є:

• код банку, в якому відкритий рахунок,
• номер чекового рахунку.

Чек може оплатити лише банк, в якому знаходиться відповідний чековий рахунок, і для оплати необхідно подати сам чек. Інший банк може прийняти чек для виплати на інкасо – він перешле цей чек до потрібного банку та візьме за свої послуги комісійні. В Україні існують банки, які приймають чеки до оплати (гроші виплачуються за два – чотири тижні).

Можна виділити кілька типів платіжних систем за тим, як вони підтримують роботу з чеками:

• виступають як посередник для прийому чеків покупця для продавця, але потребують наявності в продавця Меrchant Account;
• забезпечують авторизацію чеків покупця від продавця і не потребують Меrchant Account;
• системи без посередників – клієнт платить чеком продавцю. Продавець має передбачити авторизацію чека;
• підтримують оплату чеком, яку здійснює споживач споживачеві або компанія – компанії, але не надають послуг авторизації чеків продавцям товарів.

Джерела:

1. Макарова М.В. Електронна комерція: Посібник для студ. вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 272 с.
2. Балабанов И.Т. Электронная коммерция. – СПб.: Питер, 2001. – 336 с.
3. Холмогоров В. Интернет-маркетинг: Краткий курс. – СПб.: Питер, 2001. – 208 с.
4. Успенский И. Энциклопедия Интернет-бизнеса. СПб.: Питер, 2001. – 432 с.
5. Крупник А. Как продавать товар и получить деньги в Internet (введение в электронную коммерцию). М.: МикроАрт, 2001. – 245 с.
6. Електронна комерція: Навч. посіб./ Береза А.М., Козак Г.А., Левченко Ф.А. К: КНЕУ, 2002. – 328с.
7. Ситник В.Ф., Козак І.А. Телекомунікації в бізнесі. К: КНЕУ, 2002. – 258 с.
8. Пейтел К., Мак-Картни М.П. Секреты успеха в елктронном бизнесе. СПб.: Питер, 2001. – 120 с.
9. Годин В.В., Корнеев И.К. Информационное обеспечение управленческой деятельности. – М: Мастерство, Вісш. школа, 2001. – 240 с.
10. Спивак В.А. Современніе бизнес-коммуникации. – СПб.: Питер, 2002. – 447 с