Стратегія і тактичні прийоми електронної комерції
У 1983-1985 роках міжнародні організації ООН (UN/ECE та ISO) почали розробку процедур, форматів даних i міжнародних кодових систем для ЕОД. Була створена міжнародна робоча група UN/ECE, яка в жовтні 1988 року оприлюднила першу версію міжнародного стандарту United Nations Electronic Data Interchange for Admistration, Commerce and Transpot – UN/EDDFACT (ООН/Електронний обмін даними для адміністрації, торгівлі i транспорту).
В EDIFACT були виділені чотири основні компоненти, які підлягають стандартизації при підготовці документів для передачі по каналах телекомунікацій. Це – елементи даних (data elements), стандарти групи елементів даних (standart data segments), стандарти повідомлення (standart messages) i правила створення форматів документів (syntax rules). Таким чином, був розроблений набір синтаксичних правил i комерційних елементів, який одержав скорочену назву EDIFACT i був оформлений у вигляді двох стандартів ISO:
- ISO 7372 – Trade Data Element Directory (Довідник комерційних елементів даних);
- ISO 9735 – Application Level Syntax rules (Правила синтаксису на користувацькому рівні).
Стандарти EDIFACT розроблялись для використання у глобальних комп'ютерних мережах з широким колом користувачів – державними установами, виробниками товарів, виробів і послуг, дистриб’юторами, брокерами, транспортними експедиторами, банками, страховими компаніями та ін. По суті вони є універсальною мовою електронного спілкування на міжнародному рівні, тобто лінгвістичним забезпеченням для систем електронного бізнесу (електронної комерції).
Головними цілями створення і використання EDIFACT було визнано:
- визначення стандартних по синтаксису і семантиці повідомлень, які відповідають міжнародним стандартам;
- заміна звичайних паперових форм та документів електронними документами и відповідними методами їх обробки;
- прискорення документообігу і відповідно оперативності обробки комерційних та фінансових транзакцій;
- створення для малих, середніх і великих фірм більш сприятливих і рівних умов ринкової конкуренції;
- поліпшення умов для підготовки і здійснення торговельних угод;
- більш широке і масове використання клієнтами сучасних комп'ютерних мереж та їх послуг.
На сучасному етапі розрізняють такі основні види приклад них служб:
- Он-лайнові бази даних (ОЛБД) – бази даних, які доступні в оперативному режимі з терміналів користувачів. Вони цілодобово відкриті для діалогового пошуку інформації і видачі довідок та різних статистичних звітів. Користувачами ОЛБД можуть бути спеціалісти комерційних і фінансових організацій, економісти, дилери, постачальники, агента фінансових і торговельних організацій.
- Електронна пошта (ЕР – Electronic Post) – система обміну и обробки повідомлень (сукупність електронних поштових скриньок, програмних засобів обробки, збереження і передачі повідомлень, термінальних станцій для підготовки і вводу повідомлень). Користувачі ЕР можуть проводити міжперсональний обмін повідомленнями, розсилати повідомлення за списками адрес, зажадати свої повідомлення з поштових скриньок, організовувати проблемні телеконференції і виконувати інші функції обробки повідомлень (електронних документів).
- Електронна передача грошових коштів (EFT – Electronic Funds Transfer) – система передачі фінансових (кредитних, платіжних) документів між клієнтами і банками, між окремими банками, між банками й іншими фінансовими та комерційними організаціями. Міжнародна мережа обміну фінансовою інформацією SWIFT забезпечує багато функцій EFT.
- Електронний обмін даними (EDI – Electronic Data Interchange) – багатоцільова система обміну документами, які мають розвинуту структуру даних. Як правило, реалізується на базі стандартних програмних і технічних засобів електронної пошти.
- Управляючі мережні служби (Managed Network Services). Виконують різні виробничі, адміністративні і службові функції управління об'єктами, технологічними лініями, транспортними системами і службовцями підприємств. Реалізуються на базі внутрішньофірмових мереж ЕОМ, розподілених між підрозділами фірми.
- Телеметричні служби – система оперативного спостереження, дистанційного виміру і контролю за нерухомими і рухомими об'єктами.
Стандарт ОВІ (Ореn Buying on Internet) – це відкритий, гнучкий стандарт для вирішення питань ділової співпраці через Internet. Початковою метою при його створенні була автоматизація великих за об'ємом, але незначних за вартістю угод між торговельними партнерами, які становлять близько 80% усіх операцій приватних фірм. У межах стандарту ОВІ виділяють чотири сторони: особа, що формує запит; продавець; покупець; центр платежу (банк).
Технічна специфікація версії ОВІ/2,1 фокусує свою увагу на таких аспектах процесу:
- на стандартній процедурі доступу до спеціалізованих каталогів продавця;
- стандартному форматі інформації, якою обмінюються партнери;
- стандартних методах передачі інформації між організаціями та стандартних механізмах захисту інформації, авторизації доступу і підтвердження згоди.
Технічна спеціалізація ОВІ/2,1 містить інформацію про:
- ЕDІ-специфікацію для форматування електронних замовлень та запитів-відповідей для передачі між покупцями і продавцями;
- розміщення відформатованої щодо вимог ЕDІ інформації у ОВІ-об'єкт, який може пересилатися торговому партнерові;
- використання цифрових підписів для завірення документів;
- безпечну передачу ОВІ-об'єктів торговельному партнеру через Internet;
- опис аутентичної моделі ОВІ;
- опис керівництва для використання та управління цифровими сертифікатами, що вимагаються для ідентифікації.
ОВІ-архітектура базується на наступній моделі електронної комерції типу В2В:
- Особа, що формує замовлення (ОФЗ), використовуючи Web-броузер, підключається до локального серверу покупця, який розміщується в організації-покупця і вибирає гіперзв'язок із торговим сервером організації-продавця, котрий містить on-line каталог товарів та послуг.
- Сервер організації продавця встановлює ідентичність особи, що формує замовлення, та організаційну належність на основі інформації, котра міститься в цифровому сертифікаті ОФЗ.
- Зміст «котика ОФЗ» переводиться в запит на замовлення.
- Адміністративна інформація (включаючи тип платежу) додається до запиту на замовлення в організації покупця (автоматично з профільної бази даних і/або вручну ОФЗ), і замовлення обробляється всередині автоматично або через процес на основі власної технології.
- 3авершене і схвалене замовлення формується як ОВІ-об'єкт (ЕDІ-сумісний). При цьому підраховується в разі потреби цифровий підпис. Замовлення (і цифровий підпис, якщо є) інкапсулюється в ОВІ-об'єкт, який кодується для транспортування і передається захищеним чином від серверу організації-покупця до сервера організації-продавця через Internet.
- Організація-продавець одержує кредитне підтвердження, якщо необхідно, і починає виконання замовлення.
- Центр платежу отримує рахунок і здійснює платіж.
За допомогою електронної комерції можна поліпшити майже будь-яку ділянку економічної діяльності, наприклад, домогтися підвищення обсягу продажів, додавши мультимедійну інформацію до Internet-презентацій і розмістивши більш докладний опис продукції на Web-вузлі.
Використання Internet як комунікаційного засобу знижує прямі витрати на діловодство. Якщо продукція фірми цифрова, то і доставку можна здійснювати через Internet: програмне забезпечення доставляється покупцеві через Internet, там же оформляється купівля. Тим самим відпадає потреба в друкарській документації и пакуванні. Доставка нових програмних продуктів або оновлених версій електронними засобами (прямо або через дистриб'ютора) скоротить час виходу цифрової продукції на ринок. Розміщення електронного каталогу в мережі, замість його друкування на папері, і розсилання поштою також зменшує час, за який інформація потрапляє замовникам і дистриб'юторам.
Використання інформації про замовників та їх потреби безпосередньо впливає на економічну діяльність. Спираючись на таку інформацію, виробник може модифікувати розробку нової продукції і планування. Це дозволяє йому одержати переваги на ринку.
Щоб підвищити ефективність е-комерції треба вдосконалювати напрями:
- Організаційні питання:
- побудова інфраструктури для поширення інформації;
- систематизація і керування інформацією;
- використання послуг посередників;
- підтримка гнучкої організаційно-штатної структури;
- внутрішня реорганізація – перехід від ієрархічної структури до «плоскої».
- Практичні питання:
- пілотні проекти;
- автоматизація;
- планування розширення;
- використання великих масивів даних;
- установлення додатків для оптимізації виробничих процесів.
- Питання маркетингу:
- двобічній зв'язок із споживачем;
- збір зведень про споживачів;
- організація мережних співтовариств за інтересами;
- вільне поширення інформації (як усередині фірми, так і за її межами).
- Правові питання:
- оподатковування;
- зберігання в таємниці отриманих від споживачів зведень, а також внутрішньої інформації компанії;
- контроль за експортом криптографічної продукції.
Джерела:
- Макарова М.В. Електронна комерція: Посібник для студ. вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 272 с.
- Балабанов И.Т. Электронная коммерция. – СПб.: Питер, 2001. – 336 с.
- Холмогоров В. Интернет-маркетинг: Краткий курс. – СПб.: Питер, 2001. – 208 с.
- Успенский И. Энциклопедия Интернет-бизнеса. СПб.: Питер, 2001. – 432 с.
- Крупник А. Как продавать товар и получить деньги в Internet (введение в электронную коммерцию). М.: МикроАрт, 2001. – 245 с.
- Електронна комерція: Навч. посіб./ Береза А.М., Козак Г.А., Левченко Ф.А. К: КНЕУ, 2002. – 328с.
- Ситник В.Ф., Козак І.А. Телекомунікації в бізнесі. К: КНЕУ, 2002. – 258 с.
- Пейтел К., Мак-Картни М.П. Секреты успеха в елктронном бизнесе. СПб.: Питер, 2001. – 120 с.
- Годин В.В., Корнеев И.К. Информационное обеспечение управленческой деятельности. – М: Мастерство, Вісш. школа, 2001. – 240 с.
- Спивак В.А. Современніе бизнес-коммуникации. – СПб.: Питер, 2002. – 447 с.