Види підключення абонентів: on-line та of-line режими

Більшість користувачів Internet працюють на звичайних персональних комп'ютерах типу РС ІВМ або Масіntosh. Кількість доступних їм послуг Internet залежить від типу сполучення з мережею.

Існує декілька видів підключення абонентів до Internet:

  • on-line-режими:
    1. тимчасове ІР-підключення з допомогою лінії, що комутується (dial-up);
    2. постійне ІР-підключення;
    3. тимчасовий (сеансовий) термінальний доступ в режимі on-line;
  • of-line-режим – сеанси зв'язку з передачею електронної пошти за протоколом UUCP.

On-line (он-лайн, на лінії) – «живе» сполучення комп'ютера користувача з віддаленим комп'ютером, сеанс в режимі реального часу.

Of-line (оф-лайн, позалінією, або в автономному режимі) – робота користувача на комп'ютері до початку сеансу зв'язку з іншим комп'ютером у мережі Internet.

Постійне ІР-підключення. Такий тип підключення з допомогою виділеної телефонної лінії перетворює комп'ютер користувача або локальну мережу цілої установи на органічну частину Internet.

Виділена (відокремлена) лінія служби зв'язку – канал зв'язку високої якості, який, як правило, належить телефонній компанії і орендується Internet-провайдерами для забезпечення зв'язку між кількома вузлами або для зв'язку провайдера та одного з його абонентів.

Для підключення до Internet локальної мережі установи відповідно з ІР-протоколом необхідні:

  • сервер-комп'ютер, який працює під будь-якою версією операційної системи Unix;
  • клієнтське програмне забезпечення відповідних послуг Internet для робочих станцій локальної мережі;
  • маршрутизатор;
  • високошвидкісні модеми;
  • пряме сполучення з постачальником мережених послуг Internet.

Тимчасовий термінальний доступ. За такого режиму використовується емуляція терміналу вузлового комп'ютера на комп'ютері абонента шляхом сполучення його з допомогою телефонної лінії.

Термінал – елемент централізованої обчислювальної системи, який забезпечує систему засобів взаємодії з користувачем (інтерфейс) і доступ до обчислювальних ресурсів хостів.

Емуляція терміналу – імітація персональними комп'ютерами з допомогою спеціального програмного забезпечення терміналів, підключених до хостів.

Користувач може керувати програмами, що виконуються на вузлі, зі свого комп'ютера, який на час сеансу зв'язку імітує термінал вузлової машини (хосту).

Як правило, він не володіє власними ресурсами для виконання прикладних програм.

Джерело:
Навчально-методичний комплекс з курсу «Електронна комерція» (для студ. напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» IV курсу денної та заочної форми навч.) / Укл.: О.В. Новак. – Алчевськ: ДонДТУ, 2010. – 120 с.