Надання інформаційних послуг. Дистанційне навчання

Дистанційне навчання – відкрите, тобто відрізняється від класичної моделі класної кімнати, де діє схема «викладач передав свої знання учням». У відкритій моделі дистанційного навчання учень самостійно обирає курси, які бажає, а звідси – і темп, і порядок вивчення їх окремих модулів. До того ж навчання відбувається в постійному спілкуванні з віддаленими т'юторами (викладачами) і віртуальними одногрупниками.

Сучасне дистанційне навчання – комп'ютерне, де й самі персональні комп'ютери, і мережі використовуються як засоби створення, передавання та відображення навчальних матеріалів, спілкування з т'юторами і одногрупниками.

Щоб пройти дистанційний курс, достатньо мати електронну пошту. Відеоконференції, передача відео- і аудіо-матеріалів з лекцій провідних викладачів навчальних закладів, передусім центральних міст чи закордонних коледжів, університетів, без сумніву – перспективна форма дистанційного навчання (характерна для Північної Америки і Європи). Але для пострадянських країн, в тому числі України, це поки що неможливо. Причина цього – низька якість національних комунікацій і неплатоспроможність більшості українських вищих навчальних закладів та інших споживачів дистанційної освіти.

Отже, проходження дистанційного курсу потребує:

• від т'ютора – якісного подання цінної для слухача інформації, спілкування з ним;
• від слухача – вміння використовувати персональний комп'ютер, електронну пошту (іноді гіпертекстове середовище Інтернет – WWW); вміння самостійно працювати і водночас здатності до «роботи в команді».

Права власників дистанційних курсів – юридичні права, які дають змогу фізичній особі чи установі цілком розпоряджатися навчально-методичними дистанційними матеріалами. Вони часто збігаються з авторськими правами розробників курсів. Ці права можуть бути придбані в розробників.

Дистанційне навчання розвивається не тільки в межах національних систем освіти, а й окремими комерційними компаніями, переважно з орієнтацією на підготовку в галузі бізнесу та інформаційних технологій, яка становить у середньому чверть усіх програм вищої освіти.

Приватні корпоративні освітні мережі створені у таких всесвітньо відомих компаніях, як ІВМ і спеціалізованих тренінгових центрах, наприклад компанії Місrоsoft. Деякі з них значно випереджають системи, створені у західних університетах, як за складністю, так і за кількістю дистанційних курсів.

Необхідна децентралізація навчання, яке здійснює підприємство самостійно або звертаючись до послуг спеціалізованих тренінгових центрів.

Джерело:
Навчально-методичний комплекс з курсу «Електронна комерція» (для студ. напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» IV курсу денної та заочної форми навч.) / Укл.: О.В. Новак. – Алчевськ: ДонДТУ, 2010. – 120 с.