Поняття та класифікація платіжних систем
Електронна платіжна система – це автоматизована інформаційна система, призначена для проведення розрахунків в Internet між фінансовими, комерційними, виробничими, урядовими організаціями, а також окремими користувачами.
Основні вимоги до платіжних систем:
- дотримання конфіденційності (дані, наприклад, номер кредитної картки, повинні бути відомі лише тим, хто має право їх знати);
- збереження цілісності інформації (сума чи інші параметри транзакції не можуть бути змінені);
- надання засобів оплати (можливості оплати певними, доступними платнику способами);
- забезпечення аутентифікації (засвідчення, що платник чи отримувач платежу – саме ті, за кого себе видають);
- проведення авторизації (визначення, чи має платник кошти для здійснення платежу);
- мінімізація плати за транзакцію.
Залежно від використовуваного вигляду цифрові гроші можуть бути класифіковані:
- Обмін інформацією відкритим текстом. По суті, це не система, а найпростіший спосіб оплати в мережі Інтернет - за допомогою кредитної карти (як при замовленні по телефону). Він здійснюється за допомогою передачі по мережі всієї інформації (номер карти, ім'я і адреса власника) без яких-небудь особливих заходів безпеки.
- Системи, що використовують шифрування інформації на етапі обміну нею. Це більш захищений варіант у порівнянні з попереднім. Оплата здійснюється за допомогою кредитної карти, що передбачає передачу по мережі Інтернет інформації за допомогою безпечних або захищених протоколів сеансу зв'язку (шифрування).
- Системи, що передбачають використання посвідчень. Варіант, зв'язаний із застосуванням спеціальних захищених протоколів обміну інформацією з використанням цифрових сертифікатів і цифрового підпису, що засвідчують клієнта і продавця.
- Клірингові системи мережі Інтернет. Головна ідея клірингових систем Інтернету полягає в тому, що клієнт не повинен кожного разу при покупці розкривати свої персональні і банківські дані електронному магазину. Натомість він лише повідомляє магазину (що працює в кліринговій системі) свій ідентифікатор або своє ім'я в цій системі. Після цього магазин запрошує систему і одержує підтвердження або спростування оплати.
- Цифрова готівка (PC-варіант). Цифрова готівка – це дуже великі числа або файли, які і грають роль купюр і монет. На відміну від всіх вище наведених систем ці файли і є самі гроші, а не записи об них. Одним з варіантів цифрової готівки може бути цифровий чек.
- Цифрова готівка (Smart-card – варіант). Сучасна смарт-карта – це маленький комп'ютер з своїм процесором, пам'яттю, програмним забезпеченням і системою введення/виведення інформації. Далеко не всі смарт-карти містять в собі цифрову готівку. Поки смарт-карта використовується як звичайна дебетова карта (умовно названа електронним гаманцем), в яку вносяться записи про списання грошей або просто інформація про клієнта.
Залежно від способу розрахунків платіжні системи можна класифікувати на:
- кредитні схеми;
- дебетові схеми;
- схеми з використанням «електронних грошей».
У основу кредитних схем покладено використання кредитних карток. Переваги кредитної схеми:
- звичність для клієнтів і правова визначеність;
- достатньо висока захищеність конфіденційної інформації завдяки використанню протоколу SET (спеціального ПЗ), розробленого компаніями MasterCard, VISA, Microsoft IBM. Відповідно до цього протоколу номер картки, передаваний по мережі, шифрується з використанням електронного підпису клієнта.
До недоліків цієї схеми відносяться:
- необхідність перевірки кредитоспроможності клієнта і авторизації картки (отримання від банку-емітента банківської платіжної картки дозволу на здійснення операцій з використанням цієї картки; завдяки авторизації блокуються гроші на рахунку з подальшим зменшенням вільної для покупки суми), що підвищує витрати на проведення транзакції і робить систему непристосованою для проведення мікроплатежів;
- відсутність анонімності і, як наслідок, можливий для здійснення нав'язливий сервіс з боку торгових структур;
- обмежена кількість електронних магазинів, що приймають кредитні картки;
- необхідність виплачувати відсотки за кредит.
Дебетові картки можуть використовуватися при оплаті товарів і послуг через мережу Інтернет в режимі онлайна так само; як при отриманні готівки в банкоматі: для здійснення платежу клієнт повинен ввести PIN-код.
Проте, на практиці цей варіант використовується достатньо рідко. Набагато ширше поширені електронні чеки. Електронний чек, як і його паперовий аналог, містить код банку, в який цей чек повинен бути пред'явлений для оплати, а також номер рахунку клієнта. Кліринг по електронних чеках здійснюють різні компанії, наприклад, CyberCash, NetCheque.
До категорії Дебетових схем можна віднести і розрахунки за допомогою електронних «гаманців», для яких передбачений кліринг трансакцій, зокрема за допомогою віртуальних електронних «гаманців» (особливістю яких є те, що сума зберігається в цьому випадку на жорсткому диску комп'ютера). Прикладом системи віртуальних гаманців може служити система Cybercoins, розроблена компанією CyberCasH.
Перевагою дебетових схем платежів є те, що вони позбавляють клієнта від необхідності платити відсотки за кредит.
Недоліки дебетових схем платежів. Проблема забезпечення необхідного рівня безпеки платежів стосовно дебетових схем поки не знаходить прийнятного рішення.
Проте, в секторі дрібних платежів, де проблема безпеки стоїть не так гостро, дебетові схеми можуть успішно конкурувати з кредитними схемами.
Схеми платежів з використанням «електронних грошей». За своєю сутністю ці схеми відносяться теж до дебетових систем.
Існує два типу цифрової готівки:
- що зберігається на смарт-картах;
- на жорсткому диску комп'ютера.
Всі розрахунки по електронних «гаманцях» проводить банк або інша клірингова організація. У системах електронних грошей запис на картці або жорсткому диску комп'ютера прирівнюється до відповідної суми в тій або іншій валюті. Ця сума може конвертуватися або передаватися безпосередньо по каналах зв'язку між продавцем і покупцем. Кліринг операцій з «електронними грошима» не проводиться.
Переваги схем з використанням «електронних грошей»:
- системи цілком підходять для здійснення мікроплатежів;
- забезпечується необхідний рівень анонімності платежів.
До недоліків схем, що базуються на використанні «електронних грошей», відносяться:
- необхідність попередньої покупки купюр;
- відсутність можливості надання кредиту.
Джерело:
Навчально-методичний комплекс з курсу «Електронна комерція» (для студ. напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» IV курсу денної та заочної форми навч.) / Укл.: О.В. Новак. – Алчевськ: ДонДТУ, 2010. – 120 с.