Міжнародний стандарт електронного обміну даними для адміністрації, торгівлі та транспорту (EDIFACT): мета, основні завдання

У 1983-1985 роках міжнародні організації ООН (UN/ECE та ISO) почали розробку процедур, форматів даних i міжнародних кодових систем для ЕОД. Була створена міжнародна робоча група UN/ECE, яка в жовтні 1988 року оприлюднила першу версію міжнародного стандарту United Nations Electronic Data Interchange for Admistration, Commerce and Transpot – UN/EDDFACT (ООН/Електронний обмін даними для адміністрації, торгівлі i транспорту).

В EDIFACT були виділені чотири основні компоненти, які підлягають стандартизації при підготовці документів для передачі по каналах телекомунікацій. Це – елементи даних (data elements), стандарти групи елементів даних (standart data segments), стандарти повідомлення (standart messages) i правила створення форматів документів (syntax rules).

Таким чином, був розроблений набір синтаксичних правил i комерційних елементів, який одержав скорочену назву EDIFACT i був оформлений у вигляді двох стандартів ISO:

  • ISO 7372 – Trade Data Element Directory (Довідник комерційних елементів даних);
  • ISO 9735 – Application Level Syntax rules (Правила синтаксису на користувацькому рівні).

Стандарти EDIFACT розроблялись для використання у глобальних комп'ютерних мережах з широким колом користувачів – державними установами, виробниками товарів, виробів і послуг, дистриб’юторами, брокерами, транспортними експедиторами, банками, страховими компаніями та ін. По суті вони є універсальною мовою електронного спілкування на міжнародному рівні, тобто лінгвістичним забезпеченням для систем електронного бізнесу (електронної комерції).

Головними цілями створення і використання EDIFACT було визнано:

  • визначення стандартних за синтаксисом і семантиці повідомлень, які відповідають міжнародним стандартам;
  • заміна звичайних паперових форм та документів електронними документами і відповідними методами їх обробки;
  • прискорення документообігу і відповідно оперативності обробки комерційних та фінансових транзакцій;
  • створення для малих, середніх і великих фірм більш сприятливих і рівних умов ринкової конкуренції;
  • поліпшення умов для підготовки і здійснення торговельних угод;
  • більш широке і масове використання клієнтами сучасних комп'ютерних мереж та їх послуг.

На сучасному етапі розрізняють такі основні види прикладних служб:

  1. Он-лайнові бази даних (ОЛБД) – бази даних, які доступні в оперативному режимі з терміналів користувачів. Вони цілодобово відкриті для діалогового пошуку інформації і видачі довідок та різних статистичних звітів. Користувачами ОЛБД можуть бути спеціалісти комерційних і фінансових організацій, економісти, дилери, постачальники, агента фінансових і торговельних організацій.
  2. Електронна пошта (ЕР – Electronic Post) – система обміну й обробки повідомлень (сукупність електронних поштових скриньок, програмних засобів обробки, збереження і передачі повідомлень, термінальних станцій для підготовки і вводу повідомлень). Користувачі ЕР можуть проводити міжперсональний обмін повідомленнями, розсилати повідомлення за списками адрес, зажадати свої повідомлення з поштових скриньок, організовувати проблемні телеконференції і виконувати інші функції обробки повідомлень (електронних документів).
  3. Електронна передача грошових коштів (EFT – Electronic Funds Transfer) – система передачі фінансових (кредитних, платіжних) документів між клієнтами і банками, між окремими банками, між банками и іншими фінансовими та комерційними організаціями. Міжнародна мережа обміну фінансовою інформацією SWIFT забезпечує багато функцій EFT.
  4. Електронний обмін даними (EDI – Electronic Data Interchange) – багатоцільова система обміну документами, які мають розвинуту структуру даних. Як правило, реалізується на базі стандартних програмних і технічних засобів електронної пошти.
  5. Управляючі мережні служби (Managed Network Services). Виконують різні виробничі, адміністративні і службові функції управління об'єктами, технологічними лініями, транспортними системами і службовцями підприємств. Реалізуються на базі внутрішньофірмових мереж ЕОМ, розподілених між підрозділами фірми.
  6. Телеметричні служби – система оперативного спостереження, дистанційного виміру і контролю за нерухомими і рухомими об'єктами.

Джерело:
Навчально-методичний комплекс з курсу «Електронна комерція» (для студ. напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» IV курсу денної та заочної форми навч.) / Укл.: О.В. Новак. – Алчевськ: ДонДТУ, 2010. – 120 с.