Диверсифікація
Диверсифікація – (лат. divesus – різний, віддалений і facere – робити) – розширення номенклатури продукції, що її виробляють окремі фірми та об'єднання.
Диверсифікація існує у двох основних формах:
- розширення асортименту товарів, організація випуску нових видів продукції в межах «власної» галузі, тобто збільшення числа модифікацій певного виду товару, які задовольняють попит окремих груп споживачів. Відбувається найчастіше на ринках, де існує сильна конкуренція. Можлива також удавана диверсифікація продукту, коли за незмінної якості змінюють лише упаковку чи дизайн і пропонують продукт як новий за вищу ціну;
- вихід за межі основного бізнесу, проникнення в нові галузі та сфери господарства. Може здійснюватися як через створення нових підприємств, так і скуповування фірм або злиття з ними. Внаслідок цього відбувається перехід від односторонньої виробничої структури до багатопрофільного виробництва, крупні фірми і компанії поступово перетворюються на багатогалузеві комплекси.
Так, на початку 90-х серед 500 найбільших корпорацій США 90% існували у формі багатогалузевих концернів, переважна більшість яких мала у своєму складі в середньому підприємства 11 галузей, а наймогутніші – 30-50 галузей.
Диверсифікація – порівняно нове явище, швидко поширюється на Заході з середини 50-х XX ст. Покликана до життя НТР, необхідністю пристосування бізнесу до швидких структурних змін посиленням конкурентної боротьби. Диверсифікація також є інструментом використання переваг комбінування, проникання в нові прибуткові галузі, стабілізації бізнесу (діє за принципом «не класти всі яйця до одного кошика»). Диверсифікація дає змогу компенсувати спад збуту на ринку одних товарів його зростанням на інших. Завдяки цьому диверсифіковані підприємства більш стійкі та конкурентоспроможні, ніж вузькоспеціалізовані. Вони мають можливість переливати капіталу найприбутковіші галузі.
Диверсифікація може розглядатися як організаційно-економічний фактор підвищення ефективності виробництва. Одним із результатів диверсифікації є поява диверсифікованих концернів і конгломератів, що об'єднують підприємства багатьох галузей економіки, які не пов'язані між собою технологічним ланцюгом. Ці підприємства діють як самостійні, вони лише фінансово залежать від штаб-квартири конгломерату.
Диверсифікація стимулюється існуючим антимонопольним законодавством, яке обмежує горизонтальну експансію компаній, що загрожує монополізацією галузі, і поблажливо ставиться до вертикальної експансії, що базується на диверсифікації діяльності її наслідком є багатогалузева компанія, частка якої на окремому ринку не сягає критичних значень, тобто не створює монопольного становища.
Диверсифікація в економіці колишнього СРСР відбувалися спотворено, що характерно для командно-адміністративної економіки. Галузево-міністерська організація виробництва створювала штучні бар'єри на шляху економічно обґрунтованої міжгалузевої диверсифікації і водночас надавала можливості для штучної диверсифікації, коли підприємства, об'єднання «обростали» допоміжними «своїми» закладами.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.