Державне споживання

Державне споживання – частина валового національного продукту, що витрачається на утримання державного апарату (армії, поліції тощо), а також органів державного управління всіма сферами суспільного життя (економіки, соціальних, політичних ідеологічних відносин тощо), на виконання функцій держави. Державне споживання складається з витрат на оплату державних замовлень, державних закупівель товарів і послуг, утримання державних служб.

Зумовлене виникненням держави, розширенням її функцій, зокрема неспроможністю ринкового регулювання економіки, дією закону одержавлення економіки, поглибленням суперечностей суспільного відтворення. Так, у США витрати федерального уряду на державне споживання с з 1959 по 1995 зросли з приблизно 360,6 млрд. дол. до 473,2 млрд. дол., у т.ч. на закупівлю військових товарів і послуг – з 307,6 до 319,8 млрд. дол. (у 1994 вони становили 403,1 млрд. дол.), витрати штатів та місцевих органів влади – з 256,8 до 791,7 млрд. дол. Такі величезні витрати держави на державне споживання свідчать про перетворення її на важливий елемент базису, зокрема на державу-споживача, а опосередковано – і на державу підприємця, державу-фінансиста, державу-кредитора тощо. Джерелом витрат на державне споживання є переважно податки. З погляду відтворювального процесу державне споживання означає наявність значного гарантованого попиту, що є важливим фактором підриву товарного виробництва, вирівнювання попиту і пропозиції посилення рівноваги економічної системи.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.