Зовнішньоекономічні зв'язки

Зовнішньоекономічні зв'язки – торгові, виробничі, науково-технічні та інші економічні зв'язки країни з іншими державами. Основні форми зовнішньоекономічних зв’язків: зовнішня торгівля товарами і послугами, міжнародна міграція робочої сили, рух капіталів і міжнародний кредит, міжнародні валютно-фінансові відносини, обмін у галузі науки і техніки, міжнародна кооперація виробництва.

Зовнішня торгівля товарами і послугами – найпростіша форма зовнішньоекономічних зв’язків, що впродовж тривалого часу розвинулася від поодиноких трансакцій до регулярних великомасштабних операцій, які здійснюються на основі міждержавних угод. Зовнішня торгівля була і є важливою формою зовнішньоекономічних зв’язків. Вона характеризується швидким зростанням, яке у другій половині XX ст. значно випереджає збільшення світового виробництва. Показники, що характеризують зовнішню торгівлю: зовнішньоторговельний оборот (сума вартості експорту та імпорту за певний період), експортна квота (відношення вартості експорту до ВВП) тощо.

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення між країнами працездатного населення, спричинене нерівномірністю економічного розвитку країн, різними можливостями працевлаштування, відмінностями у рівнях оплати праці й життя тощо. Головними центрами еміграції є країни Західної Європи, США, Ізраїль. Наприкінці XX ст. у країнах ЄС налічувалося майже 14 млн. іноземних працівників та членів їх сімей. Вони – важливе джерело поповнення робочої сили і становлять в окремих країнах від 5 до 25% найманих працівників. Міграція робочої сили регулюється національними законодавствами, дво- і багатосторонніми угодами (в межах ЄС), нормативними актами МОП. Складна економічна ситуація в Україні в 90-х XX ст. спричинила виїзд з країни робочої сили, особливо кваліфікованої та науковців.

Рух капіталів і міжнародний кредит відображають об'єктивну тенденцію перерозподілу капіталів між країнами, задоволення потреб у цьому факторі виробництва через світовий ринок. Форми вивезення капіталу – приватні інвестиції, державні позики, кредити міжнародних фінансових організацій. Наприкінці 90-х зросло значення вивезення капіталу як різновиду зовнішньоекономічних зв’язків у підприємницькій формі (портфельні та прямі інвестиції у підприємство) і у вигляді позик. У 90-х за допомогою іноземних інвестицій вироблялося майже 20% продукції обробної промисловості в Англії та Франції, приблизно третина – у ФРН. Україна на шляху побудови регульованої ринкової економіки відчуває гостру потребу в іноземних капіталах.

Міжнародні валютно-фінансові відносини виникли внаслідок використання грошей у міжнародних розрахунках, водночас із появою зарубіжної торгівлі, й опосередковують міжнародні потоки товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Потреба в упорядкуванні розрахунків між країнами зумовила виникнення світової валютної системи, що забезпечує законодавче регулювання валютно-фінансових відносин за допомогою міждержавних валютних угод.

Обмін у галузі науки і техніки – порівняно нова, але швидко прогресуюча форма зовнішньоекономічних зв’язків. Вона дає змогу використовувати переваги міжнародного поділу праці в цій галузі для прискорення НТП в країні. Застосування новітніх наукових досягнень, передових технологій, організаційних інновацій – запорука успіху економічного розвитку. Окремій країні й невигідно, й не під силу проводити дослідження з усього спектра науково-технічних проблем. Тому обмін у галузі науки і техніки стає дедалі вагомішою формою зовнішньоекономічних зв’язків. Класичний приклад успішного використання іноземних технологій дає Японія.

У повоєнний період швидкого розвитку набуває вища форма зовнішньоекономічних зв’язків – міжнародна кооперація виробництва, яка є виявом міжнародного поділу праці на високому рівні розвитку продуктивних сил і полягає у спеціалізації окремих країн, фірм на виробництві певних видів готової продукції, напівфабрикатів або на окремих стадіях виробничо-технологічного процесу. Цей спосіб міжнародної співпраці при виготовленні кінцевого продукту широко використовують багатонаціональні та транснаціональні корпорації.

Розвиток і поглиблення зовнішньоекономічних зв’язків потребували створення механізму їх правового міжнародного регулювання – встановлення певних норм, правил і процедур, яких зобов'язуються дотримуватися країни в процесі співробітництва. З цією метою було створено відповідні наднаціональні та міжнаціональні інститути у галузі фінансів, валюти і кредиту – Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), у галузі торгівлі – Генеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ/СОТ), Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) та ін. Велике значення мають щорічні наради на вищому рівні семи провідних країн світу США, Японії, ФРН, Англії, Франції, Італії та Канади, на яких обговорюють і приймають рішення з питань світової економіки.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.