Квота

Квота (лат quot – скільки, пізніше quota – частка, що припадає на кожного) – частка участі в загальному виробництві, збуті, капіталі, зовнішній торгівлі та ін. Квота – кількісна міра для визначення розміру участі у справі, прав окремого члена господарської коаліції. Квотування виконує обмежувальні функції, дає змогу наперед визначати максимальні обсяги певних видів діяльності. Квоти широко застосовують у господарській практиці, найчастіше – у картельних угодах щодо їх членів – підприємств, компаній і країн у зовнішній торгівлі, у міжнародних економічних організаціях. У картельних угодах національного і наднаціонального типів (міжнародні монополії), що мають на меті отримання високих прибутків, для кожного члена встановлюється квоти на певний товар її перевищення передбачає штраф, невичерпання – отримання премії.

Система квоти практикується і в міжурядових товарних угодах на зразок ОПЕК, яка встановила на 1995 загальну. Квота денного видобутку нафти у 24,52 млн. барелів (1 барель – 159 л). На основі загальної квоти визначають квоти окремих країн-учасниць. У міжнародній торгівлі квоти використовують для регулювання експортних та імпортних операцій, тобто встановлення на певний період обсягів ввезення чи вивезення товарів у натуральних або вартісних показниках. У межах встановлених квот імпорт та експорт товарів здійснюють за ліцензіями. Найчастіше застосовують імпортні квоти як засіб обмеження ввезення в крашу певних видів товарів Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 16) запроваджено три види експортних (імпортних) квот. Вони встановлюють контингенти загалом (глобальні квоти) або по групах чи окремих країнах (індивідуальні квоти) їх впровадження мотивується потребою захисту окремих секторів національної економіки від надмірної іноземної конкуренції, платіжними можливостями країни (проблемами торговельного балансу), іншими економічними та політичними інтересами імпортні квоти встановлюються окремими країнами та їх угрупованнями. Так, якщо в торгівлі між собою країнами ЄС скасовані кількісні обмеження, тощо до третіх країн вони залишилися. В межах ЄС діє єдина система квотування (контенгування) імпорту та експорту, яка охоплює приблизно 2/3 зовнішньоторговельного обороту. На основі угоди Україні виділено квоти на ввезення в ЄС металів та інших товарів. Експортні квоти запроваджують передусім згідно з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють частку країни-учасниці у виробництві чи експорті певного товару, наприклад, угода щодо цукру, в якій бере участь Україна. Квоти можуть встановлюватись і як т. зв. добровільне обмеження експорту товарів в окремі країни. У 60-х XX ст. японці та європейці змушені були застосувати добровільні обмеження експорту окремих товарів до США під їх тиском. Квоти запроваджують і з метою відстоювання національних інтересів. За певних ситуацій це може захистити внутрішній споживчий ринок, як, наприклад, в перші роки незалежності України. Квотування імпорту часто використовується як засіб впливу підчас торговельних переговорів, дає змогу уникнути надмірної залежності від іншої країни щодо забезпечення життєво важливими продуктами, зокрема харчовими. У МВФ капітал формується за рахунок внесків країн-учасниць. К кожного члена встановлюється відповідно до ролі та місця країни у світовій економіці. Величина квоти надає країні певну кількість голосів у дорадчих та розпорядчих органах МВФ, а також визначає суму кредитів, які країна може отримати. Вона, за поодинокими винятками, не може перевищувати квоти країни-позичальника більш як удвічі. Прийняттю до МВФ передують переговори між нею і фондом, зокрема, щодо її квот Україна є членом МВФ з квотою в 0,69% (станом на 1995). Квоти переглядають кожні п'ять років, зрідка вони уточнюються позачергово. Країни, що мають найвищі квоти («велика п'ятірка»), набувають права призначати по одному адміністратору до дирекції МВФ.

Експортна квота

Експортна квота – встановлений обсяг виробництва та поставок на експорт певних товарів. Експортна квота – різновид заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, які використовують державні та міжнародні органи для обмеження виробництва й експорту товарів. Підставою для встановлення експортних квот є зобов'язання країн за міжнародними угодами, а також необхідність захищати національні інтереси. Експортні квоти переважно застосовується відповідно до міжнародних угод, які встановлюють частку кожної країни – учасниці угоди у виробництві або експорті будь-якого товару. Експортні квоти використовується для збалансування обсягів поставок товарів, платіжних балансів, а в деяких випадках – у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав. У межах встановлення експортних квот експорт здійснюється за ліцензіями, виданими уповноваженими на те державними органами.

Зовнішньоторговельна квота

Зовнішньоторговельна квота – показник, який характеризує співвідношення між вартістю експортно-імпортних поставок країни та ВВП. Зовнішньоторговельну квоту визначають як відношення сукупної вартості експорту та імпорту, поділеної на половину і зіставленої з вартістю вироблених товарів і послуг за винятком тієї частини, яка витрачається у процесі виробництва повністю, тобто предметів праці. Зовнішньоторговельна квота є узагальненим показником реальної відкритості (й водночас залежності) національної економіки лише у зіставленні з економічним потенціалом країни. Наприклад, у 1987 обсяг ВВП у Бельгії становив 139 млрд. дол., в Японії – 2373 млрд. дол., обсяг зовнішньоторговельного обороту на душу населення – відповідно 8450 і 1550 дол. Водночас зовнішньоторговельна квота в Бельгії становила 69%, а в Японії – лише 8%, що не відображало реального стану відкритості національних економік цих країн. Щоб уникнути цього, слід враховувати таку закономірність за майже однакового рівня розвитку продуктивних сил відкритість економіки тим більша, чим менший економічний потенціал країни. Рівень розвитку продуктивних сил найточніше виражається у величині ВВП на одного зайнятого. За цим показником Японія посіла перше місце (40,2 тис. дол.), Бельгія – друге (38 тис. дол.). Деякі економісти, не враховуючи сформульованої вище закономірності, роблять висновок про значну економічну залежність України. У 1987, наприклад, обсяг ВВП в Японії становив 2373 млрд. дол., а в Україні – 96 млрд. крб. (у фактично діючих цінах). З урахуванням зазначеної закономірності за ступенем залежності Україна значно наближається до аналогічних показників Японії. Якщо порівняти Україну і Францію, то у 1987 ВНП у Франції був у 3,9 рази більший, ніж в Україні, а ВНП на душу населення у 3 рази більший. Без урахування цієї закономірності ступінь відкритості економік двох країн становитиме приблизно 21%. Опосередковано ці дані підтверджуються статистикою приблизно 79% виробленої в Україні промислової продукції використовувалося всередині країни. Частка експорту у ВНП Індії в середині 90-х становила приблизно6%, США – майже 10, Японії – до 11, Іспанії – понад 17, Італії – 19, Польщі – 26, Данії – 36, Голландії – 57, Бельгії та Люксембургу – майже 72, в Україні – 20%.

Золота квота

Золота квота – частина внеску країни – члена МВФ, яка оплачувалася золотом.

Імміграційна квота

Імміграційна квота – офіційно встановлена кількість мігрантів, які можуть в'їхати до країни.

Імпортна квота

Імпортна квота – 1) форма нетарифних обмежень, за якої кількісно обмежується ввезення товарів у країну у вартісному або натуральному вираженні. Основні форми імпортної квоти абсолютна (встановлюється загальна кількість товарів, які дозволяється імпортувати) і тарифна (дозволяється ввезення конкретного товару впродовж певного періоду за умови сплати мита за заниженою ставкою), 2) показник, що характеризує значення імпорту національної економіки загалом або окремих галузей зокрема і визначається у вартісному або натуральному вираженні. Імпортна квота – це показник, який характеризує значення імпорту для національної економіки загалом, окремих її сфер і галузей. В колишньому. СРСР імпортна квота у промисловості становила 7-8%, у США в другій половині 90-х – 12-14%, в Україні – майже 30%. Це свідчить, з одного боку, про відкритість її економіки, тісні взаємозв'язки з країнами СНД, аз іншого – про її залежність від імпорту сировини, технологій, устаткування тощо. Найбільше залежить Україна від імпорту енергоносіїв (до 90%), лісоматеріалів (75%), багатьох видів продукції хімічної промисловості (приблизно на 45%), інструментів, верстатів, токарного, ковальсько-пресового устаткування(майже на 50%) та іншого, що заподіює економіці значних збитків. Основні шляхи подолання такої залежності: відновлення раціональних та встановлення нових ефективних економічних зв'язків з країнами СНД, поступова переорієнтація на виготовлення імпортозамінної продукції, істотне зниження енергомісткості, передусім нафтомісткості (наприкінці 90 х вона була майже у 10 разів вищою, ніж у розвинутих країнах світу), матеріаломісткості продукції (вища за світові аналоги приблизно в 2,5 рази).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.