Конвенція

Конвенція – міжнародні договори між урядами двох, кількох або багатьох країн, що передбачають дотримання загальних узгоджених правил торгівлі, грошового обігу, стягнення податків та мит, ціноутворення на товари і послуги, що експортуються або імпортуються (наприклад, Женевські конвенції – вексельні й чекові). Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська) – міжнародна економічна угода, прийнята в 1980, набрала чинності з 1.01.1988. Конвенції забезпечують широку уніфікацію національного законодавства з договорів купівлі-продажу і застосовується, якщо: 1) сторони угоди є учасниками конвенції, 2) право учасника конвенції застосовується через колізійні норми (країн КНР та США). Конвенція складаються з 4 частин, які містять 102 статті. Перша частина – сфера застосування і загальні положення. Друга – укладення договору. Третя частина регулює купівлю-продаж товарів і містить загальні положення, зобов'язання продавця, перехід ризику, загальні положення для покупця і продавця. Четверта – заключні положення. Держава може бути учасником другої і третьої частин конвенції. На 1.III.1990 ця конвенція діяла у 17 країнах (США, Фінляндії, Швеції, Сирії, Італії, Мексиці, Норвегії, Австрії, Австралії, Аргентині, КНР, Данії, Єгипті, Франції, Угорщині, Югославії, Замбії).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.