Система оптимізації грошових потоків у процесі господарської діяльності

У процесі управління грошовими потоками підприємства їхня оптимізація займає провідне місце.

Основною метою оптимізації грошових потоків підприємства є забезпечення збалансованості вхідного і вихідного грошових потоків у часі і за обсягом, а також постійне зростання чистого грошового потоку.

Як основні об'єкти оптимізації виступають вхідний і вихідний грошові потоки підприємства в цілому, грошові потоки по видах господарської діяльності, а також чистий грошовий потік підприємства.

На оптимізацію грошових потоків підприємства впливає сукупність факторів, які сприятливо або несприятливо впливають на величину і час формування вхідного і вихідного потоку. При цьому необхідно звернути увагу, що на вхідний потік діють одні фактори, а на вихідний потік діють інші фактори.

На вхідний і вихідний грошовий потік впливають зовнішні і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів, які впливають на вхідний грошовий потік, належать:

• стан і перспективи розвитку товарного ринку;
• рівень конкуренції на товарному ринку;
• стан і перспективи розвитку фінансового ринку;
• можливості використання коштів фінансового ринку;
• ефективність діяльності банківської системи;
• сформована система оподатковування;
• можливості державного і місцевого бюджетів з цільового фінансування найважливіших проектів та програм;
• загальний стан економіки в країні, фінансово-економічна політика держави.

До внутрішніх факторів, які впливають на вхідний грошовий потік, належать:

• цінова політика підприємства;
• амортизаційна політика підприємства;
• тривалість операційного і фінансового циклу підприємства;
• сезонність операційної діяльності;
• масштаби інвестиційної діяльності;
• професіоналізм менеджерів підприємства і цільових настанов власників суб'єкта господарювання.

До зовнішніх факторів, які впливають на вихідний грошовий потік підприємства, належать:

• поведінка постачальників сировини і матеріалів, основних кредиторів, а також споживачів продукції і послуг;
• періодичність і обсяги платежів по зобов'язаннях;
• рівень платежів по фінансових та інших зобов'язаннях;
• надійність партнерів з господарської діяльності;
• напрямки платежів і їх поєднання з надходженням коштів;
• вимоги законодавства і рівень фінансових санкцій.

До внутрішніх факторів, які впливають на вихідний грошовий потік, належать:

• облікова політика підприємства;
• рівень витрат на операційну і комерційну діяльність;
• рівень продуктивності праці;
• чисельність і кваліфікація персоналу;
• товарна, галузева і територіальна диверсифікованість діяльності;
• система обов'язкових платежів підприємства, їхня послідовність і обсяги;
• обсяги власного капіталу і рівень фінансової стійкості.

У процесі оптимізації грошових потоків підприємство повинне домагатися збалансованості вхідного і вихідного грошових потоків. Перевищення вхідного чи вихідного грошових потоків є недоліком у діяльності фінансових менеджерів і тому такий дисбаланс стає об'єктом оптимізації.

Методи оптимізації дисбалансу, що виник при перевищенні вихідного грошового потоку. Вибір методів залежить від тривалості цього дисбалансу, тобто короткострокового чи довгострокового. Якщо дисбаланс виник у короткостроковому періоді, то найчастіше застосовується метод, який одержав назву «Системи прискорення-уповільнення платіжного обороту» (або «Системи лідс енд легс»). Суть цієї системи полягає в розробці відповідних заходів щодо додаткового одержання коштів, тобто збільшення вхідного грошового потоку й уповільнення виплат підприємства чи скорочення вихідного грошового потоку.

Збільшення вхідного грошового потоку в короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

• використання передоплати за всю або більшу частину продукції, яка користується підвищеним попитом;
• скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям продукції;
• збільшення розмірів цінових знижок при реалізації продукції, яка не користується високим попитом;
• прискорення інкасації дебіторської заборгованості;
• використання сучасних форм рефінансування простроченої дебіторської заборгованості – облік векселів, факторингу, форфейтингу;
• індивідуальна робота з кожним дебітором з метою прискорення надходження коштів;
• використання короткострокових фінансових кредитів і позик.

З метою уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді можна рекомендувати такі заходи:

• збільшення термінів за погодженням з постачальниками товарного (комерційного кредиту);
• уповільнення інкасації власних платіжних документів;
• реструктуризація короткострокових фінансових боргів шляхом переведення їх у довгострокові борги;
• одержання відстрочки по платежах у бюджет і позабюджетні фонди;
• зменшення розміру платежів за рахунок удосконалювання внутрішньої і зовнішньої фінансової політики підприємства, спрямованої на економію витрат.

У довгостроковому періоді збільшення вхідного грошового потоку може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

• збільшення розмірів власного капіталу за рахунок випуску нових акцій, додаткових установчих внесків, одержання бюджетного цільового фінансування, капіталізації більшої суми чистого прибутку підприємства;
• залучення додаткових фінансових кредитів і позик у формі випуску корпоративних облігацій чи довгострокового банківського кредиту;
• продажу частини або всього пакета цінних паперів для збільшення обсягу коштів в обороті;
• ліквідація і продаж частини майна, насамперед основних фондів, або здачі їх в оренду у випадку їх недостатньо ефективного використання;
• збільшення обсягу продажів за рахунок зростання виробництва продукції, удосконалювання технології, випуск нових видів продукції чи надання нових видів послуг;
• диверсифікованість діяльності шляхом проникнення на нові ринки збуту і ринки ресурсів;
• підвищення продуктивності праці, розвиток рекламної діяльності, впровадження нових нетрадиційних підходів роботи з покупцями;
• активного використання оренди, у т.ч. фінансового лізингу;
• одержання безоплатної фінансової підтримки від вищестоящих господарських структур.

Зниження обсягів вихідного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

• зменшення обсягів придбання основних коштів, які не забезпечують істотного збільшення в довгостроковому періоді вхідного грошового потоку;
• зменшення вкладення коштів у фінансові інструменти інвестування;
• зниження витрат на придбання матеріальних оборотних активів за рахунок вибору дешевшої і якісної сировини та матеріалів;
• вибір більш придатних за витратами постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів;
• зменшення транспортних і складських витрат за рахунок оптимізації розмірів постачань матеріальних оборотних активів, скорочення періоду збереження товарно-матеріальних цінностей;
• істотне підвищення продуктивності праці, яке дозволяє знизити витрати на оплату праці і позабюджетні платежі;
• мінімізація загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції і послуг.

Методи оптимізації дисбалансу, який виник при перевищенні вхідного грошового потоку підприємства. Зокрема, можуть бути рекомендовані такі заходи:

• збільшення масштабів і темпів здійснення реальних інвестицій, у т.ч. придбання нового обладнання, будівництво нових будівель або розширення діючих об'єктів; модернізація діючих виробничих потужностей; придбання нових технологій тощо;
• активне формування портфеля фінансових інвестицій;
• здійснення галузевої, регіональної і продуктової диверсифікованості діяльності;
• дострокове погашення довгострокових і короткострокових та фінансових зобов'язань;
• відмова від додаткового залучення позик і кредитів;
• підвищення заробітної плати персоналу і виплати дивідендів власникам.

У процесі оптимізації грошових потоків підприємства дуже важливо забезпечити їх збалансованість у часі. Для цього використовують два основних методи – вирівнювання і синхронізацію.

Вирівнювання грошових потоків спрямовано на зрівняння їхніх обсягів у розрізі окремих періодів, що дозволяє усунути сезонні і циклічні розбіжності у формуванні вхідного та вихідного грошових потоків. Звичайно, абсолютного зрівняння вхідного і вихідного грошових потоків досягти ніколи не вдасться, але істотно зменшити періоди між максимальною величиною вихідного і вхідного грошового потоку усе-таки можна, і це становить найважливішу частину процесу вирівнювання грошових потоків. Зближення періоду надходження і вибуття коштів, накладення періоду здійснення виплат і надходжень ніби вирівнює сукупний грошовий потік підприємства.

Синхронізація грошових потоків підприємства спрямована на забезпечення чіткої залежності між вхідним і вихідним грошовими потоками. При цьому основним методом оцінки такої синхронізації є підвищення коефіцієнта кореляції, який повинен прямувати до «+1».

У результаті оптимізації грошових потоків підприємства повинні формуватися кращі умови для максимізації чистого грошового потоку. При цьому підвищення величини чистого грошового потоку може бути забезпечене за рахунок здійснення таких заходів:

• формування ефективної фінансової політики підприємства, у т.ч. пов'язаної з оподатковуванням, спрямованої на зменшення податкових платежів, зменшенням зайвих кредитів і позик;
• здійснення ефективної цінової політики, спрямованої на підвищення обсягу чистого операційного прибутку підприємства;
• зниженням сум постійних і змінних витрат з операційної діяльності;
• застосування ефективніших методів амортизації основних активів;
• скорочення термінів зберігання матеріальних оборотних активів;
• підвищення продуктивності праці, поліпшення якості всієї роботи підприємства.

На основі проведеної оптимізації грошових потоків підприємства формується система оптимальних планів формування і використання коштів підприємства.