Нарахування амортизації необоротних активів
Якими ж методами відбувається нарахування амортизації необоротних активів? Вибір тих чи інших методів істотно впливає на швидкість обороту амортизованих активів в окремі інтервали корисного їх використання; інтенсивності відновлення; відображення їхніх витрат у собівартості продукції, що випускається, і т.д.
Методи амортизації необоротних активів об'єднані в такі групи.
Але, незважаючи на різноманіття методів амортизації необоротних активів, вихідна її база нарахування носить уніфікований характер і базується на трьох основних показниках:
- Сума первісної вартості амортизованого активу.
- Сума ліквідаційної вартості амортизованого активу. Якщо ліквідаційна вартість не прогнозується, то амортизований актив називають «активом з нульовою ліквідаційною вартістю».
- Передбачуваний період експлуатації використовуваного необоротного активу.
Розглянемо зміст конкретних методів нарахування амортизації активів у розрізі груп.
1. Метод прямолінійної (лінійної) амортизації. Він є найбільш розповсюдженим не тільки у вітчизняній, а й у зарубіжній практиці господарювання. Концепція даного методу така, що придбаний підприємством амортизований актив передбачається використовувати в господарському процесі рівномірно в часі, тому що він слабко піддається моральному зносу, а виробництво, у якому він задіяний, носить стабільний ритмічний характер.
Дана концепція характерна для використання будівель, приміщень, споруд.
Хоча цей метод є найпростішим, він має такі недоліки: По-перше, амортизаційний потік у розрізі окремих інтервалів не збігається з процесом постійного зниження його продуктивності в часі. У результаті цього амортизаційні відрахування останніх інтервалів загального періоду по експлуатації не можуть забезпечити відшкодування зростаючих витрат на його обслуговування і ремонт. По-друге, при використанні методу прямолінійної амортизації спотворюється динаміка показника рентабельності активу, тобто зростаючий рівень рентабельності залишкової вартості застаріваючих активів не відображає реальну ефективність їхнього використання в господарській діяльності підприємства.
2. Виробничий метод амортизації розповсюджений у багатьох країнах і одержав відображення в різних міжнародних стандартах обліку.
Концепція даного методу базується на тому, що знос активу є результатом різного ступеня виробничого його використання і не пов'язаний з тимчасовим періодом його експлуатації.
Таким чином, початкова вартість амортизованого активу зменшується пропорційно інтенсивності його використання у виробничому процесі, яка характеризується певними показниками терміну корисної служби.
Визначальна риса полягає в тому, що амортизаційні відрахування по них з категорії постійних витрат переходять у категорію змінних витрат.
У залежності від показників, які характеризують корисний термін їх служби, виробничий метод амортизації активів має два різновиди.
Виробничий метод амортизації активу пропорційний обсягу випуску продукції. Основою є прогнозований обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях виміру за участю активу за весь корисний термін його служби.
Даний метод належить до числа найскладніших у загальній системі методів.
Позитивний бік – точне відображення реальної втрати вартості амортизованого активу, відповідно до рівня інтенсивності його експлуатації, який носить у часі нерівномірний характер. Залишкова вартість активу точно відповідає його експлуатаційному стану, тобто рівню корисності. Сума амортизаційних нарахувань розглядається як складова змінних витрат, що підвищує точність калькулювання собівартості продукції.
Але в даного методу є й недоліки:
- вимагає індивідуального обліку результатів амортизаційного процесу по окремих різновидах активів;
- фактичні результати використання технічного ресурсу активів у більшості випадків відхиляються від номінальних його характеристик.
3. Методи прискореної амортизації. Вони займають друге місце після методу прямолінійної амортизації активів.
Концепція даного методу базується на тому, що багато амортизованих активів у перші роки своєї експлуатації мають вищу продуктивність; крім того, у зв'язку з технологічним прогресом такі види активів піддаються інтенсивному функціональному (моральному) зносу.
При даній концепції відбувається таке: вартість активу і його реальна корисність зменшуються пропорційно. Це стосується високотехнологічних видів окремих частин основних засобів (комп'ютерна техніка) і нематеріальних активів (комп'ютерні програми).
При переході на міжнародні стандарти обліку на практиці можуть використовуватися три методи прискореної амортизації:
1. Метод суми чисел років (кумулятивний метод). За основу береться сума чисел років загального корисного терміну експлуатації активу.
2. Метод «зменшуваного залишку». За основу використовується будь-який фіксований показник річної норми амортизації активу, який перевищує його значення при прямолінійній амортизації.
Базовою вартістю активу при нарахуванні амортизації виступає не первісна, а залишкова вартість даного активу. При даному підході будь-яка ліквідаційна вартість активу не впливає на щорічні її нарахування. Даний метод амортизації ніколи повністю не зводить суму залишкової вартості активу до нуля, тобто коли величина чистої балансової вартості активу стає незначною в порівнянні з початковою її вартістю, вона повністю списується в останній рік корисного періоду його служби.
Різновидом методу прискореної амортизації є метод «подвійного зменшуваного залишку», тобто використовується подвійна норма амортизації.
Перевагою даних методів прискореної амортизації активів є швидше формування коштів амортизаційного фонду.
Недоліки: невідповідність показників вартості по балансу реальної ринкової вартості; у перші роки експлуатації активів зростає собівартість продукції, а це істотно обмежує можливості підприємства здійснення ефективної цінової політики.
4. Інші методи амортизації. Вони не одержали широкого поширення в країнах з розвинутою ринковою економікою, у нас на практиці вони взагалі не застосовуються, але виділяються такі методи:
- метод дегресійної амортизації активів. Мета даного методу – збільшення рентабельності в перші роки експлуатації активів за рахунок зниження рівня собівартості продукції. Даний метод поєднується зі здійсненням цінової політики «проникнення на ринок»;
- метод амортизації активів на основі їхньої переоцінки. Основи методу – оцінка ринкової вартості амортизованого активу на початок і кінець звітного періоду. Мета – чітке дослідження при оцінці вартості активу за тенденціями ринкових цін на його аналоги;
- метод амортизації активів на основі складних процентів («метод складних процентів»). Оцінка залишкової вартості активу відбувається шляхом дисконтування його початкової вартості за ставкою дисконту, яка дорівнює середньозваженій вартості капіталу, використовуваного підприємством.