Управління запасами
На рівні фірм запаси відносяться до числа об'єктів, які вимагають великих капіталовкладень, і тому є одним з факторів, які визначають політику підприємства.
Товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) завжди вважалися фактором, який забезпечує безпеку системи розподілу, її гнучке функціонування, і були «страховкою».
У залежності від цільового призначення вони поділяються на такі категорії:
- Технологічні (перехідні) запаси.
- Поточні (циклічні) запаси або запаси в одну партію.
- Резервні (страхові, буферні, запаси для компенсації випадкових коливань попиту) запаси.
Одним зі стимулів до створення запасів є вартість їхнього негативного рівня (дефіциту). При наявності дефіциту існує три можливих види витрат, перерахованих у порядку збільшення їх негативного впливу: витрати у зв'язку з невиконанням замовлення (затримкою з відправленням замовленого товару); витрати у зв'язку з втратою збуту, коли постачальник звертається за даною покупкою в іншу фірму (такі витрати вимірюються в показниках виторгу, загубленого через нездійснення угоди); витрати у зв'язку із втратою замовника.
Запас – це форма існування матеріального потоку. Запаси сировини, матеріалів, комплектуючих і готової продукції є матеріальними цінностями, які очікують виробничого чи особистого споживання.
Введення визначення приводить до трьох висновків:
- Не існує принципової різниці в процесі роботи із запасами продуктів різного виду (сировина, матеріали, готова продукція), тому що єдина функція запасу – забезпечення потреби. Цей висновок пов'язаний із критерієм класифікації запасів за місцем перебування.
- Визначальним для розміру запасу є характер споживання запасу продукту даного виду. Висновок пов'язаний із критерієм класифікації за часом.
- Вид запасу залежить від потреби, яку задовольняє запас.
Максимальний бажаний запас визначає рівень запасу, економічно доцільний у даній системі управління. Цей рівень може перевищуватися. Максимальний бажаний запас використовується як орієнтир при розрахунку обсягу замовлення.
Граничний рівень запасу використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення.
Поточний запас відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку.
Гарантійний запас призначений для безперервного постачання споживачу у випадку непередбачених обставин.
Можна виділити також неліквідні запаси (наднормативні) – довгостроково невикористовувані виробничі і товарні запаси.
Безперервне забезпечення споживача певним видом матеріального ресурсу досягається вирішенням таких завдань:
- Облік поточного рівня запасу.
- Визначення гарантійного запасу.
- Розрахунок розміру замовлення.
- Визначення інтервалу часу між замовленнями.
Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси розподіляються рівномірно, застосовуються:
- система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;
- система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.
При наявності систематичних збоїв у постановці і споживанні проектуються:
- система із встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня;
- система «мінімум – максимум».
Система з фіксованим розміром замовлення. Основний фактор – розмір замовлення. Головним критерієм оптимального розміру запасу є мінімум загальних витрат на збереження запасів і повторення замовлення. Даний критерій враховує три фактори, які діють на величину названих сукупних затрат:
- Використовувана площа складу.
- Витрати на збереження запасів.
- Вартість оформлення замовлення.
Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями. Система з фіксованим інтервалом передбачає здійснення замовлення в чітко визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз на місяць, 1 раз на тиждень.
Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У даній системі, як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, вхідним параметром є період часу між замовленнями. На відміну від основної системи, вона орієнтована на роботу при значних коливаннях споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які містяться на складі, або їх дефіциту, замовлення виконуються не тільки у встановлені моменти часу, а й при досягненні запасом граничного рівня.
Система «Мінімум – максимум» орієнтована на ситуацію, коли затрати на облік запасів і затрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівнянюваними з втратами від дефіциту запасів. Тому в розглянутій системі замовлення виконуються не через кожен заданий інтервал часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального бажаного рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями запасів – максимальним і мінімальним, чому вона і зобов'язана своєю назвою. Це єдина система, яка допускає дефіцит за економічними розуміннями.