Реформування законодавства з питань банкрутства

Урядом України розроблена Концепція правової політики, що є первинним документом щодо системи вироблення стратегії і постановки завдань розвитку держави у правовій сфері. Як зазначено у тексті урядового розпорядження, Концепція направлена на розв’язання однієї з проблем «ведення бізнесу» в Україні. До вирішення цієї проблеми його спонукали Світовий банк і Міжнародна фінансова корпорація, які визначили за 2010 рік рейтинг України за індикатором «закриття бізнесу», де Україна, порівняно з іншими країнами світу, зайняла 145 місце серед 183 країн. Уряд зробив категоричний і однозначний висновок, що на успішність «ведення бізнесу» в Україні негативно впливає ліквідація підприємств, а саме: 1) часові та 2) фінансові витрати, а також 3) низький показник індексу стягнення у процедурах відновлення платоспроможності або банкрутства суб'єктів господарювання.

У роботі використані дослідження і думки таких авторів як П. Міхайліді, О. Капцов, П. Пригуза, О. Артищук. Досліджена законодавча база, у тому числі ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Концепція проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Швидкість повернення «в життя» активів від неплатоспроможних суб’єктів економічної діяльності – одна з найгостріших проблем для економіки країни. Як свідчить практика, якщо боржника визнано банкрутом, обсяг задоволення вимог кредиторів складає всього близько 10%. Нова редакція Закону мала б покращити ситуацію, але системний аналіз його положень говорить про те, що наслідки будуть прямо протилежні. Нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 р. №4212-VI вступила в дію 19 січня 2013 року. Позитивні відгуки про це нововведення, опубліковані в деяких ЗМІ, викликали подив у спільноти експертів. До Закону внесені нові інститути, норми і правила, яких раніше не знало право неплатоспроможності України, і які є своєрідними національними особливостями конкурсного права та конкурсного процесу (ст. 6 – санація боржника до порушення провадження у справі про банкрутство, ст. 34 – заміщення активів, ст. 49-76 – продаж майна у справі тощо). Особливо кардинальних змін зазнав такий інститут конкурсного права як арбітражне управління боржником та правовий статус арбітражного керуючого.

Вимоги кредиторів. Згідно з положенням ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство кредитори, які не заявили свої кредиторські вимоги у встановлений термін, можуть заявити їх у подальшому. Це унеможливить визначення розміру заборгованості боржника і, відповідно, розробку ефективного плану санації та пошуку інвесторів. Крім того, п. 5 ст. 17 дозволяє кредиторам, які не отримали задоволення своїх вимог у справі про банкрутство, шляхом поновлення позову й отримання відповідного судового рішення знову загнати до боргової ями боржника, який щойно відновив платоспроможність.

Винагорода арбітражному керуючому. Винагорода виплачується у п’яту чергу погашення вимог, що майже неймовірно. Професіонали з багаторічним досвідом роботи одноголосно стверджують, що в цьому разі арбітражний керуючий ніколи не отримає своєї винагороди і муситиме обмежитися платою за свої послуги в розмірі двох мінімальних зарплат. Таким чином, втративши можливість отримати гідну плату за свої послуги, арбітражні керуючі будуть змушені вдаватися до незаконних схем отримання адекватної винагороди.

Розпорядження майном. До вступу в дію нової редакції Закону розпорядження майном не мало часових обмежень, внаслідок чого процедура банкрутства значно затягувалася. З метою врегулювання цього питання в Законі встановили термін проведення процедури розпорядження майном (115 календарних днів), який може бути продовжений судом не більше ніж на два місяці. Але законодавчі новели не врахували того, що скорочення терміну процедури без можливості його продовження на необхідний строк завадить вчасно закінчити справу за наявності суперечок. Отже, тривалість процедур не кореспондується із тривалістю розгляду спорів у разі їх проходження через судові інстанції.

Досудова санація. Новизна підходу до санації передбачає можливість ініціювати таку процедуру до звернення кредиторів або самого боржника до суду із заявою про порушення процедури банкрутства. При виникненні ситуації, що вимагає впровадження плану санації боржника, останній може досягти відповідної угоди з кредиторами про введення санації, затвердити її план і передати на затвердження до відповідного господарського суду протягом п’яти днів з моменту затвердження плану. Закон обмежує досудову санацію боржника 12-ма місяцями з дня затвердження плану санації судом. Впродовж цього терміну ніхто не має права звернутися до господарського суду із заявою про порушення процедури банкрутства проти боржника.

Повідомлення для кредиторів. Частиною 10 статті 16 нової редакції Закону передбачено обов’язок господарського суду самостійно оприлюднювати інформацію про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-порталі Вищого господарського суду України (офіційне оприлюднення) у мережі Інтернет. Аналогічно, проводиться офіційне оприлюднення про введення процедури санації боржника (ч.4 статті 28) і про початок ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом (ч.3. статті 38). Раніше офіційні публікації повинні були здійснюватися виключно в друкованих ЗМІ. Пропущений кредитором строк для звернення з вимогами. Закон у нинішній редакції дає можливість кредиторам, які пропустили тридцятиденний термін для заяви своїх вимог до боржника, претендувати на виплату їм боргу. Такі кредитори не є конкурсними, їх вимоги можуть бути задоволені лише в шосту, останню, чергу. Раніше пропущений строк позбавляв кредитора права на звернення до боржника з якими-небудь вимогами.

Оскарження судових рішень в процедурі банкрутства. Закон в новій редакції дозволяє оскаржити ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяви клопотання та скарги, а також постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, всі ухвали місцевого господарського суду, ухвалені у справі про банкрутство. У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними договорів боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, визначення про звільнення (припинення повноважень) арбітражного керуючого, визначення про перехід до наступної судової процедури, ухвала про затвердження плану санації, ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аукціонний продаж майна. Процедура продажу майна боржника за допомогою аукціону виписана більш детально: особливості укладення договорів на аукціонах, порядок проведення та організації аукціонів, порядок проведення електронних торгів та вимог до веб-сайтів, на яких проводяться електронні торги, порядок визначення початкової вартості майна та інші питання, що супроводжують проведення , організацію, підведення підсумків та порядок оформлення результатів аукціону.

Ліквідаційна процедура. Згідно положень змін до Закону продаж майна банкрута здійснюється конкретно визначеними способами або шляхом проведення аукціону або шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір найкращого способу відчуження, метою якого є продаж за найвищою ціною залишається за ліквідатором. Відтепер законом детально та чітко прописаний порядок, вимоги та особливості проведення аукціону, який може відбуватись і в електронній формі (електронні торги).

Зазначені новації можуть призвести до штучного створення кризової ситуації у сферах фінансової реструктуризації підприємств, захисту права власності та соціальних гарантій трудових колективів. Громадська рада при Держпідприємництві України аналізуватиме наслідки вступу в дію нової редакції Закону про банкрутство та збиратиме думки експертів, фахівців із питань банкрутства й арбітражних керуючих. Концепція права неплатоспроможності потрібна для України, а до питання її розробки треба відноситися більш серйозно і виважено. До дня набрання чинності цим Законом до нього вже внесено численні зміни і доповнення законами від 23.02.2012, від 23.02.2012, від 12.04.2012, від 17.05.2012, від 06.09.2012, двома законами від 02.10.2012, від 06.12.2012 року та від 20.11.2012 року. Зміни внесено й після набрання чинності законом від 22.03.2013 року. Сподіваємося, що в Україні знайдуться сили для розробки більш якісної Концепції, яка стане основою для стратегічного оновлення системи права неплатоспроможності.

Для підготовки матеріалу використана стаття авторів к.е.н. Ізмайлової Н.В., Демченко Н.В. «Окремі аспекти реформування законодавства з питань банкрутства»