Основні напрямки охорони комерційної таємниці
Сьогодні в Україні, як і в інших країнах світу, у процесі підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, у результаті інтелектуальної праці виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні об’єкти, що мають комерційну цінність. Це можуть бути методики робіт, перспективні технічні рішення, результати маркетингових досліджень тощо, націлені на досягнення підприємницького успіху. Тому підприємство повинне проводити комплекс заходів по захисту конфіденційної інформації.
Актуальність даної теми обумовлена тим, що комерційна таємниця становить значний економічний інтерес для її власника, що здійснює господарську діяльність в умовах конкуренції, тому що підприємницька діяльність у всіх сферах нерозривно пов'язана з отриманням та використанням різного роду інформації, яка становить цінність для підприємства, використовується для досягнення його цілей та розголос якої може позбавити підприємство можливостей реалізувати ці завдання, тобто створює загрозу безпеки підприємницької діяльності.
Питанням розвитку і підвищення ефективності комерційної діяльності приділяють увагу вітчизняні та зарубіжні вчених, зокрема В. Апопій, Г. Осовська, Ф. Хміль, Л. Дашков, В.Памбухчиянц. Кожен з дослідників трактує зміст і суть комерційної діяльності з різних позицій. До того ж, саме поняття комерції у повсякденно звичному сенсі збігається із торгівлею. В свою чергу, торгівля – це вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування товарів і послуг від виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надання пов'язаних із цим послуг.
Стаття 32 Конституції України встановлює заборону збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, за виключеннями прямо передбачених законом. Зазначену норму конкретизовано в ряді інших нормативно-правових актів. Так, відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» громадяни, юридичні особи, що володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, отриманою власним коштом або такою, котра є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, і встановлюють для неї систему (способи) захисту. Для цього, крім наказу про відомості, що становлять комерційну таємницю, підприємства можуть складати посадові інструкції із зазначенням порядку і системи обміну інформацією між працівниками підприємства і зовнішніми користувачами, деталізований графік документообігу із призначенням осіб, відповідальних за витік інформації, вносити спеціальні розділи в трудові угоди та контракти і тощо.
Комерційна інформація, на думку Г. О. Сляднєвої, має особливий статус, обумовлений наявністю ряду ознак, притаманних лише комерційній таємниці, які відрізняють її від інших видів інформації. До основних ознак комерційної інформації належать:
- Комерційна цінність. Ця ознака є досить відносною, проте її існування обумовлено тим, що комерційна цінність однієї й тієї самої інформації в різних випадках може бути різною;
- Обмеженість. Інформація, що становить комерційну таємницю, має бути невідомою для третіх осіб, інакше вона просто втратить свою цінність;
- Захищеність. Суб’єкт, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю, має вживати заходів для обмеження вільного доступу до цієї інформації;
- Законність. Інформація, що становить комерційну таємницю, має бути одержаною її власником на законних підставах.
Однак, не вся інформація, якою володіють суб’єкти господарювання може бути віднесена до комерційної таємниці. Так, комерційну таємницю не становлять:
- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
- інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
- відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
- документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
- документи про платоспроможність;
- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
- відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Підприємства зобов'язані подавати зазначені відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.
Науковець С. Франчук вважає, що заходи по охороні комерційної таємниці можна розділити на такі види:
- Юридичні – включають в себе документальне оформлення переліку відомостей, які є комерційною таємницею, і складання супутніх документів (положення про комерційну таємницю, яке регламентує порядок доступу до секретної інформації, впровадження системи, за якої кожний працівник повинен під розписку ознайомитися з цим положенням і відповідальністю за його порушення).
- Адміністративні – передбачають створення системи користування конфіденційною інформацією. При цьому необхідно визначити, які посадові особи і до якої інформації отримують право безперешкодного доступу. Не може бути встановлена комерційна таємниця для керівника підприємства або для контролюючих його діяльність органів підприємства.
- Соціально-психологічні – включають бесіди з працівниками з приводу впровадження новітніх технологій, їх пропозицій та повторне попередження про відповідальність за розголошення таких відомостей. А також створення позитивного психологічного клімату в колективі, тому що по оцінках українських і закордонних фахівців головним джерелом витоку конфіденційної інформації, є персонал підприємства. Причому дії його, у переважній більшості випадків, носять свідомий характер.
На сьогодні відсутній окремий закон, що стосувався би охорони комерційної таємниці. Лише в ст. 432 Цивільного кодексу України закріплено положення, відповідно до якого особа має право звернутися до суду для захисту права на комерційну таємницю. Разом з цим, правники зазначають, що основною перешкодою для розроблення закону є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж, виявити неправомірне використання такої інформації майже неможливо, установити порушення і порушника дуже складно. Тому для усунення зазначених недоліків висловлюється думка, яку підтримуємо і ми, щодо необхідності доповнення Цивільного кодексу України такими положеннями:
- власник комерційної таємниці самостійно обирає конкретні способи захисту своїх прав на комерційну таємницю і має право вимагати:
- визнання прав власника на комерційну таємницю;
- припинення дій, що порушують режим комерційної таємниці;
- відшкодування збитків, завданих розголошенням або неправомірним використанням комерційної таємниці;
- вживання інших передбачених законодавством заходів, що забезпечують захист його права на комерційну таємницю;
- порушення права суб'єкта господарювання на комерційну таємницю тягне цивільно-правову, дисциплінарну, матеріальну, адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність відповідно до законодавства України.
Також потрібно у Цивільному кодексі України передбачити в якості самостійного договору – договір про конфіденційність і нерозголошення комерційної таємниці.
Таким чином, можна зробити висновки про неналежну правову охорону комерційної таємниці в Україні. Основними напрямками вирішення цієї проблеми та здійснення ефективної охорони прав власників комерційної таємниці є подальше вдосконалення цивільного законодавства, а також прийняття спеціального закону, що забезпечить належну охорону комерційної таємниці як самостійного об’єкта інтелектуальної власності.
Джерело: Ярмощук Ю.Ю. «Основні напрямки охорони комерційної таємниці»