Поняття, ознаки й види господарських правовідносин

Господарські правовідносини – це відносини між суб'єктами господарювання й органами влади, які утворюються в процесі організації та здійснення господарської діяльності.

Характерні риси господарських правовідносин:

  • найбільш повно відображають структуру суспільного виробництва;
  • спрямовані на задоволення як приватних, так і суспільних інтересів;
  • ґрунтуються на господарсько-правових нормах;
  • мають складний, багатоплановий і тривалий характер;
  • мають специфічний суб'єктний склад, специфічні об'єкти (засоби реалізації господарського інтересу), специфічний зміст (немає різкого протиставлення прав та обов'язків, суб'єкти господарювання окрім взаємних прав та обов'язків, мають обов'язки перед державою (суспільством) у цілому).

Класифікація господарських правовідносин:

  1. За метою:
    • нормотворчі – ураховується специфіка певних видів господарських правовідносин у процесі правового регулювання господарської діяльності;
    • навчальні – вивчаються характерні ознаки господарських відносин і пов'язаних з цим особливостей їх правового регулювання;
    • наукові – досліджуються певні види господарських правовідносин, визначаються оптимальні засоби їх правової регуляції та надаються відповідні рекомендації законодавцеві га практичним працівникам.
  2. За характером правовідносин (п. 4 ст. 3 ГК України):
    • господарсько-виробничі відносини – майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Зазвичай набувають форми господарських зобов'язань. Зміст господарських зобов'язань визначається метою її учасників та актами, на основі яких вони укладаються;
    • організаційно-господарські відносини – відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Підставами їх виникнення с акти державних органів, договори між центральними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та підприємствами, договори про утворення об'єднань, статутні документи складних виробничо-господарських структур;
    • внутрішньогосподарські відносини – відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання (цехами, виробництвами тощо), і відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Права та обов'язки учасників внутрішньогосподарських відносин визначаються локальними нормативними актами суб'єктів господарювання.
  3. За галузями економіки та сферами управління:
    • у промисловості;
    • в агропромисловому комплексі;
    • у галузі транспорту;
    • у сфері приватизації державного та комунального майна;
    • у сфері економічної конкуренції та антимонопольної політики.

Учасники господарських правовідносин (ст. 2 ГК України):

  • суб'єкти господарювання;
  • споживачі;
  • органи державної влади, наділені господарською компетенцією;
  • органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією;
  • громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Джерело – глава з навчального посібника:

Тісунова В.М, Бондарчук А.В. Господарське право: Навчальний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. – 584 с.