Поняття, ознаки та структура господарської правової норми
Норма господарського права – юридично обов'язкове правило поведінки у сфері господарських правовідносин, яке має загальний характер, установлюється або санкціонується державою з метою врегулювання господарських відносин забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.
Ознаки норми господарського права:
- регулює групу суспільних відносин у сфері господарського права;
- адресована до неперсоніфікованих суб'єктів;
- діє в часі безперервно;
- її чинність припиняється та скасовується за спеціальною процедурою;
- має імперативний характер;
- характеризується презумпцією винності суб'єкта господарський відносин.
Застосування господарських норм – це організаційно-правова діяльність компетентних державних органів, уповноважених на це громадських об'єднань або їх службових осіб, яка полягає в установленні піднормативних формально-обов'язкових індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб'єктів з метою створення умов, необхідних для реалізації ними господарських норм.
Основні риси провозастосовчої діяльності в господарському праві:
- вона виступає необхідною організаційною передумовою реалізації господарських норм, унаслідок чого її соціальним призначенням є організація господарських відносин;
- являє собою діяльність тільки державних органів і уповноважених на не державою органів громадських об'єднань, оскільки має державно-владний характер;
- набуває юридично значущого характеру насамперед тому, що відносини, які виникають у результаті господарської діяльності, змінюються або припиняються, мають вигляд взаємних юридичних прав і обов'язків господарських суб'єктів;
- установлюється шляхом винесення індивідуальних формально-обов'язкових рішень щодо персоніфікованих суб'єктів господарювання;
- регламентується спеціальними (процедурно-процесуальними) нормами й складається з певних послідовних стадій;
- підпорядковується певним загальним вимогам, які забезпечують її правомірність, справедливість та ефективність;
- має інтелектуально-юридичні результати правозастосування, тобто відповідні (владні) рішення, що фіксуються, проявляються зовні у певній установленій законодавством формі – в актах застосування господарського права.
Стадії застосування господарсько-правових норм:
- Установлення юридично значущих фактів і пошук господарсько-правової норми, яку належить застосувати до них.
- Перевірка достовірності та правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової нормі.
- З'ясування змісту (тлумачення) господарсько-правової норми.
- Прийняття рішення в справі.
- Оформлення рішення в акті застосування правової норми.
Види господарсько-правових норм:
- норми з традиційною структурою; • гіпотеза – умови, за яких діють норми права; • диспозиція – формулювання самої норми права; • санкція – міра відповідальності за невиконання.
- норми з неповною структурою:
- норми-заборони (наприклад заборона здійснення підприємницької діяльності органам державної влади й органам місцевого самоврядування, а також посадовцям цих органів);
- норми-принципи (загальні принципи господарювання; принцип свободи підприємницької діяльності; принципи зовнішньоекономічної діяльності; принципи відповідальності);
- норми-визначення (більшість прийнятих упродовж останніх шести, років законів мають спеціальну статтю "Визначення термінів", в якій розкривається зміст основних термінів що застосовуються у відповідному законі);
- компетентні норми (наприклад про компетенцію Антимонопольного комітету, Національного банку України, інститутів загального інвестування, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку);
- техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри й початкові величини господарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);
- норми-рекомендації (не будучи юридично обов'язковими для суб'єктів господарювання, орієнтують їх на бажану для суспільства (держави) поведінку у сфері господарювання): орієнтовні статути, засновницькі договори та ін.
На практиці при вживанні норм господарського права дотримуються таких принципів:
- принцип співпідлеглості – верховенство законодавчих актів над підзаконними актами;
- принцип співвідношення актів – пріоритет більш пізніх актів перед раніше виданими актами, спеціальних правових норм перед загальними. Тобто коли дві норми торкаються одного й того ж самого аспекту, то діє та, яку було прийнято пізніше;
- закон не має зворотної сили, тобто не поширює свою дію на відносини, що виникли до його ухвалення.
Винятки:
- якщо в законі мовиться про його зворотну силу;
- якщо існує закон, що скасовує або знижує покарання, норми права починають діяти з моменту набрання законної сили, що може бути вказано в самому нормативному акті;
- шляхом зазначення точної дати;
- з моменту офіційної публікації.
Норми права припиняють свою дію:
- з моменту офіційного скасування;
- із закінченням терміну дії;
- коли фактично заміняються іншою нормою.
Джерело – глава з навчального посібника:
Тісунова В.М, Бондарчук А.В. Господарське право: Навчальний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. – 584 с.