Поняття, ознаки та структура господарської правової норми

Норма господарського права – юридично обов'язкове правило поведінки у сфері господарських правовідносин, яке має загальний характер, установлюється або санкціонується державою з метою врегулювання господарських відносин забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.

Ознаки норми господарського права:

  • регулює групу суспільних відносин у сфері господарського права;
  • адресована до неперсоніфікованих суб'єктів;
  • діє в часі безперервно;
  • її чинність припиняється та скасовується за спеціальною процедурою;
  • має імперативний характер;
  • характеризується презумпцією винності суб'єкта господарський відносин.

Застосування господарських норм – це організаційно-правова діяльність компетентних державних органів, уповноважених на це громадських об'єднань або їх службових осіб, яка полягає в установленні піднормативних формально-обов'язкових індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб'єктів з метою створення умов, необхідних для реалізації ними господарських норм.

Основні риси провозастосовчої діяльності в господарському праві:

  • вона виступає необхідною організаційною передумовою реалізації господарських норм, унаслідок чого її соціальним призначенням є організація господарських відносин;
  • являє собою діяльність тільки державних органів і уповноважених на не державою органів громадських об'єднань, оскільки має державно-владний характер;
  • набуває юридично значущого характеру насамперед тому, що відносини, які виникають у результаті господарської діяльності, змінюються або припиняються, мають вигляд взаємних юридичних прав і обов'язків господарських суб'єктів;
  • установлюється шляхом винесення індивідуальних формально-обов'язкових рішень щодо персоніфікованих суб'єктів господарювання;
  • регламентується спеціальними (процедурно-процесуальними) нормами й складається з певних послідовних стадій;
  • підпорядковується певним загальним вимогам, які забезпечують її правомірність, справедливість та ефективність;
  • має інтелектуально-юридичні результати правозастосування, тобто відповідні (владні) рішення, що фіксуються, проявляються зовні у певній установленій законодавством формі – в актах застосування господарського права.

Стадії застосування господарсько-правових норм:

  1. Установлення юридично значущих фактів і пошук господарсько-правової норми, яку належить застосувати до них.
  2. Перевірка достовірності та правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової нормі.
  3. З'ясування змісту (тлумачення) господарсько-правової норми.
  4. Прийняття рішення в справі.
  5. Оформлення рішення в акті застосування правової норми.

Види господарсько-правових норм:

  1. норми з традиційною структурою; • гіпотеза – умови, за яких діють норми права; • диспозиція – формулювання самої норми права; • санкція – міра відповідальності за невиконання.
  2. норми з неповною структурою:
    • норми-заборони (наприклад заборона здійснення підприємницької діяльності органам державної влади й органам місцевого самоврядування, а також посадовцям цих органів);
    • норми-принципи (загальні принципи господарювання; принцип свободи підприємницької діяльності; принципи зовнішньоекономічної діяльності; принципи відповідальності);
    • норми-визначення (більшість прийнятих упродовж останніх шести, років законів мають спеціальну статтю "Визначення термінів", в якій розкривається зміст основних термінів що застосовуються у відповідному законі);
    • компетентні норми (наприклад про компетенцію Антимонопольного комітету, Національного банку України, інститутів загального інвестування, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку);
    • техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри й початкові величини господарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);
    • норми-рекомендації (не будучи юридично обов'язковими для суб'єктів господарювання, орієнтують їх на бажану для суспільства (держави) поведінку у сфері господарювання): орієнтовні статути, засновницькі договори та ін.

На практиці при вживанні норм господарського права дотримуються таких принципів:

  • принцип співпідлеглості – верховенство законодавчих актів над підзаконними актами;
  • принцип співвідношення актів – пріоритет більш пізніх актів перед раніше виданими актами, спеціальних правових норм перед загальними. Тобто коли дві норми торкаються одного й того ж самого аспекту, то діє та, яку було прийнято пізніше;
  • закон не має зворотної сили, тобто не поширює свою дію на відносини, що виникли до його ухвалення.

Винятки:

  • якщо в законі мовиться про його зворотну силу;
  • якщо існує закон, що скасовує або знижує покарання, норми права починають діяти з моменту набрання законної сили, що може бути вказано в самому нормативному акті;
  • шляхом зазначення точної дати;
  • з моменту офіційної публікації.

Норми права припиняють свою дію:

  • з моменту офіційного скасування;
  • із закінченням терміну дії;
  • коли фактично заміняються іншою нормою.

Джерело – глава з навчального посібника:

Тісунова В.М, Бондарчук А.В. Господарське право: Навчальний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. – 584 с.