Інвестиційні рейтингові агенції та інвестиційні рейтинги

У загальному значенні інвестиційний рейтинг – це інструмент, що дає можливість інвестору кількісно оцінити ступінь інвестиційного ризику. інвестиційні рейтинги присвоюються буквально всьому, що пов'язано з поняттям інвестиція. Це і різного роду цінні напери, емітент них пінних паперів; це можуть бути державні банки, страхові компанії, спільні фонди та інші фінансові інститути і їх похідні. Система рейтингів дуже корисна для інституціональних і приватних інвесторів. Дрібні інституціональні інвестори враховують рейтинги при формуванні своїх портфельних інвестицій. Крупні інституціональні інвестори (крупні банки, страхові компанії та iн.), що мають свій штат аналітиків, також звергаються до рейтингів головних рейтингових агенцій, порівнюючи їх з результатами власних досліджень. Серйозним приватним інвесторам особливо корисна система рейтингів, тому що дуже багато часу знадобилось би одній людині для вивчення річних, квартальних звітів однієї тільки компанії, усіх зведень і новин, переданих цісю компанією в Комісію з цінних паперів і бірж, якості менеджменту компанії, її перспектив, стану ринку, на якому працює компанія, її місця па цьому ринку та багато іншого, що враховується аналітиками рейтингових агенцій і після аналізу видасться у викристалізованій формі у вигляді рейтингового коду. Присвоєнням рейтингів займаються багато компаній і статистичних агенцій, найбільш відомими з яких є «Moody's Investors Service», «Standard & Poor's», «Fitch Publishing Company», «Duff & Phelps», «Value Line Investment Survey». З перерахованих перші дві компанії користуються світовим визнанням і на сьогоднішній день є найбільш авторитетними рейтинтовими агенціями. Для відображення інвестиційної якості аналізованого об'єкта (будь то цінний папір або емітент, що її випустив) ці агенції використовують буквену символіку від А до D, у якій букві А відповідають об'єкти з мінімальним інвестиційним ризиком, а букві D – відповідно із максимальним.

Moody's Investors Service. Історія цього агентства веде початок із 1900 року, кола Джон Муді (1868-1958) заснував компанію John Moody & Company і опублікував інформаційно-статистичний довідник, що включав інформацію про акції й облігації фінансових інститутів, державних агентств, промислових, гірничодобувних, комунальних і продовольчих компаній. Протягом двох місяців довідник був розпроданий, а до 1903 року ім'я John Moody було відомо всій Америці.

Проте в 1907 році, під час біржового краху Дж. Муді змушений був продати свій бізнес. У діловий світ він повернувся у 1909 році з новою ідеєю. Замість звичайно збірника інформації Дж. Муді цього і разу запропонував інвесторам аналіз інвестиційної якості цінних паперів аналізованих компаній, тобто по суті те, чим і сьогодні займається «Moody's Investors Service».

У той час компанія Дж. Муді спочатку аналізувала акції й облігації залізничних компаній – домінуючої у той час галузі промисловості. Дж. Муді був першим, хто став присвоювати рейтинги цінним паперам, що циркулюють на ринку. У 1913 році спектр аналізованих компаній включав уже крім залізничних промислові і комунальні, 1 липня 1914 року була зареєстрована компанія «Moody's Investors Service». 1 у цьому ж році Дж. Муді ще більше розширив своє «рейтинг своє покриття», розповсюдивши його на облігації, що випускаються муніципальними органами США. До 1924 року рейтинги агентства Дж. Муді охоплювали практично 100% ринку облігацій США. Сьогодні компанія «Moody's Investors Service» покриває своїми рейтингами боргові зобов'язання різноманітних видів на суму більше 30 трильйонів доларів США у 100 країнах світу. У компанії працюють 700 аналітиків і більш 1500 співробітників по усьому світі. Компанія має свої офіси у 16 країнах світу і в останні роки шляхом створення філій, спільних підприємств розширила свою присутність на міжнародному ринку, розпочавши свою діяльність у Кореї, індії, Чилі, Китаї, Бразилії, Аргентині, Чехії.

Рейтинги «Moody's Investors Service» для довгострокових боргових зобов'язань. Для рейтингових груп від Аа до Саа Moody's використовує цифрові модифікатори 1, 2, 3, що уточнюють відносне місце цінних паперів усередині однієї рейтингової категорії:

• 1 – означає, що даний випуск знаходиться у верхньому діапазоні даної рейтингової категорії;
• 2 – у середині рейтингової категорії;
• 3 – у нижньому діапазоні даної рейтингової категорії.

Рейтинги для короткострокових боргових зобов'язань. Короткостроковими вважаються боргові зобов'язання з терміном погашення 12 місяців і менше. Moody's присвоює рейтинги для зобов'язань тільки інвестиційного рівня (довгостроковий рейтинг від Ааа до Ваа). Тому рейтингова система Moody's для короткострокових боргових зобов'язань відображає спроможність емітента повністю і в строк сплачувати свої борги.

Інші рейтинги агентства Moody's. Крім рейтингів для довгострокових боргових зобов'язань Moody's визначає рейтинги для характеристики самих емітентів цінних паперів, банківських депозитів, фінансової стабільності банків, страхових компаній, спільних фондів, суверенних держав (визначаючи оцінку спроможності держави пунктуально відповідати по своїх боргових зобов'язаннях) та ін. При цьому для довгострокової оцінки перерахованих фінансових інститутів і цінних паперів, що емітуються ними, використовується така ж рейтингова шкала, як і для облігацій. Ми її вже достатньо докладно розглянули вище. Відзначимо лише, що вона пристосована для трактування інвестиційних ризиків будь-яких об'єктів, названих вище. Так, якщо ми розглядаємо банк, депозитарний рейтинг якого (спроможність банку регулярно й у строк сплачувати свої боргові зобов'язання) оцінений як А, то, скориставшись таблицею з пункту 5.1.1, ми зрозуміємо, що цей банк пропонує високу кредиту якість, основна сума боргу і відсотки забезпечені активами банку. Проте у довгостроковій перспективі банк може бути чутливим до погіршення економічної ситуації тощо.

Слід зазначити одну особливість при визначенні агентством Moody's депозитарних рейтингів банків. При випуску у визначеній країні філією або дочірнім підприємством банку облігацій, борговий рейтинг щодо відділення буде нижче рейтингу самого банку і не вище державного рейтингу даної країни. Наприклад, якби Національний Банк Чехії (Czech National Bank), рейтинг якого Baa I, випустив би боргові зобов'язання через своє дочірнє підприємство в Україні, державний рейтинг якої складає В 2 (за станом на 14.07.2003 p.), то ці боргові облігації відділення банку котирувалися б не вище рейтингу В2.

Можна зустріти й інші символи у рейтинговій системі агентства «Moody's Investors Service». Так, наприклад, для оцінки фінансової усталеності банків Moody's використовує букви А, В, С, D і Е із модифікаторами «+» і«-» для рейтингових груп В, С й D, якість менеджменту відображається символами MQ1, MQ2, MQ3, MQ4 і MQ5 (Management Quality) і т.д.

Standard-and-Poor's. Історія цієї компанії починається з 1860 року, коли Генрі Пур опублікував «Історію залізниць і каналів Сполучених Штатів». У 1906 році було створено «Standard Statistic Bureau» для забезпечення інвесторів фінансовою інформацією про американські компанії. У 1916 році (через кілька років після Дж. Муді) Standard Statistic почала присвоювати рейтинги корпоративним облігаціям, а з 1940 році. – муніципальним облігаціям.

У 1941 році компанії Poor's Publishing (Henry V. Poor) i Standard Statistic об'єдналися, створивши Standard & Poor's Corporation. У 1966 році компанія McGraw-Hill придбала Standard & Poor's, і сьогодні Standard & Poor's c підрозділом цієї корпорації.

Сьогодні в Standard & Poor's працюють 1200 аналітиків і економістів із світовим ім'ям, компанія має 21 офіс і філії по усьому світі, забезпечує інвесторів найдетальнішою інформацією про ринок цінних паперів, перспективи економіки, веде розрахунок сімейства своїх індексів (S&P-500 та ін.) і є визнаною компанією по цінним паперам і біржам, загальнонаціональною рейтинговою компанією.

Для визначення рейтингу облігацій Standard & Poor's насамперед вивчає прибутки компанії, що випустила це боргове зобов'язання. Оцінюються короткострокові і довгострокові перспективи прибутковості компанії, прибутки минулих періодів і поточні, репутація виробленої продукції, характер галузі, у якій працює дана компанія, положення компанії на ринку, якість менеджменту. Крім того, старанно вивчаються й аналізуються забезпечення облігацій і відсотків основним капіталом, чистими оборотними активами, готівковими коштами і достатність власного обігового капітал). Результатом такої кропіткої праці с рейтинг облігацій, що виражається у вигляді буквеного коду. Рейтингові категорії від АА до ССС можуть уточнюватися використанням знаків «+» і «-». Це робиться для того, щоб показати відносне місце цінних паперів усередині однієї значної рейтингової категорії. Так, наприклад, облігації з рейтингом А - займають останнє місце у категорії А, а рейтинг ВВ+ означає положення у верхній частині категорії ВВ.

Рейтинги Standard & Poor's для короткострокових боргових зобов'язань. На відміну від рейтингового агентства Moody's, що присвоює рейтинги для короткострокових боргових зобов'язань тільки інвестиційного рівня (Aaa-Baa), Standard & Poor's рейтингу є також і спекулятивні папери, тобто ті, за якими можливості емітенту боргового зобов'язання забезпечити виплату відсотків і повернення основної суми боргу не можуть бути передбачені з певністю.

Інші рейтинги агенції Standard & Poor's. Досить часто у фінансових новинах можна зустріти так звану рейтингову перспективу (Rating Outlook), що свідчить про те, що довгостроковий кредитний рейтинг аналізованого об'єкта фінансової діяльності у недалекому майбутньому може бути змінений у кращий або гірший бік. При цьому зовсім не обов'язково, що рейтингова перспектива є провісником зміни рейтингу. Перегляду може і не відбутися. Рейтингова перспектива – це лише своєрідний індикатор настрою агенцій Suuidard & Poor's щодо визначеного об'єкта, що свідчить про те, що якщо буде переглядатися рейтинг даного об'єкта фінансової діяльності, то, швидше за все, він буде переглянутий у напрямку рейтингової перспективи.

Standard & Poor's виділяє, такі рейтингові перспективи:

• Positive – рейтинг може бути підвищений.
• Negative – рейтинг може бути знижений.
• Stable – швидше за все, рейтинг змінюватися не буде.
• Developing – рейтинг може бути як підвищений, так і знижений.
• N. М. (not rainingful) – перспектива не визначена.

Таким чином, якби ви тепер прочитали новину, скажімо, від 27.08.2001 р: «У понеділок рейтингова агенція Standard & Poor's знизила прогнози по довгостроковому кредитному рейтингу корпорації SONY із «stable» до «negative», вам би стало ясно, що у випадку, якщо буде проводитися перегляд довгострокового рейтингу SONY Corporation, то, швидше за все, він буде знижений.

21 грудня 2001 року агенція Standard & Poor's надала Україні рейтинг «В» (як довгостроковий так і короткостроковий). Перспектива довгострокового рейтингу – стабільна. До цього часу агентство Standard & Poor's не рейтннгувало нашу країну.

26 березня 2002 р. міжнародне рейтингове агентство Fitch підвищило довгострокові рейтинги України з «В-» до «В» і надало країні короткостроковий рейтинг «В» по запозиченнях в іноземній валюті. Прогноз рейтингів – стабільний. Агентство Moody's також підвищило довгостроковий рейтинг України для запозичень в іноземній валюті, який за станом на 22.04.2002р. склав рівень «В 2».

Підвищенню рейтингів України сприяли такі фактори:

• стійкий процес поліпшення і відновлення економіки країни, що пережила фінансову кризу і дефолт по боргах у 1998-2000 роках;
• у 2001 р. ВВП зріс на 9%, валютні резерви подвоїлися і склали 3,1 млрд. доларів США;
• реструктуризація прострочених зобов'язань по боргових платежах, упорядкування відношень із Паризьким клубом, із Росією з питання погашення річної заборгованості.

Подальше зростання рейтингу України обмежене проблемами, що зберігаються сьогодні в економіці: недостатнім ступенем охорони прав власності, недоліками в податковій сфері, неплатежами, корупцією, порівняно низкою капіталізацією банків, неефективною енергетикою і залежністю від експорту металів.

У кожній країні повниш бути свої рейтингові агенції. Вони необхідні, у першу чергу, для нормальною функціонування фондового ринку. Саме національні рейтингові агенції, але ніяк не Moody's і не Standard & Poor's можуть надати своїм громадянам інформацію про фінансову стабільність того чи іншого потенційного об'єкта інвестування.

У Росії, наприклад, на сьогоднішній день ситуація з рейтинговими агенціями краща. Там у 1995 році співробітниками журналу «Експерт» була розроблена методика рейтингу російських підприємств «Експерт-200», що згодом стала використовуватися російським рейтинговим агентством «Експерт РА». Восени того ж року в журналі «Експерт» був опублікований перший у Росії рейтинг найбільших компаній «Експерт-200». Ціль цього рейтингового агентства – донести до учасників російського ринку достовірну й об'єктивну інформацію про діяльність найбільших вітчизняних підприємств.

«Експерт РА» надає інформацію про 200 найбільших компанії за обсягом реалізації на кінець попереднього року і за обсягом капіталізації (ринкової вартості компанії) на 1 вересня поточного року. Одночасно у публікаціях наводяться списки 20 найбільш прибуткових, найбільш рентабельних, найбільш динамічних підприємств, компаній із найбільшою продуктивністю, найбільше недооцінених та переоцінених інвесторами. Публікуються дані про галузеві рейтинги вугільної, нафтової і нафтопереробної промисловості, залізничного транспорту, електроенергетичної галузі і перераховуються їхні найбільші підприємства.

На сьогоднішній день продукт рейтингової агенції «Експерт РА» рейтинг «Експерт 200» не має аналогів на російському ринку інформаційно-аналітичних послуг завдяки якості використовуваної у ньому інформації й особливій методиці упорядкування, адаптованої для російської промисловості.

Необхідну для упорядкування рейтингу інформацію експерти агенції одержують безпосередньо з першоджерел шляхом опитування компаній.

Збір даних здійснюється в три етапи:

• Перший – підготовчий. На основі рейтингів минулих років, статистичної звітності за минулий рік, оперативної статистичної звітності, повідомлень ЗМІ, зведень із регіонів складається лист підприємств – потенційних учасників рейтингу. Після попереднього відбору в ньому залишається близько 500 компаній.
• На другому етапі проводиться опитування компаній – кандидатів у рейтинг, і на його основі формуються основні показники діяльності.
• На третьому етапі недостатність зібраної інформації доповнюють за допомогою даних Держкомстата, міністерств і відомств, корпоративних сайтів в Інтернеті, а також даними, зібраними аналітиками інвестиційних компаній і ЗМІ.

30 серпня 2001 року рейтингове агентство «Експерт РА» провело прес-конферецію, на якій були оголошені перші результати рейтингування шести головних російських страхових компаній.

Агентство і надалі має намір розширювати спектр об'єктів рейтингування.