Облік витрат по повній і усіченій собівартості
У тім, що називається повною калькуляцією витрат, нас цікавлять не істотні або змінні витрати, а всі витрати, пов'язані з досягненням певної мети. Логіка повної калькуляції витрат полягає в тому, що всі витрати на керування конкретним підприємством, скажемо, заводом, є частиною витрат на продукцію, що випускається цим заводом. Наприклад, орендна плата може являти собою вид витрат, що не зміниться просто через те, що ми зробимо одну додаткову одиницю продукції, але якби ми не орендували завод, нам ніде було б здійснювати виробництво, і тому орендна плата служить найважливішим елементом витрат на виробництво кожної одиниці продукції.
Повні витрати – це повна сума ресурсів, звичайно вимірюваних у грошовому вираженні, витрачених для досягнення певної мети. Сюди входять всі ресурси, витрачені для досягнення цієї мети.
Облік по повній собівартості (стандарт-костинг) ведеться: по фактичній собівартості, нормативної й планової.
Облік по усіченій собівартості здійснюється на основі нормативної й планової собівартості (директ-костинг).
В основі системи стандарт-кост лежить попереднє (до початку виробничого процесу) нормування витрат по статтях видатків:
- основні матеріали;
- оплата праці основних виробничих робітників;
- виробничі накладні видатки (заробітна плата допоміжних робітників, допоміжні матеріали, орендна плата, амортизація встаткування й ін.);
- комерційні видатки (видатки на збут).
Схематично система обліку стандарт-кост виглядає в такий спосіб:
Виторг від продажу продукції.
- Стандартна собівартість продукції.
= Валовий прибуток.
± Відхилення від стандартів.
= Фактичний прибуток.
Калькуляція, розрахована за допомогою стандартних норм, є основою оперативного керування виробництвом і витратами. Відхилення, що виявляються в поточному порядку, від установлених стандартних норм витрат піддаються аналізу для з'ясування причин їхнього виникнення. Це дозволяє економістові оперативно усувати перешкоди у виробництві, вживати заходів для їхнього запобігання в майбутньому.
Директ-костинг (калькуляція змінних видатків) – це система обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих видатків. Основні ознаки директ-костинга:
- собівартість калькулюють тільки на основі прямих змінних виробничих видатків, інші видатки – постійні виробничі й невиробничі – покривають за рахунок загального доходу фірми;
- управлінський і фінансовий облік інтегровані;
- у процесі калькуляції визначається маржинальний дохід.
Маржинальний дохід (брутто прибуток) – це різниця між доходом від реалізації продукції й змінних видатків. З нього покривають загальні постійні видатки. Кожна продана одиниця продукції додає свій внесок у покриття постійних видатків. Коли цебро наповнюється доверху, тобто коли будуть покриті всі постійні видатки, вода починає переливатися через край, тобто підприємство починає діставати прибуток. Однак якщо до рівня беззбитковості не вистачить хоча б однієї реалізованої одиниці продукції, це значить, що постійні видатки не покриті, і підприємство зазнає збитків.
Джерело:
Навчальний посібник за дисципліною „Контролінг зовнішньоекономічної діяльності” (для студентів спеціальності 7.050206 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» 4 курсу денної й заочної форм навчання) Укл.: Л.І. Рябенко, М.М. Шиков – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 204 с.