Мета, предмет, методи і об'єкти контролінга

Метою контролінга є діагностування фактичного техніко–економічного і фінансового стану, порівняння його з прогнозованим, виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економіки підприємств відповідно до головної мети, попередження негативного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансовий результат і положення на ринку. Іншими словами, контролінг є системою спостереження та вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою.

Стан контрольованих об'єктів визначається кількісними, якісними, структурними, часовими та просторовими характеристиками.

Ключовим поняттям у визначенні мети контролінга є тенденції і закономірності економіки підприємства, його техніко–економічного та фінансового стану. Говорячи про економіку підприємства, треба мати на увазі, що мова йде насамперед про використання його активів, капіталу і зобов'язань, а також потенціалу з метою отримання максимально можливого результату. На основі даних контролінга визначають тенденції і закономірності розвитку бізнесу. Діагностування техніко–економічного та фінансового стану можливе за умови забезпечення фактичною обліковою та іншими видами інформації про об'єкти і порівняння її з плановими показниками.

Для системи контролінга використовується синтез знань чотирьох складових – планування, обліку, аналізу та управління. Разом з тим, використовуються дані оперативного та статистичного спостереження за об'єктами контролінга.

Досить важливо для розуміння предмету контролінга є отримання інформації не лише про внутрішнє, але й про зовнішнє середовище підприємства.

Предметом контролінга є мікроекономічні процеси та явища на підприємстві, що характеризуються певними показниками – індикаторами в їх динаміці та макроекономічні процеси в країні, які безпосередньо впливають на економіку підприємства.

Для контролінга важливим є врахування змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, на відміну від фінансового обліку, який відстежує в основному внутрішні зміни в господарській діяльності та управлінського, який враховує зміни всередині системи спостереження і лише в певній мірі за її межами.

До предмету контролінга належать такі елементи:

• формування системи показників стратегічного планування (визначення програми розвитку підприємства, складання бюджетів);
• розробка системи інформаційного забезпечення стратегічного менеджменту;
• збір даних з центрів відстеження за допомогою звітності;
• виявлення відхилень та факторів негативного впливу на розвиток підприємства;
• складання звітів для менеджменту;
• розробка пропозицій щодо ліквідації «вузьких» місць.

Контролінг дозволяє підприємству адаптуватися до постійних змін середовища та успішно виживати в умовах конкуренції. Адаптація вимагає здатності до розвитку, трансформації елементів господарської діяльності та системи управління в такому напрямку, який забезпечує виживання підприємства.

Ускладнення навколишнього середовища, в якому функціонує підприємство, вимагає ускладнення системи контролю за його діяльністю, тобто адаптації до нових умов.

Критерієм здатності підприємства адаптуватися до змінного середовища є отримання результату фінансової діяльності, а тому орієнтація на прибуток показує, що підприємство демонструє свою волю вистояти, долаючи зміни, часто небажані, у навколишньому середовищі.

Ті підприємства, які орієнтуються на тривале і наполегливе виживання, повинні перейти від пасивної реєстрації господарської діяльності (фінансовий облік) до систем обліку, які дозволяють забезпечити дані для свідомого аналізу та оцінки своєї позиції у зміненому оточенні (контролінг).

Для успішного впровадження контролінга на підприємствах України необхідно вирішити ряд проблем теоретичного характеру і на цій основі розробити практичні рекомендації. Проте ідеї контролінга до цього часу не тільки не знайшли прихильності з боку економістів-теоретиків, але й мало кому відомі, не говорячи вже про практиків.

Окремо складаються звіти з продуктивності праці, собівартості, збуту, якості, випуску нових виробів, управління нерухомістю. В центрі уваги знаходяться данні на всіх організаційних рівнях фірми про прибутки та збитки.

Отже, система контролю охоплює основні види активів та процеси господарської діяльності. Дані для контролю збираються за допомогою звітів про формування собівартості та про використання часу персоналу, випуску продукції та найважливіші тенденції – якість продукції, нові види продукції, використання засобів праці. По суті, за допомогою звітів контролюються ресурси та господарські процеси.

Система планування роботи філій полягає в розробці плану для кожного самостійного відділу, а філія розробляє свій загальний план. На основі планів філій розробляється загальний план компанії, який складається з таких документів:

• виробничий план;
• план продажу;
• план прибутків та збитків;
• план інвестицій;
• баланс джерел і витрат фондів;
• плановий баланс;
• баланс оборотного капіталу.

Планування здійснюється за три місяці до початку року і ретельно перевіряється на всіх етапах формування до затвердження його президентом.

При підготовці бюджетів відділів бухгалтери філій дають поради в оцінці витрат виробництва, визначенні стандартних і підрахунку фактичних витрат, приймають участь у збуті і обговоренні питань освоєння нової продукції. Бухгалтери відіграють особливу роль у визначенні витрат на нову продукцію, дають поради щодо скорочення витрат виробництва. Бухгалтери мають знання про продукцію, матеріали, комплектуючі та ін12. Контроль фінансової діяльності здійснюється на основі внутрішнього капіталу, сутність якого полягає в наданні філії фонду грошових коштів для бізнесу і визначенні відхилень у їх використанні за допомогою даних бухгалтерського обліку.

Нормативний оборотний капітал служить для порівняння з фактично використаними коштами філії за кожним пунктом активів і пасивів. Нормативний оборотний капітал має таку структуру.

Японські автори відмічають, що бізнес зобов'язаний швидко адаптуватися до змін середовища. Якщо виникають проблеми, пов'язані з відсутністю капіталу, то слід не спішити звертатися в банк, як це робить багато людей, а виявити симптоми хвороби фірми. Ними можуть бути низький рівень бухгалтерського обліку, ріст числа рекламацій, підвищення собівартості продукції, збільшення товарних запасів та інші ознаки. Коли будуть взяті під контроль всі фактори, то можна сподіватись на швидке оздоровлення фірми.

Японський досвід управління фірмою являє значний інтерес для нас у зв'язку з його спрямуванням на групову роботу, до якої ми не звикли, а в більшій мірі орієнтуємось на індивідуальну роботу. Система контролю на основі облікової інформації, аналіз операцій, аналіз собівартості продукції дають можливість знаходити резерви для підвищення ефективності господарювання і досягнення запланованої мети.

Зрозуміло, що впровадити досвід інших країн у повному обсязі неможливо внаслідок різниці в управлінській культурі та підготовці кадрів розвинутих країн (США, Японія, Німеччина, Англія й ін.) та України, але в наукових дослідженнях треба використати ті елементи, які можуть бути модифіковані і пристосовані до наших умов. Ми переконані, що саме описаний досвід фірм «ЗМ» і «Мацусіта» може бути покладений в основу розробки системи контролінга в Україні.

Контролінг, як окрема наука, має свої методи дослідження:

• загальнометодологічні;
• загальнонаукові;
• специфічні.

До загальнометодологічних методів відносяться такі, які характерні для будь-якої науки: спостереження, порівняння, аналіз, синтез, систематизація, історія розвитку, виявлення закономірностей, прогнозування та ін.

До загальнонаукових методів відносяться методи досліджень окремих систем: планування, обліку, аналізу, управління, статистики, кібернетики, інформатики. Враховуючи складність системи контролінга, його предмет вивчається арсеналом способів і прийомів тих наук, які пов'язані з вказаною системою. Таких способів кожна з наук нараховує досить багато і ми не ставимо собі за мету розкрити їх хоча б у мінімальному обсязі. Ми виходимо з того, що підготовлений читач знає їх і уявляє, наприклад, методи статистики, обліку чи аналізу.

Зміст специфічних методів контролінга треба розкрити ґрунтовніше, адже в економічній літературі вони майже не висвітлені. На нашу думку, контролінг передбачає використання моделювання процесів та явищ і на цій основі визначає конкретні завдання системи.

Об'єктами контролінга є фактори виробництва, процеси, показники ефективності їх використання та організації, потенціал підприємства (чисельність, основні засоби, потужність, обсяг виробництва і збуту тощо), а також показники фінансового стану у порівнянні з прогнозованими.

Для контролінга використовується різноманітна інформація фінансового та управлінського обліку, на підставі якої визначається ефективність використання ресурсів, хід протікання господарських процесів, формування прибутку, показники фінансового стану. Відбір показників визначається менеджерами на основі спеціальних досліджень.