Торгівля послугами

Торгівля послугами є важливою частиною світогосподарських зв'язків. Це пов'язано з досягнутим рівнем міжнародного розподілу праці, соціально-економічними і науково-технічними досягненнями та потребами окремих країн. Зростання потреб у послугах безпосередньо пов'язано з дією таких основних чинників:

• зумовленість розвитку багатьох виробничих галузей (промисловість, сільське господарство, будівництво) адекватним розвитком виробничих (транспорт, зв'язок, торгівля) і спеціальних послуг (банківських, страхових, юридичних, інформаційних, маркетингових тощо);
• зміни в структурі попиту (тенденція до збільшення споживанні послуг при зростанні доходів як фізичних, так і юридичних осіб);
• розвиток науки і техніки, особливо інформаційних технологій, що призводить до появи нових видів послуг, пов'язаних зі збором, обробкою, збереженням та поширенням інформації;
• динамізація міжнародного конкурентного середовища, що спричиняє появу нових видів послуг і вдосконалення існуючих, а також активний обмін ними;
• соціальна орієнтація урядових політик більшості країн світу, яка зумовлює збільшення вільного часу та зростання добробуту населення, які, в свою чергу, стимулюють розвиток таких видів послуг, як туризм, освіта, спорт, оздоровлення, культура тощо.

Терміном «послуга» визначається трудова доцільна діяльність, результати якої мають корисний ефект, що задовольняє яку-небудь потребу людини. В той же час послуга – це економічна продукція (кінцева або проміжна), яка є непомітною. До послуг прийнято відносити такі види праці та виробництва, які створюють специфічні вартості у формі трудової діяльності. Вони корисні не як речі, а як діяльність певного призначення.

Послуги мають усі ознаки товару: створюються працею, виробляються для інших, тобто мають громадську споживчу вартість і надходять у користування інших осіб або споживаються останніми в процесі обміну.

Міжнародна торгівля послугами має ряд специфічних рис порівняно з традиційною торгівлею товарами:

• на відміну від товарів послуги надаються (виробляються) та споживаються в основному одночасно і не зберігаються, а тому надання більшості видів послуг базується на прямих контактах між їх виробниками та споживачами (це потребує більшої присутності за кордоном безпосередніх виробників послуг або ж присутності іноземних споживачів у країні виробництва послуги);
• у міжнародній торгівлі товари фізично пересуваються через державні кордони і проходять митне очищення, а послуги, хоча і є товарами, через свою специфіку не проходять через митний контроль і не оформлюються вантажною митною декларацією;
• міжнародна торгівля послугами тісно взаємопов'язана з торгівлею товарами та має на неї зростаючий вплив (аналіз ринків, маркетингове консультування, транспортування та логістика, передпродажне і післяпродажне обслуговування, страхування, реклама, банківське обслуговування тощо);
• купівля-продаж послуг на світовому ринку тісно взаємодіє з міжнародним рухом капіталу та міграцією робочої сили і, навпаки, розвиток світових ринків товарів, капіталів, робочої сили стимулює міжнародний попит і пропозицію на різноманітні послуги;
• ринок послуг функціонально пов'язаний зі світовим ринком робочої сили (найважливіші характеристики ринку послуг, і перш за все ціни, значною мірою визначаються станом ринку робочої сили, закономірностями та особливостями його розвитку);
• для послуг у значно більшому ступені, ніж для товарів, характерним є врахування конкретних умов виконання робіт і заздалегідь визначених вимог споживача у зв'язку з виконанням послуг на замовлення;
• сфера послуг, як правило, більше захищається державою від іноземної конкуренції, ніж сфера матеріального виробництва, внаслідок чого в міжнародній торгівлі послугами існує більше протекціоністських перешкод і конкурентних бар'єрів, ніж у торгівлі товарами;
• не всі види послуг, на відміну від товарів, можуть бути придатні до широкого залучення в міжнародний обмін (це стосується насамперед побутових і комунальних послуг).

Галузі сфери послуг надзвичайно різноманітні. До них належить як державний сектор (біржі праці, суди, лікарні, військові служби, пожежна охорона, поліція, пошта, освітні установи), так і приватний безприбутковий сектор (музеї, церква, благодійні організації тощо). До сфери послуг належить і значна частина виробничого комерційного сектора (банки, готелі, авіакомпанії, страхові, інвестиційні та консалтингові фірми, кіностудії тощо).

Поряд з традиційними галузями сфери обслуговування постійно виникають нові. Так, в останні десятиріччя з'явились фірми, що надають послуги з фінансових питань, інформаційного забезпечення, добору працівників для постійної і тимчасової роботи та ін.

На сьогодні світовий ринок послуг як галузевий товарний ринок поки що не являє собою органічної системи, він тільки розвивається в напрямі цілісності, перебуває у фазі становлення. Про це свідчать такі процеси і явища, як незбалансованість протягом тривалого часу попиту та пропозиції в багатьох галузях послуг, значні відмінності в тарифах на однакові види послуг, відсутність глобальної системи регулювання торгівлі послугами, а також єдиної класифікації послуг, як це існує по товарній торгівлі (Гармонізована система опису та кодування товарів).

У міжнародній статистиці поняття послуги охоплює транспорт, зв'язок, торгівлю, складське господарство, туризм, фінанси та страхування, науку, освіту і підготовку кадрів, охорону здоров'я, а також інші різноманітні види діяльності, такі як інженерно-консультаційні та інформаційно-обчислювальні, рекламу, юридичні, біржові та посередницькі послуги, операції з нерухомістю, операції з орендою обладнання, послуги з вивчення ринків та контролю за якістю, післяпродажне обслуговування тощо. Крім того, в цей перелік можуть включатися комунальні послуги, діяльність державних установ та ін.

У статистиці багато видів послуг, що надходять у міжнародний обіг, або фіксуються недостатньо, або включаються в експорт і імпорт товарів. Це стосується в першу чергу послуг з обробки даних та обслуговування експортованих високотехнологічних виробів. Недостатньо обліковується також надання банківських, біржових і посередницьких послуг. Не завжди інженерно-консультаційні послуги відокремлюються від поставки комплектного обладнання при виконанні підрядних робіт за кордоном. При цьому витрати на монтаж, навчання персоналу, після продажне обслуговування можуть за вартістю становити 30–40% вартості контракту.

За останні два десятиріччя світовий експорт послуг збільшився в 3 рази і досяг в 1998 р. 1,31 трлн дол. США, що становить 20% загального світового експорту товарів і послуг. Основні позиції в експорті послуг мають Сполучені Штати Америки – 21% світового ринку, Німеччина – понад 7%, Франція та Великобританія – понад 6%, Італія – 5,5% та Японія – 4,5%. Таким чином, ці шість країн експортують на світовий ринок понад 50% послуг (за вартістю). Крім того, всі ці країни характеризуються високою питомою вагою експорту послуг у структурі національного експорту. Так, у США цей показник сягає 33%, у Франції та Великобританії – 22– 23%, в Італії – 21%, в Німеччині – 15%, в Японії – 13%.

У товарній структурі світової торгівлі послугами за останні десятиріччя значно скоротилась частка транспортних послуг, що пов'язано як з раціоналізацією перевезень і розміщенням виробництва в країнах споживання, так і з появою нових видів послуг на світовому ринку. Сталою тенденцією є збільшення частки туристичних послуг. Це пояснюється сукупністю чинників соціально-економічного характеру, таких як підвищення якості життя, вдосконалення транспортної мережі, послаблення митних, валютних обмежень і прикордонних формальностей, відсутність глобальних військових конфліктів, інформаційна глобалізація.

Найдинамічніше на сьогодні розвивається міжнародна торгівля управлінськими, правовими, бухгалтерськими, аудиторськими, інформаційними, кадровими, банківськими, страховими, дослідницькими, рекламними, посередницькими, сервісними та маркетинговими послугами.

Проте розвиток світової торгівлі послугами тривалий час стримувався багатьма обмеженнями, відсутністю універсальних інструментів і принципів, що успішно застосовуються в торгівлі товарами та упродовж уже півстоліття регулюються Генеральною угодою з тарифів та торгівлі (ГАТТ).

На національному рівні існує багато методів регулювання зовнішньої торгівлі послугами. Це: введення кількісних обмежень на певні види послуг, що імпортуються; встановлення обов'язкових розцінок і тарифів; впровадження дискримінаційних стосовно експортуючих країн податків; встановлення спеціальних правил в'їзду в країну або заснування фірми з іноземним капіталом; введення системи ліцензування діяльності з надання послуг.

На міжнародному рівні поширення дістали такі методи регулювання міжнародної торгівлі послугами: двосторонні і багатосторонні угоди та угоди в межах спеціалізованих міждержавних організацій. Двосторонні як галузеві (з транспорту, зв'язку тощо), так і комплексні торговельно-економічні угоди регулюють контрактні аспекти торгівлі послугами між двома країнами, що уклали угоду. Багатосторонні угоди в основному в межах інтеграційних угруповань мають аналогічну спрямованість, створюючи регулятивний механізм торгівлі послугами між групою країн. Глобальніший характер має регулювання торгівлі послугами в межах міжнародних організацій.

Наприклад, у сфері міжнародних авіаційних та морських перевезень багато країн керуються документами Організації міжнародної цивільної авіації (ІКАО) та Міжнародної морської організації (ЇМО). Всього міжнародною торгівлею послугами в тому або іншому ступені займаються понад 40 міжнародних організацій.

Водночас розвиток світової торгівлі послугами потребує глобального регулювання, віднайдення компромісу між комерційними інтересами виробників послуг і цілями економічного розвитку імпортуючих країн, між індустріальне розвинутими країнами та країнами, що розвиваються. З цією метою в 1986 р. в ході Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів ГАТТ було створено Комітет з торгівлі послугами та шість робочих груп з проблем лібералізації міжнародної діяльності в сфері транспорту, зв'язку, будівництва, туризму, інжинірингу та надання фінансових послуг. У 1987 р. були розроблені принципи та правила, що мають регулювати торгівлю послугами між країнами, а в 1990 р. міністрам торгівлі країн–учасниць Уругвайського раунду було представлено проект Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС). У грудні 1993 р. Уругвайський раунд ГАТТ завершив свою роботу, а Генеральна угода про торгівлю послугами стала складовою Маракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі.

Генеральна угода про торгівлю послугами (Додаток 1-В до Маракеської угоди) має таку структуру:

Частина І СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Стаття 1 Сфера застосування та визначення

Частина II ЗАГАЛЬНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ 1 ДИСЦИПЛІНА

Стаття II Режим найбільшого сприяння

Стаття III Прозорість

Стаття ІІІ-bis Розголошення конфіденційної інформації

Стаття IV Зростання участі країн, що розвиваються

Стаття V Економічна інтеграція

Стаття V-bis Угоди про інтеграцію ринків робочої сили

Стаття VI Внутрішнє регулювання

Стаття VII Визнання

Стаття VIII Монополія і виключні постачальники послуг

Стаття IX Ділова практика

Стаття Х Надзвичайні захисні заходи

Стаття XI Платежі та перекази

Стаття XII Обмеження з метою захисту платіжного балансу

Стаття XIII Державні закупівлі

Стаття XIV Загальні винятки

Стаття ХІV-bis Винятки з міркувань безпеки

Стаття XV Субсидії

Частина III КОНКРЕТНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Стаття XVI Доступ на ринок

Стаття XVII Національний режим

Стаття XVIII Додаткові зобов'язання

Частина IV ПОДАЛЬША ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ

Стаття XIX Переговори про конкретні зобов'язання

Стаття XX Розклади конкретних зобов'язань

Стаття XXI Внесення змін до розкладів

Частина V ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття XXII Консультація

Стаття XXIII Врегулювання суперечок і виконання рішення

Стаття XXIV Рада з торгівлі послугами

Стаття ХХV Технічне співробітництво

Стаття XXVI Відносини з іншими міжнародними організаціями

Частина VI ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття XXVII Відмова у вигодах

Стаття XXVIII Визначення

Стаття XXIX Додатки

Додатки

Додаток щодо відмови від зобов'язання за Статтею II

Додаток щодо переміщення фізичних осіб, які надають послуги згідно з Угодою

Додаток щодо авіатранспортних послуг

Додаток щодо фінансових послуг

Другий додаток щодо фінансових послуг

Додаток щодо переговорів стосовно послуг морського транспорту

Додаток щодо телекомунікацій

Додаток щодо переговорів стосовно основних телекомунікацій

У преамбулі до ГАТС зазначається, що зростаюче значення торгівлі послугами для росту та розвитку світової економіки зумовлює необхідність укласти багатосторонній звід принципів і правил торгівлі послугами з метою розширення такої торгівлі на умовах гласності і подальшої лібералізації і як засіб сприяння економічному росту всіх торгових партнерів, а також розвитку країн, що розвиваються.

У першій частині наводиться визначення поставки послуг, на які поширюються положення Угоди, окреслені заходи з лібералізації та регулювання торгівлі послугами. Так, дія ГАТС поширюється на надання послуг, коли і держава А, і держава Б є членами СОТ:

• з держави А до держави В (надання послуг через кордон);
• на території держави А громадянину держави В, який приїхав до держави А з метою придбання послуги або який прислав своє майно до держави А для виконання послуг у зв'язку з цим майном (споживання за кордоном);
• на території держави В від комерційної присутності у цій державі, заснованій громадянином держави А (комерційна присутність);
• на території держави В від громадянина держави А через присутність у державі В фізичних осіб держави А (присутність фізичних осіб).

Друга частина містить зобов'язання країн–членів СОТ, а саме: зобов'язання надавати один одному режим найбільшого сприяння (разом з тим передбачена можливість не дотримуватися цього правила), друкувати міжнародні угоди та закони, створити довідкову службу з торгівлі послугами, застосовувати спільні (єдині) стандарти та критерії при видачі дозволів і сертифікатів. Для країн, що перебувають у процесі економічного розвитку або трансформації економіки, передбачена можливість застосування спеціальних регулюючих заходів для забезпечення певного рівня фінансових резервів, необхідних для реалізації відповідних програм економічного розвитку або трансформації економіки.

До третьої частини угоди включені конкретні зобов'язання; країн щодо доступу на ринок, національного режиму, а також додаткові зобов'язання (можливість їх введення). Так, у секторах, й яких взято зобов'язання про доступ на ринок, заходи, які члені СОТ не повинен зберігати чи вживати або в рамках регіону, або на всій території, якщо інше не обумовлено в його розкладі, визначаються як:

• обмеження кількості постачальників послуг або у формі кількісних квот, монополій, виключних постачальників послуг чи вимог підтвердження економічної необхідності;
• обмеження загальної вартості операцій з послугами або активів у формі кількісних квот чи вимог підтвердження економічної необхідності;
• обмеження загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг, вираженого у показниках, що встановлюють цифрові одиниці у формі квот, чи вимог підтвердження економічної необхідності;
• обмеження загальної кількості фізичних осіб, які можуть бути зайняті у певному секторі послуг, або кількості фізичних осіб, яких постачальник послуг може найняти та які необхідні і мають безпосереднє відношення до поставки певної послуги у формі кількісних квот, чи вимог підтвердження економічної необхідності;
• заходи, що обмежують або вимагають конкретних типів юридичних осіб або спільних підприємств, через які постачальник послуги може надавати послугу;
• обмеження на участь іноземного капіталу у формі граничного максимального відсотка іноземного володіння акціями або загальної вартості індивідуальних чи сукупних іноземних інвестицій.

Четверта частина ГАТС передбачає організацію через кожні п'ять років переговорів з метою подальшої лібералізації торгівлі послугами. Передбачена також можливість відмови країн–учасниць Угоди від раніше прийнятих зобов'язань, але лише в обмін на лібералізацію торгівлі в іншому секторі послуг і в тому ж обсязі, що і при попередньому зобов'язанні.

П'ята частина Угоди передбачає порядок проведення консультацій, врегулювання суперечок і виконання рішень, а також регламентує роботу Ради з торгівлі послугами та відносини з іншими міжнародними організаціями.

Шоста частина містить положення щодо можливості відмови у вигодах Угоди з переліком відповідних випадків і визначення великої сукупності термінів, що застосовуються в цій Угоді.

Додатки до Угоди є її невід'ємною складовою. Вони уточнюють межі досягнутих домовленостей в окремих секторах послуг – авіаперевезеннях, телекомунікаціях, банківських і страхових послугах. Так, Додаток щодо фінансових послуг дає визначення послуги як «будь-якої послуги фінансового характеру, яку пропонує постачальник фінансових послуг будь-якої країни-члена. Фінансові послуги включають усі страхові послуги, а також послуги, пов'язані зі страхуванням, банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхування)». При цьому наводиться класифікація фінансових послуг:

Страхові послуги і ті, що пов'язані зі страхуванням:

(І) пряме страхування (в тому числі спільне страхування):

(А) життя;

(В) не пов'язане із страхуванням життя;

(II) перестрахування і передача частини операцій;

(III) страхове посередництво, таке як брокерське та агентське;

(IV) допоміжні послуги щодо страхування, такі як консультаційні, актуарні, оцінка ризику та послуги щодо врегулювання претензій.

Банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхування):

(V) прийом від населення депозитів та інших грошових коштів, що належать до сплати;

(VI) видача позичок усіх видів, у тому числі споживчих позичок, позичок під заставу, факторинг, та фінансування комерційних операцій;

(VII) фінансовий лізинг;

(VIII) усі види послуг щодо платежів і грошових переказів, у т.ч. кредитування, платіжні та дебетові картки, дорожні чеки та банківські векселі;

(IX) гарантії та зобов'язання;

(X) торгівля за власний рахунок чи за рахунок клієнтів або на валютній біржі чи на позабіржовому ринку, або іншим чином, а саме:

(А) інструментами грошового ринку (в т.ч. чеками, переказними векселями, депозитними сертифікатами);

(В) іноземною валютою;

(С) вторинними документами, в т.ч., але не виключно, ф'ючерсами та опціонами;

(О) цінними паперами, що мають відношення до валютних курсів та відсоткових ставок, в т.ч. такі, як своп, угоди про строкові курси;

(Е) цінними паперами, що вільно продаються і купуються;

(Р) іншими обіговими цінними паперами та фінансовими активами, в т.ч. злитками [дорогоцінних металів];

(XI) участь в емісіях усіх видів цінних паперів, в т.ч. гарантування та розміщення у ролі агента (державного або приватного) та надання послуг, що належать до таких емісій;

(XII) брокерські операції на грошовому ринку;

(XIII) управління активами, такими як готівка або цінні папери, всі види управління колективними інвестиціями, управління пенсійним фондом, опікунство, депозитарні і трастові послуги;

(XIV) ліквідаційні та клірингові послуги щодо фінансових активів, у т.ч. цінні папери, вторинні документи та інші обігові цінні папери;

(XV) забезпечення і передача постачальникам інших фінансових послуг фінансової інформації та програмного забезпечення для обробки фінансових даних та іншого відповідного програмного забезпечення;

(XVI) консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінансові послуги з усіх видів діяльності, перелічених у підпараграфах (V)–(XV), включаючи відомості про позичальників та аналіз з кредитних питань, дослідження і рекомендації з питань інвестицій і портфеля цінних паперів, рекомендації з питань придбання, реорганізації та стратегії підприємств;

(b) постачальник фінансових послуг означає будь-яку фізичну або юридичну особу Члена, яка бажає постачати або постачає фінансові послуги, але поняття «постачальник фінансових послуг» не включає державну структуру.

(с) Державна структура означає:

(І) уряд, центральний банк, валютні установи Члена або структуру, що належить Члену чи контролюється ним, яка в принципі займається виконанням урядових функцій або діяльністю в інтересах уряду, не включаючи структуру, яка займається переважно наданням фінансових послуг на комерційних умовах; або

(II) приватну структуру, що здійснює функції, що, як правило, виконує центральний банк або валютна установа в період здійснення цих функцій.

Розроблена в ході Уругвайського раунду ГАТС привернула увагу національних урядів до проблем міжнародної торгівлі послугами. Наслідком цього став перегляд позицій багатьох країн щодо регулювання процесу міжнародного обміну послугами, що, безумовно, позитивно вплине на процес створення єдиної системи регулювання торгівлі послугами в світі.