Дійсність контракту

Для виникнення юридичне значимого міжнародного комерційного контракту (МКК) необхідні відповідні умови, без яких такий контракт не можна вважати дійсним. Згідно з чинним законодавством такими умовами є:

• ділова угода осіб, що беруть участь в укладенні контракту;
• правоздатність і дієздатність осіб, які укладають контракт;
• узгодженість волі сторін;
• предмет контракту;
• основа контракту.

Воля – це усвідомлення відповідної поведінки, яка передбачає адекватні наміри, спрямовані на досягнення певної мети.

Особливості волі:

• спосіб висловлення волі;
• свобода волі;
• серйозність;
• наявність дієздатних і правоздатних суб'єктів;
• спрямованість на досягнення можливих результатів.

Узгодженість волі – це внесення одним суб'єктом МКО пропозиції, спрямованої на встановлення, змісту або розірвання майново-правових відносин і безумовне прийняття її іншим суб'єктом. Слід розрізняти такі поняття, як дійсна воля і висловлена воля.

Довідково: У різних правових системах склалось дві наукові концепції щодо волі, а саме: теорія волі та теорія висловлення. В житті ці два поняття найчастіше збігаються. Але буває і навпаки. Правові системи більшості країн віддають перевагу висловленій волі. Щоправда, вони також передбачають необхідне доповнення цього пункту, згідно з якими у необхідних випадках враховується і внутрішній стан волі. Це має місце в ситуаціях, коли встановлюється, що невідповідність дійсної волі та її зовнішнього виявлення спричинена особливими обставинами – вадами волі.

При волевиявленні з переліченими вадами контракт може вважатися недійсним невідповідність волевиявлення дійсній волі або вади юридичне значимої волі (неповнолітні, недієздатність).

Загроза – залякування іншої сторони певним злом з метою примусити її до укладання контракту.

Особливості загрози.

1. Загроза повинна бути реальною і серйозною, щоб той, кому вона адресована, не мав іншої розумної альтернативи, крім укладання контракту на умовах, запропонованих іншою стороною.

2. За невиправданої погрози слід розглядати два випадки: по-перше, дії неправомірні самі по собі (наприклад, фізичне насилля), по-друге, дії правомірні, однак мета цієї загрози неправомірна (наприклад, подання судового позову з єдиною метою примусити іншу сторону укласти контракт на запропонованих умовах).

Приклад. А не повернув у зазначений строк кредит В. Кредитор В погрожує розпочати проти А процес про повернення кредиту. Єдиною метою цієї погрози є отримання переважних умов оренди складу, який належить А. Останній підписує орендний контракт, але має право відмовитися від нього.

3. Загроза, яка спрямована проти репутації або економічних інтересів.

Приклад. Зіткнувшись з погрозою зі сторони гравців футбольної команди розпочати страйк, якщо вони не отримають вищу винагороду, ніж раніше узгоджена, у разі перемоги в трьох іграх сезону, власник команди погоджується заплатити повну винагороду. Власник має право відмовитися від нового контракту з гравцями, оскільки страйк автоматично призведе до переведення команди в іншу лігу і стане серйозною і реальною загрозою як репутації, так і фінансовому стану клубу.

Омана – неправильне уявлення про факти і правові норми, які діють у момент укладання контракту.

Особливості омани.

1. Фактична омана чи омана щодо права.

2. Вирішальність моменту.

Приклад.

І. Якщо А при укладанні контракту має неправильне уявлення про його фактичні та юридичні обставини і в зв'язку з цим робить неправильну оцінку своїх перспектив щодо контракту, тоді потрібно застосувати норми про оману.

2. Якщо А правильно розуміє істотні обставини, але неправильно оцінює свої перспективи по контракту і внаслідок цього відмовляється виконувати його, то ситуація повинна розглядатися скоріше як невиконання контракту, а не як випадок омани при укладанні контракту.

Значна омана – це властивість, яка належать до істотних особливостей предмета, до якостей особи, з якою укладається контракт, якщо він укладається з урахуванням цієї особи, а також обставин, які за звичайних правил, прийнятих в обігу чи згідно з намірами сторін вважаються вирішальними, і сторона, яка діяла під впливом омани, не уклала б контракт такого змісту в іншому випадку.

Особливості значної омани.

1. Серйозність.

2. Умови щодо сторони, не введеної в оману. Сторона, введена в оману, може відмовитися від контракту:

якщо тільки інша сторона не заслуговує правового захисту, оскільки вона причетна до помилки сторони, введеної в оману;

якщо обидві сторони були однаково введені в оману;

Приклад. А і В, укладаючи контракт купівлі-продажу автомобіля «Мерседес», не знали і не могли знати, що автомобіль уже є вкраденим. Відмова від контракту в даному випадку допустима:

якщо помилка сторони, введеної в оману, була спричинена іншою стороною;

якщо інша сторона знала чи повинна була знати про помилку сторони, введеної в оману.

3. Умови щодо сторони, введеної в оману. Згадана сторона не може відмовитися від контракту в таких випадках: по-перше, коли помилка є результатом грубої необережності сторони, введеної в оману; по-друге, коли сторона, введена в оману, взяла на себе ризик омани чи з огляду на обставини цей ризик повинен бути перекладений на неї.

Приклад. А продає Б статуетку невідомого скульптора С за справедливу ціну. Пізніше стає відомо, що статуетка створена відомим майстром Д. А не може відмовитися від контракту з В на підставі омани, оскільки обставина, що статуетка – робота С, мала на увазі ризик, згідно з яким вона могла бути створена видатним майстром.

4. Перевага правового захисту в зв'язку з невиконанням контракту над правовим захистом на основі омани.

Приклад. А знайшов на своєму городі заіржавілий кубок В вартістю 1000 $. Висока ціна базується на двох підставах: що кубок зроблений зі срібла (на городі А раніше знаходили срібні гроші). Пізніше стає відомо, що це залізний кубок ціною 15 $. В відмовляється прийняти кубок і заплатити за нього. Крім цього, В відмовляється від контракту в зв'язку з оманою стосовно властивостей кубка. В має право тільки на правовий захист, який передбачений у разі порушення контракту.

Шахрайство – свідоме, навмисне введення в оману іншої сторони з метою укладення з нею контракту.

Різниця між шахрайством та оманою полягає в характері і цілях намірів сторони, що займається шахрайством. Інша сторона в даному разі має право відмовитися від контракту.

Примус – спричинення моральних і фізичних страждань, а також зла іншій стороні з тим, щоб змусити її укласти контракт.

»Приховані недомовки» – це випадок, коли щось заявлено, але без наміру зобов'язати себе цим волевиявленням.

В юридичній науці, виходячи з інтересів забезпечення правових гарантій, діє принцип, згідно з яким «приховані недомовки» не мають юридичного значення.

Приклади. Якщо А і В впевнені, що досягли згоди, але по-різному розуміють природу або основу контракту, предмет обов'язків, то контракт вважається таким, що не відбувся.

Якщо А, висловлюючи свою волю, перебував у такому стані, що не міг усвідомити юридичних наслідків свого волевиявлення, такий контракт можливо оспорити, але не через «прикриті недомовки», а на підставі того, що суб'єкт був не в змозі в тих обставинах зробити юридичне значиме волевиявлення (пияцтво, наркотики і т. ін.).

Довідково: Вади волевиявлення характеризувались та ілюструвались відповідними положеннями Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) і Принципів міжнародних комерційних контрактів (Їжгокоіт, 1994 р.).

2. Переговори, оферта і акцепт. Як правило, сторони вступають у переговори для того, щоб досягти згоди.

Розглянемо детальніше особливості поняття «переговори».

1. Переговори жодним чином не зобов'язують їх учасників і, кожна із сторін має право перервати їх у будь-який момент за власним бажанням.

2. Сторона, що вела переговори, не маючи намірів укладення контракту, несе відповідальність за збитки, спричинені внаслідок ведення переговорів.

Приклад. А дізнається про наміри В продати своє кафе. А, який не має намірів купувати це кафе, вступає в довгострокові переговори з В з єдиним наміром не допустити продажу кафе С, який є конкурентом А. А перериває переговори після того, як С купив інше кафе. У даному разі А несе відповідальність перед В, якому вдалося все ж таки продати своє кафе за нижчою ціною, ніж та, яку пропонував С, в обсязі різниці в ціні.

3. Сторона, яка вела переговори з наміром укладання контракту, але потім відмовилась від своїх намірів без достатніх на те підстав, також несе відповідальність за збитки, заподіяні іншій стороні.

4. Відшкодування збитків, заподіяних іншій стороні, внаслідок порушення обов'язку вести переговори свідомо.

Приклад. А запевняє В тому, що він укладе з ним контракт про надання франшизи, якщо останній зробить певні дії щодо отримання досвіду, та якщо він готовий вкласти в цю справу 150000 $. Протягом наступних двох років В проводить інтенсивну підготовку з намірами укласти контракт при постійних запевненнях А, що В буде надана франшиза. Коли все готово для підписання контракту, А повідомляє В, що останній повинен вкласти значно більшу суму. В відмовляється це зробити. У даному разі В має право на компенсацію від А витрат, пов'язаних з підготовкою до укладення контракту.

5. Обов'язок конфіденційності. Якщо сторони заінтересовані в тому, щоб визначена інформація, яка передається іншій стороні, не була розголошена чи використана з тією чи іншою метою, ніж та, для якої вона передавалась, вони заявляють таку інформацію як конфіденційну. Порушення конфіденційності накладає обов'язок компенсувати можливі збитки.

Приклад. А заінтересований в укладанні угоди з В та С, які є провідними виробниками автомобілів країни X. У ході переговорів з В А отримує достатньо конкретну інформацію щодо планів В, пов'язаних з виробництвом нового автомобіля. Ця інформація є конфіденційною. А не повинен розкривати цю інформацію С. Також А не дозволяється використовувати ці плани в своєму виробничому процесі, якщо переговори не завершаться укладанням контракту.

6. Кожна зі сторін сплачує власні витрати на підготовку до укладення контракту. Загальні витрати сплачуються в рівних частках.

7. Попередній контракт. В кінці переговорів дуже часто досягається угода сторін у вигляді попереднього контракту, тобто угоди, з огляду на яку сторони зобов'язуються укласти пізніше основний контракт.

Якщо сторона попереднього контракту відмовляється від укладання основного, то друга сторона має право звернутися в суд чи арбітраж з позовом щодо примушення укладання контракту, а також про компенсацію збитків.

Згідно з українським законодавством діє визначений порядок укладання контракту, тобто встановлена процедура, відповідно до якої угода сторін про встановлення контрактних відносин вважається досягнутою, а контракт оформленим. Ця процедура складається з двох частин: пропозиції про укладання контракту (оферти) однієї сторони і прийняття цієї пропозиції іншою стороною (акцепт).

Пропозиція (оферта) волевиявлення правоздатного суб'єкта МКО, яке вміщує суттєві складові майбутнього контракту, зроблена з наміром укласти контракт. Щоб пропозиція про укладання контракту вважалася дійсною, вона повинна відповідати конкретним вимогам, а саме:

• адресат пропозиції – одна або кілька конкретних осіб;
• свобода волевиявлення;
• правоздатність і дієздатність суб'єктів;
• серйозність;
• кваліфікованість;
• вміщувати суттєві пункти майбутнього контракту.

Приклад. Державна організація А публікує реклами про тендер у зв'язку зі створенням нової телефонної мережі. Така реклама – це запрошення направляти оферти, які А може акцептувати чи ні. Але коли реклама вміщує конкретні технічні умови проекту і вказує, що контракт буде укладений з тим, хто подасть пропозицію з найнижчою ціною і яка відповідатиме технічним вимогам, все це може означати оферту.

Розрізняють два види оферти: тверду і вільну.

Тверда оферта – це документ, в якому надається письмова пропозиція на продаж визначеного товару, надісланий продавцем одному можливому покупцеві, де вказуються суттєві умови майбутнього контракту і визначено строк дії оферти.

Вільна оферта – це документ, який може бути виданий на одну і ту саму партію товару кільком можливим покупцям; не зв'язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строк для відповіді.

Строки обов'язковості пропозиції (оферти) можуть зазначатися кількома способами.

Відміна пропозиції укладання контракту. Згідно з Віденською конвенцією про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) і Принципів міжнародних комерційних контрактів (ІЖГОКОЇТ, 1994 р.), оферта може бути відмінена, якщо повідомлення про відміну отримано адресатом оферти раніше або в то самий момент, коли оферта отримана.

Відкликання оферти. Відповідно до міжнародного права оферта може бути відкликана, якщо повідомлення про відкликання буде отримане адресатом оферти до відправки ним акцепту.

Однак пропозиція не може бути відкликана: а) при невідкликаній оферті і б) за умови, коли адресат оферти покладається на невідкликаність оферти.

Приклади. А запрошує В зробити письмову пропозицію стосовно умов, за яких В може побудувати будівлю. В пропонує конкретну оферту, яка вміщує заяву такого змісту: «Ціни та умови не дійсні після 1 серпня». Якщо А та В діють у рамках правової системи, де така заява розглядається як вказівка на невідкликаність оферти, то дана пропозиція є безвідкликаною до вказаної дати. Тоді В може розраховувати, що його оферта розумітиметься як невідкликана. Зовсім іншого розуміння можна чекати, якщо адресат діє в правовій системі, де такі заяви не вважаються достатніми для визначення безвідкликаності оферти.

А звертається до В з проханням реставрувати 10 картин за умови, що робота буде закінчена протягом трьох місяців і ціна за роботу не перевищуватиме встановленої суми. В повідомляє А, що перш, ніж прийняти оферту, він вважає необхідним розпочати роботу над однією картиною і після цього він дасть відповідь протягом п'яти днів. А погоджується. В розпочинає роботу. А не може відкликати свою оферту продовж цих п'яти днів.

Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) – це волевиявлення одного суб'єкта. Такому акцепту притаманні всі властивості пропозиції.

Акцепт – заява або інша поведінка адресата оферти, яка виражає його згоду з офертою.

Форми прийняття пропозиції (оферти):

• безумовний акцепт оферти;
• акцепт контроферти;
• прийняття пропозиції і мовчання протилежної сторони;
• прийняття пропозиції із запізненням.

Безумовний акцепт оферти. Пропозиція (оферта) повинна бути прийнята без жодних обмовок або обмежень.

Акцепт контроферти. За наявності обмежень або обмовок можна говорити про нову пропозицію, де сторони помінялись місцями: ініціатор виступає в ролі особи, що приймає пропозицію, а той, хто приймає пропозицію, перетворюється на ініціатора.

Приклади. А замовляє В устаткування, яке повинно бути випробуване в приміщенні. А у своєму підтвердженні замовлення В повідомляє, що він акцептує умови оферти, однак він додає, що хотів би бути присутнім на випробуванні устаткування. Додаткові умови не є суттєвою зміною оферти і тому стають частиною контракту, якщо тільки А не заперечить без невиправданої затримки. Прийняття пропозиції і мовчання протилежної сторони. За загальними правилами мовчання або бездія самі по собі не є акцептом. Ситуація може виглядати інакше у тому разі, коли сторони узгодили між собою те, що мовчання означатиме акцепт, або коли це випливає з дійсної ділової практики чи звичаю. Однак у будь-якому разі для оферти недостатньо в односторонньому порядку заявити в своїй пропозиції, що вона буде акцептована при мовчанні адресата. Адресат оферти вільний не тільки акцептувати чи не акцептувати оферту, але він може також її просто проігнорувати.

Приклади.

1. А послав запит В щодо умов подовження контракту на поставку шампанського, строк дії якого закінчувався 31 грудня. В свою оферту В включив пункт, яким передбачається, що «коли В не отримає від А жодних повідомлень до кінця листопада, то В вважатиме, що А погодився подовжити контракт на умовах, указаних вище». А не послав ніякої відповіді. Попередній контракт завершив свою дію у встановлений строк без узгодження між сторонами нового контракту.

2. Згідно з довгостроковим контрактом на поставку шампанського В регулярно приймав замовлення А без прямого акцепту. 15 листопада А замовив більшу кількість товару до нового року. В не відповів і не зробив поставку у вказаний строк. В порушив контракт, оскільки у відповідно до встановленої між сторонами практики мовчання зі сторони В стосовно замовлень, отриманих від А, означає акцепт.

Прийняття пропозиції із запізненням. Прийняття пропозиції із запізненням трактується так чи інакше в законодавстві різних країн. Наприклад, за італійським правом в ініціатора пропозиції є право затвердити запізніле прийняття оферти, причому достатньо тільки заявити контрагенту, що контракт укладено. В деяких законодавствах прийняття пропозиції із запізненням вважається новою офертою, згоду з якою потрібно отримати від попереднього ініціатора.

Приклад. А призначає 5 листопада кінцевим строком для акцепту своєї оферти. А отримує акцепт від В 9 листопада. Однак А акцептує запізнілий акцепт В і зараз же повідомляє його про свої наміри. Незважаючи на ту обставину, що дане повідомлення В отримує тільки 11 листопада, контракт укладено 9 листопада.

Якщо заява про прийняття пропозиції зроблена своєчасно, отримана ініціатором пізніше строку для прийняття оферти, тоді контракт вважається укладеним, якщо ініціатор знав або міг знати про своєчасно відправлену відповідь. Або контракт вважається неукладеним, якщо ініціатор відразу ж після отримання пропозиції повідомить іншу сторону, що він не бажає зв'язувати себе офертою.

Приклад. А призначає 31 березня датою закінчення строку для акцепту своєї оферти. В, знаючи про те, що звичайний час для пересилки А листів поштою становить три дні, відправляє свій лист з акцептом оферти А 25 березня.

Через страйк поштової служби в країні А лист (на конверті вказано дату відправки 25 березня) доставляється А тільки 3 квітня. Акцепт В, хоча із запізненням, має юридичну силу, якщо тільки А не заперечить на це без невиправданої затримки.

Відміна акцепту. Акцепт може бути відмінений, якщо повідомлення про це отримано оферентом раніше чи в той самий момент. Необхідно підкреслити, що оферент не може змінити свого рішення після того, як адресат оферти відправив свій акцепт (Відень, Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, 1980 р.).

3. Порядок і способи укладання договору. Переддоговірний період. Основними шляхами попередніх переговорів вважають поштове, телеграфне, телетайпне листування, особисті зустрічі, розмови по телефону та різні комбінації з них. Найпоширеніший з них – це поштове листування. Для встановлення контактів з майбутніми контрагентами на виставках і ярмарках, при укладанні контрактів на великі партії товарів використовуються особисті зустрічі партнерів. При укладанні контрактів на масові стандартні товари, коли основні умови є типовими і відомі як продавцеві, так і покупцеві, переговори ведуться в основному по телефону.

Проект контракту. В практиці міжнародних економічних відносин не має чіткої регламентації відносно того, хто готує текст контракту. Такою підготовкою можуть займатися: представники обох сторін – при масштабних операціях, пов'язаних з рухом великих грошових мас і матеріальних цінностей; представники однієї сторони – коли це рядовий контракт, покупець – при укладанні контрактів на машини та устаткування. Переваги сторони, яка займається підготовкою проекту контракту, включають, по-перше, можливість провести вигіднішу редакцію тексту контракту, по-друге, можливість внести пропозицію про використання цін і валюти оплати, форми оплати, відповідних умов перевезення та пакування і т. ін.; по-третє, можливість уникнути додаткових валютних витрат, пов'язаних з консультаціями спеціалістів, проживанням, використанням оргтехніки.

Проект тексту контракту готують працівники, які мають відповідний досвід і знання в цій сфері. Проект узгоджується зі службами організації, які відповідають за фінансову діяльність, організацію постачання, перевезення, пакування, спеціалістами сфери міжнародних валютно-позичкових відносин, права і т.д.

Комерційні переговори. Це – вивчення об'єктивних аргументів сторін і знаходження на цій основі взаємозадовольняючих компромісних рішень. Переговори ведуться на рівні керівництва контрагентів чи призначених ними представників, які приймають рішення в межах даних їм повноважень. При узгодженні умов контракту одна сторона відсилає іншій проект контракту. Триває вивчення і знаходження компромісних рішень і як наслідок з'являється кінцевий текст контракту. На цьому етапі складається цілий ряд передконтрактних документів: протокол розбіжностей, протокол узгодження розбіжностей, протокол про залік взаємних вимог, угода про зміну договору, супровідний лист до проекту договору та до самого контракту.

Парафування тексту контракту – візування кожної сторінки підписами повноважних представників сторін.

Кінцевим етапом укладання контракту є його підписання.

Підписання контракту контрагентами. МКК вважається укладеним, якщо він належним чином підписаний. Звичайно контракт підписується першими керівниками або їх заступниками, тобто особами, які вповноважені довіреністю, підписаною керівниками компаній, юридичні адреси яких вказані в контракті.

Якщо контракт підписує три і більше сторін, то всі вони повинні підписати один контракт або підписати кілька двосторонніх контрактів з посиланням у тексті кожного з них на зв'язок з іншим контрактом.

Якщо сторони знаходяться в одному і тому ж місці, то вони одночасно підписують контракт, якщо в різних географічних пунктах, то спочатку всі примірники контракту підписує одна сторона і пересилає їх інший, яка потім повертає першій стороні домовлену кількість примірників з двома підписами.

Довідково: Інколи недобросовісні партнери, не бажаючи виконувати свої зобов'язання за контрактом і нести відповідальність, оголошують про те, що особа, яка підписувала контракт, таких повноважень не мала. Тому деякі юристи рекомендують методики перевірки повноважень особи, що підписує контракт та перевірки довіреності.

Етапи перевірки повноважень особи, що підписує контракт:

• перевірка паспорта або іншого документа, що засвідчує особу;
• якщо перед вами директор підприємства контрагента, то необхідно переконатись в тому, що він дійсно директор (наказ про призначення особи директором, відповідне посвідчення, протокол зборів власників підприємства);
• якщо перед вами директор, то необхідно переконатись в тому, що його права не обмежені. Іноді вищі менеджери за наймом обмежені тією чи іншою мірою у повноваженнях власниками фірми. Наприклад, у статуті підприємства у розділі «Компетенція директора» може бути вказано, що директор має право укладати угоди на суму понад 100 млн. грн. лише за згодою Адміністрації ради підприємства;
• згідно з українським законодавством заступник керівника, хоча і є уповноваженою особою, не має права виступати від імені підприємства без довіреності. Однак іноді статут підприємства передбачає ширші повноваження заступника з конкретних питань, у такому випадку довіреність не потрібна;
• перевірка довіреності: а) чи є на довіреності підпис керівника організації (керівника і нікого більше!) та її печатка; б) дата, коли довіреність видана (якщо такої не вказано, то довіреність недійсна); в) строк, на який видана довіреність; г) обсяг повноважень, особи, на яку видана довіреність.

Акцепт покупцем твердої оферти продавця. Якщо покупець згоден з усіма умовами оферти, він надсилає продавцю письмове підтвердження, яке містить безумовний акцепт тобто згоду прийняти без змін усі умови твердої оферти продавця.

Акцепт має виходити лише від тієї особи, якій зроблено оферту. Коли оферту здійснено із зазначенням строку для відповіді контракт вважається укладеним, якщо відповідь про прийняття (акцепт) пропозиції одержано протягом цього строку. Коли строк в оферті не вказано, то прийняття має юридичне значення, якщо відповідь одержано протягом нормального необхідного часу, встановленого законодавством.

Приклад. А звернувся до В з пропозицією виготовити моделі за запропонованими ескізами і перерахував В аванс. В на пропозицію А не відповів, а через деякий час запросив представників А прийняти виконане замовлення. А забракував виготовлені моделі і поставив вимогу повернути аванс. Спір було розглянуто в арбітражі, згідно з рішенням якого з В було стягнуто аванс і державне мито на таких підставах: пропозиція А не містила всіх належних умов майбутнього контракту; згоди на пропозицію укласти контракт А одержано не було; перерахований аванс у рахунок майбутнього контракту не свідчить про те, що контракт було укладено.

Акцепт продавцем контроферти покупця. Якщо покупець не згоден з умовами пропозиції, він посилає продавцеві контроферту, в якій вказує свої умови і строки для відповіді. Якщо продавець згоден з усіма умовами контроферти, він її акцептує і письмово повідомляє про це покупця. Якщо продавець або вважає себе вільним від обов'язків щодо даної пропозиції, про що він письмово повідомляє покупця, або робить нову оферту.

Акцепт продавцем письмової згоди покупця з умовами вільної оферти (контроферти покупця). Цей спосіб застосовується у випадку, коли у продавця є вибір контроферт кількох покупців. Продавець акцептує контроферту того покупця, який оформив її належним чином, відіслав у встановлений строк і якому він віддає перевагу.

Підтвердження продавцем замовлення, зробленого покупцем. У такий спосіб укладається контракт між контрагентами, які перебувають у тривалих ділових відносинах. Це, в основному, замовлення на складне устаткування. У таких операціях покупець, в основному, фінансує продавця. Замовлення включає основні умови операції (товар, кількість, строк поставки, ціна).

Решта умов зазначаються у раніше укладеному контракті. Отримавши таке замовлення, продавець письмово акцептує свою згоду з ним. Обмін листами на підтвердження досягнутої раніше особистої домовленості між контрагентами. У листах підтверджуються всі основні умови контракту з посиланням на відомі обом сторонам загальні умови чи попередній контракт.

Довідково: Останнім часом можна чути твердження, що за кордоном багато угод укладаються по телефону або усно. Дійсно, для підтримки іміджу такі угоди укладаються. Але після телефонної угоди західні бізнесмени дають завдання своїм адвокатам оформити і врегулювати всі необхідні формальності майбутнього контракту. Обсяг цих «формальностей» інколи становить десятки сторінок тексту комерційного контракту.

4. Момент укладання договору. Від цього моменту залежить, по-перше, конкретне вирішення можливого спору між сторонами контракту; по-друге, встановлення строку поставки, ціни; по-третє, визначення моменту переходу права власності на проданий товар.

На сучасному етапі діють різні правові рішення щодо моменту укладання контракту.

Теорія виявлення – контракт вважається укладеним між відсутніми особами в момент, коли інша сторона виявила згоду прийняти пропозицію будь-яким способом.

Теорія відсилки – укладання контракту пов'язується з моментом передання на пошту повідомлення про прийняття пропозиції чи відправки її іншим способом.

Теорія прийняття – контракт вважається укладеним у момент, коли ініціатор пропозиції прийме повідомлення про акцепт оферти іншою стороною (за українським законодавством).

Теорія пізнавання – ознайомлення ініціатора з акцептом його пропозиції іншою стороною (за італійським законодавством).

У міжнародному праві діє теорія прийняття.

Форма контракту. МКК може бути укладений в письмовій, усній, частково письмовій і частково усній формах.

Національні законодавства деяких країн вимагають обов'язково письмової форми МКК. При цьому таким чином складається не тільки сам МКК, а й оферта, акцепт чи будь-яке інше висловлювання намірів. Статті Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) та Принципи міжнародних комерційних договорів (UNIDROIT, 1994 р.) не вимагають, щоб МКК укладався або підтверджувався в письмовій формі чи підлягав іншій вимозі щодо форми контракту. Його існування може доводитись будь-яким іншим способом, включаючи докази свідків.

У міжнародній практиці контракти часто укладаються в усній формі – по телефону, на аукціонах, біржах і т. ін. Однак усна домовленість майже завжди підтверджується письмовим контрактом, підписаним обома сторонами.

У міжнародній арбітражній практиці зустрічаються випадки, в яких сторони піддають сумніву юридичну дійсність повідомлень, зроблених засобами електричного або електронного зв'язку (факс, електронна пошта, телеграф тощо). Дійсно, в тексті телеграми чи в повідомленні по телетайпу відсутній підпис особи, яка дала це повідомлення, однак тут же вказується, що такий підпис є. Якщо ж останній відсутній, то це може бути основою для того, щоб оскаржити юридичну дійсність цих документів.

Мова контракту. МКК складається двома мовами, якщо партнерів двоє, але якщо їх більше, то на всіх необхідних. Особливу увагу варто приділити відповідності перекладу тексту контракту іноземною мовою. Недостатнє знання іноземної мови, використання слів і висловів, які мають подвійне трактування, може призвести до різного розуміння одного і того ж тексту контракту, написаного різними мовами. Звідси – можливість використання контракту однією стороною в своїх інтересах.

Підготовлений та узгоджений текст контракту друкується по черзі спочатку однією мовою, а потім іншою; або ж кожна сторінка тексту ділиться вертикально на дві частини, і в одній частині текст друкується мовою одного контрагента, а в другій – мовою іншого партнера.

Кількість оригінальних примірників і копій. Контракт оформляється сторонами МКО після закінчення переговорів у необхідній кількості примірників МКК. Кожна зі сторін отримує їх однакову кількість. Крім оригінальних примірників підписаного контракту готується ряд копій, які використовуються службами, зайнятими виконанням контракту (виконання зобов'язань з перевезеннь, оплати, страхування і т.д.).

Оригінал МКК належить зберігати протягом тривалого часу, навіть після його виконання. Усі проблеми з розмноження, друкування, оформлення МКК вирішує сторона, яка займається підготовкою контракту, або ж сторона, на території якої контракт підписується.